Рішення

від 17.06.2014 по справі 908/1827/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/40/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 Справа № 908/1827/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корес-АМС" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, поверх 6, оф. 23)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корес-АМС" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором дистрибуції № 266/01-32 від 27.01.2014 р. в сумі 16466,83 грн., з яких: 15778,02 грн. сума основного боргу, 580,08 грн. сума пені, 108,73 грн. сума 3% річних.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що протягом дії укладеного між сторонами договору дистрибуції № 266/01-32 від 27.01.2014 р., позивач за видатковими накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 15778,02 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав. За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 5.2 Договору відповідачу нараховано суму 580,08 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано суму 108,73 грн. 3% річних. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 611, 625, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови договору № 266/01-32 від 27.01.2014 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1827/14, розгляд якої призначено на 17.06.2014 р.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 29.05.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 29.05.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 17.06.2014 р., була направлена судом на адресу позивача: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, поверх 6, оф. 23 та на адресу відповідача: 69071, АДРЕСА_1, які співпадають з місцезнаходженням позивача та відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяги з ЄДР станом на 22.05.2014р. щодо місцезнаходження позивача та відповідача наявні в матеріалах справи).

Крім того, згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про порушення провадження у даній справі була вручена уповноваженому представнику позивача - 05.06.2014 р.

Тобто, про час та місце слухання даної справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 17.06.2014 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 27.01.2014 р. між ТОВ "Корес-АМС" (Постачальником, позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_1 (Дистриб'ютором, відповідачем у справі) було укладено договір дистрибуції № 266/01-32 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався протягом дії Договору поставляти Дистриб'ютору продукти харчування (Товар) окремими партіями по цінам, у асортименті та кількості, що узгоджується Сторонами у накладних, які є невід'ємними частинами Договору, а Дистриб'ютор зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, вказаних у Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору Дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий Товар з відстрочкою платежу протягом 21 календарного дня. Розрахунок проводиться у гривні шляхом перерахування суми вартості Товару на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку порушення строків оплати чи поставки Товару, що зазначений у Договорі, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару чи простроченої суми грошових коштів за кожний день прострочення.

В пункті 7.1. Договору Сторонами узгоджено, що він вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2014 р.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору позивачем було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 15778,02 грн., що підтверджується видатковими накладними: № С000000167 від 10.02.2014 р. на суму 13307,52грн. та № С000000179 від 11.02.2014 р. на суму 2470,50 грн., засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Товар отримано ФОП ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на вищезазначених видаткових накладних.

У встановлені Договором строки відповідач за отриманий Товар не розрахувався.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за договором дистрибуції № 266/01-32 від 27.01.2014 р. в сумі 16466,83 грн., з яких: 15778,02 грн. сума основного боргу, 580,08 грн. сума пені, 108,73 грн. сума 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 15778,02 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № С000000167 від 10.02.2014 р. та № С000000179 від 11.02.2014 р.

Товар отримано відповідачем особисто.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в п. 2.2 Договору, за змістом якого Дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий Товар з відстрочкою платежу протягом 21 календарного дня. Розрахунок проводиться у гривні шляхом перерахування суми вартості Товару на поточний рахунок Постачальника.

В даному випадку, за Товар, отриманий за видатковою накладною № С000000167 від 10.02.2014 р. відповідач повинен був розрахуватись до 03.03.2014 р., а за видатковою накладною № С000000179 від 11.02.2014 р. - в строк до 04.03.2014 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворився основний борг за Договором в сумі 15778,02 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 15778,02 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 5.2 Договору, за змістом якого, у випадку порушення строків оплати чи поставки Товару, що зазначений у Договорі, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого Товару чи простроченої суми грошових коштів за кожний день прострочення.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період (з 04.03.2014 р. по 14.04.2014 р. на суму 13307,52 грн. та з 05.03.2014 р. по 14.04.2014 р. на суму 2470,50 грн.), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 580,08 грн., заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6 ст. 231 ГК України.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 108,73 грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних в сумі 108,73 грн. (за період з 04.03.2014 р. по 27.05.2014 р. на суму 13307,52 грн. та з 05.03.2014 р. по 27.05.2014 р. на суму 2470,50 грн.) заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк Росії» МФО 320637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корес-АМС" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, поверх 6, оф. 23, код ЄДР 33900983, п/р № 26006210187135 в ПАТ «ПроКредит Банк», МФО 320984) суму 15778 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 02 коп. основного боргу, суму 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 08 коп. пені, суму 108 (сто вісім) грн. 73 коп. 3% річних та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.06.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко