Постанова

від 10.06.2009 по справі 50/259

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/259

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2009 р.                                                                                    № 50/259  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТкаченко Н.Г.

суддівКатеринчук Л.Й.Яценко О.В. (доповідач у справі)

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Деснянському районі       м. Києва

на ухвалугосподарського суду м. Києва від 20.03.2009р.

у справігосподарського судуза заявою

до№ 50/259м. КиєваПриватного підприємства "Призма-ПА"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ОВ"

пров судовому засіданні взяли участь представники сторін від Державної податкової інспекції у Деснянському районі    м. Києвавизнання банкрутом

Форостовець О.В. дов.№2339/9/10-017 від 10.09.2008р.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2008р. у справі №50/259 (суддя Головатюк Л.Д.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ОВ" за заявою приватного підприємства "Призма-ПА", з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Постановою господарського суду м. Києва від 28.08.2008р. у справі № 50/259 (суддя Головатюк Л.Д.) в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-ОВ", банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора приватне підприємство "Призма-ПА".

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.03.2009р. у справі № 50/259 (суддя Головатюк Л.Дю) затверджено звіт ліквідатора, ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю " Дельта -ОВ", як юридичну особу в зв'язку з банкрутством. Провадження у справі припинено.

          Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 20.03.2009р. у справі №50/259, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

          Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

          Відповідно до вимог частин 1, 5 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та  перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 28.08.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону (т.1 а.с.22).

17.10.2008року до господарського суду на затвердження подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс. (т.1 а.с. 43) Матеріалами справи підтверджується подання звіту ліквідатора, без повідомлень ліквідатором в порядку статті 52 Закону фондів та органу податкової служби, на обліку яких стояв боржник з метою встановлення їх кредиторських вимог. Повідомлення до фондів та органу податкової служби  в порядку ст.52 Закону  були направлені 23.10.2008р., звіт подано до суду 17.10.2008р.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, направлення запитів до фондів та податкових органів на предмет встановлення їх кредиторських вимог після подання звіту, даних інвентаризації майна боржника; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

          Окрім того, статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців»передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

          Крім того, станом на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство витяг з ЄДРПОУ про правовий статус боржника та адресу його місцезнаходження до матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором не подавався та був наданий пізніше.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Обґрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав до матеріалів справи довідку кур'єрської пошти від 14.05.2000р., з якої вбачається, що за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта- ОВ", м. Київ, не знайдено. (а.с.13).

Разом з тим, відповідно до довідки з ЄДРПОУ №012632 від 24.02.2009року, витягу з ЄДРПОУ №327380 від 26.06.2008року ( т.1 а.с. 35-39) адреса місцезнаходження боржника є м. Київ вул. Братиславська,52.

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», суд при порушенні справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону не надав оцінки зазначеним документам на предмет їх належності в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №07/297 від 06.11.2007 у справі №43/427).

Окрім того, частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог претензією №32 від 26.04.2008р. (т.1 а.с.10), та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Окрім того, в матеріалах справи міститься заява потенційного інвестора взяти участь у санації (мировій угоді) №999.0000-195г від 14.10.2008 року, якій судом не надано жодної уваги та не зазначено в ухвалі суду про затвердження звіту ліквідатора.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Окрім того, інспекцією надано докази подання керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ОВ" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва декларації з податку на прибуток підприємства за 2008р., в якій відображено отримані протягом року доходи, які всупереч чинному законодавству не включені до ліквідаційного балансу боржника, що свідчить про порушення прав скаржника, як кредитора боржника в ході ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає ухвалу господарського м. Києва від 20.03.2009 року прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду належить перевірити відповідність приписам законодавства про банкрутство поданих ініціюючим кредитором, доказів відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення  господарської діяльності боржником, та з врахуванням встановлених обставин дійти висновку про обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство такого боржника за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону, а також можливість подальшого провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

За приписами частин 1, 2 статті 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи. Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ОВ", м. Київ, вул. Братиславська, 52 (ЄДРПОУ 33739514), проведену відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі       м. Києва на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.03.2009р. у справі №50/259 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду м. Києва від 20.03.2009р. у справі № 50/259 скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.Державному реєстратору за місцезнаходження юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ОВ", м. Київ, вул. Братиславська, 52 (ЄДРПОУ 33739514), проведену відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 20.03.2009р. у справі №50/259.

Головуючий                                                                              Н.Г. Ткаченко

Судді                                                                                                     Л.Й. Катеринчук

            О.В. Яценко