Постанова

від 10.06.2009 по справі 14/26-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/26-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2009                                                                                       Справа№  14/26-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Павловського П.П.  

суддів   Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання  Резніченко С.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача:  Ісаєв Р.В. представник, довіреність № 40-21/3  від 12.01.09;

від відповідача:  Маслов Д.В. представник, довіреність №07  від 13.01.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградхіммаш” м. Павлоград на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.09р. по справі № 14/26-09  

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький сталеварний завод” м. Кременчук

до відкритого акціонерного товариства “Павлоградхіммаш” м. Павловград

про стягнення 6449 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 р відкрите акціонерне товариство “Кременчуцький сталеварний завод” м. Кременчук звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Павлоградхіммаш” м. Павлоград про стягнення 6449 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2009р. у справі № 14/26-09 (суддя –Панна С.П.) позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що не може погодитись з твердженням відповідача, а саме що сторони не мають права вимагати  поверненням того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору

Не погодившись з зазначеним рішенням, відкрите акціонерне товариство “Павлоградхіммаш” м. Павлоград  звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 17.03.09р. скасувати, вважає, його прийнятим з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду від 17.03.09р. по справі № 14/26-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 03.04.07р. був укладений договір № 07-10-0210 на поставку товару, вартістю 21498, 00 грн.

Згідно умов укладеного договору від 03.04.07р. позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 6449,40 грн.

Після цього відповідач відмовився від виконання умов договору.

Відповідно до п.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, п.2 - Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.08р. договір № 07-10-0210 визнано розірваним з 18.09.07р.

Проте, суму попередньої оплати на сьогоднішній день відповідач на рахунок позивача не повернув.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з рішення господарського суду по справі № 14/79-08 позивач по вищезазначеному договору здійснив передоплату, згідно п. 5.2 договору від 03.04.07р. у розмірі 30% від загальної поставки –у розмірі –6 449,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10217 від 13.07.07р.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений, розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зазначена стаття надає право стороні, інтереси якої порушено у зв'язку зі зміню або розірванням договору, на підставі істотних порушень умов договору іншою стороною, вимагати відшкодування збитків, але не вбачає правових підстав утримувати сплачені позивачем грошові кошти.

Умови п. 10.6 спірного договору  свідчать про те що в випадку невиконання або неналежного виконання покупцем своїх обов'язків, за пунктом 5 договору, поставник має право розірвати зазначений договір, при цьому погодження сторін о достроковому розірванні договору, вважається досягнутим з моменту отримання покупцем повідомлення поставника про його розірвання.

Як вбачається, договір було розірвано, тобто з 18.09.07р. він припинив свою дію.

Під час розірвання договору відповідачем не було пред'явлено претензій позивачу, у зв'язку з його простроченням здійснення передоплати. Також відповідач в порядку п. 9.2 договору не заявив до позивача вимоги по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

На підставі того що позивач частково розрахувався за в майбутньому поставлений товар відповідачем, шляхом здійснення 30% передоплати від загальної суми поставки у розмірі –6 449,40 грн., а відповідач так і не поставив товар, тобто не виконав свого зобов'язання за договором, відповідач повинен повернути передоплату, у зв'язку з тим, що вона була внесена в рахунок майбутніх платежів, та за для забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку визначення “передоплати” потрібно розуміти, як внесення позивачем грошових коштів на рахунок відповідача в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до статей 526, 530, 611, 623 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного  висновку, щодо задоволення позовних вимог, так як вони відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної  скарги ці висновки не спростовують.

         Таким чином, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградхіммаш” м. Павлоград слід залишити без задоволення, а  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.09р. по справі № 14/26-09  - без змін.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

        Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградхіммаш” м. Павлоград -  залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.09р. по справі № 14/26-09  - залишити  без змін.

Постанова може бути оскаржена  у місячний  строк  в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      П.П. Павловський

Суддя:                                                                                          О.В. Чус

Суддя:                                                                                          В.В. Швець