Постанова

від 12.06.2014 по справі 812/2519/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2519/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Шевченко О.І. довіреність від 10.04.2014,

представника відповідача Лейбенка О.Д. довіреність від 18.03.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2014 № 0000042200, № 0000072200 та від 09.04.2014 № 0000182200, № 0000172200, № 0000192200, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області. в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 28 січня 2014 року форми «Р» № 0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1958540,25 грн.; форми «В1» № 0000072200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 150 107 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37 526,75 грн.; від 09 квітня 2014 року форми «Р» № 0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 862 556,00 грн.; № 0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 739,75 грн.; форми «П» № 0000192200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 76000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки про неправомірність формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій, що фактично не відбувались, оскільки їх здійснення не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також за рахунок операцій з придбання нетипової (невластивої) продукції.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких, серед іншого, навівши обставини, встановлені актом перевірки позивача, зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство», зареєстровано в якості юридичної особи Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області 18.02.2003, ідентифікаційний код юридичної особи 32023338, перебуває на податковому обліку у Попаснянському відділенні Первомайської ОДПІ, є платником податку на додану вартість (т. 2 а.с.132-145).

Відповідачем - Первомайською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області з 09.12.2013 по 27.12.2013 проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 10.01.2014 за № 4/12-10-22/32023338 (т. 1 а.с. 17-81).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Актом перевірки від 10.01.2014 встановлено порушення позивачем, зокрема:

1. пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 596 609,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 646063,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 203,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 2 486,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 149,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 135 700,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 64 050,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 175 875,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 256 200,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 313 813,00 грн.

2. п. 138.1 ст. 138. пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 76000,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - 76000,00 грн.

3. пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 189 489,17 грн. у тому числі: за жовтень 2010 року у сумі 56 500,00 грн., за листопад 2010 - 126 600,00 грн., за грудень 2010 - 165 900,00 грн., за березень 2011 - 162,50 грн., за квітень 2011 - 391,00 грн., за травень 2011 - 407,50 грн., за червень 2011 - 2027,97 грн., за листопад 2011 - 118 000,00 грн., за березень 2012 - 61 000,00 грн., за квітень 2012 - 60 000,00 грн., за червень 2012 - 107 500,00 грн., за серпень 2012 - 122 000,00 грн., за вересень 2012 - 122 000,00 грн., за жовтень 2012 - 247 000,00 грн.

Не погодившись з висновками акта, позивач подав до Головного управління

Міндоходів у Луганській області скаргу. Під час розгляду первинної скарги позивача було призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 27.03.2014 за № 189/12-10-22/32023338 (т.1 а.с. 123-169).

Актом перевірки від 27.03.2014 встановлено порушення позивачем:

1. пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 594 539,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 646063,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 203,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 2 486,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 149,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 135 700,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 64 050,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 175 875,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 256 200,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 313 813,00 грн.

2. п. 138.1 ст. 138. пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 76000,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року - 76000,00 грн.

3. пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 040292,00 грн. , у тому числі: за жовтень 2010 року у сумі 56 500,00 грн., за листопад 2010 - 126 800,00 грн., за грудень 2010 - 166 350,00 грн., за квітень 2011 - 554,00 грн., за червень 2011 - 2436,00 грн., за листопад 2011 - 118 000,00 грн., за березень 2012 - 61 000,00 грн., за квітень 2012 - 60 000,00 грн., за червень 2012 - 107 500,00 грн., за серпень 2012 - 122 000,00 грн., за жовтень 2012 - 219 152,00 грн.

4. П.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п.201.2, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 105 107, 00 грн., в тому числі за листопад 2012 - 105 107,00 грн.

5. П.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п.201.2, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено від'ємне значення в сумі 396829, 00 грн., у тому числі за березень 2011 - 162,00 грн., за травень 2011 - 408,00 грн., за жовтень 2012 - 369 259, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 10.01.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2014 року форми «Р» № 0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 958 540,25 грн., в тому числі за основним платежем - 159439,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 364001,25 грн.; форми «В1» № 0000072200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 150 107 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37 526,75 грн.(т.1 а.с. 10,11).

На підставі акта перевірки та з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області від 04.04.2014 про результати розгляду первинної скарги позивача, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2014 року форми «Р» № 0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 862 556,00 грн., в тому числі за основним платежем - 690642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 171914,00 грн.; № 0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 739,75 грн., в тому числі за основним платежем - 715,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24,75 грн.; форми «П» № 0000192200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 76000,00 грн. (т.1 а.с. 12-15).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались. Безпосередньо розмір визначених оскаржуваними рішеннями сум зобов'язань не є предметом спору між сторонами.

Розглядаючи позов по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.137.1. ст. 137 ПК України передбачає, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

П. 5.1. ст. 5 Закону 334 до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

П. 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналогічні норми містить також й ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який до 01.01.2011 визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про неправомірність формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій, що фактично не відбувались, оскільки їх здійснення не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також за рахунок операцій з придбання нетипової (невластивої) продукції.

Так, в акті перевірки відображено, що між позивачем та ПП «Пан Буд» укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2010 № 01/01/ПМ/39 про передачу у власність горизонтально - ковальної машини вартістю 626 400,00 грн. (в тому числі ПДВ 104 400,00 грн.). У підтвердження факту постачання товару ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» до перевірки було надано видаткову та податкові накладні, виписані від імені ПП «Пан Буд» в жовтні 2010 року на загальну суму 626 400,00 грн. (у тому числі ПДВ - 104 400,00 грн.). В наданих до перевірки документах, а саме договорі купівлі-продажу, рахунку - фактурі, податкових накладних вказано різні адреси та місцезнаходження ПП «Пан-Буд» . У наданій до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні адреси пункту навантаження та пункту розвантаження; адреса вантажовідправника ПП «Пан-Буд» не відповідає податковій підприємства; відсутні дані про посади, прізвища, ім'я, по батькові осіб, що підписали товарно-транспортні накладні, у інших - відсутні підписи; не вказано адресу вантажоодержувача; у товарно - транспортній та видатковій накладних встановлено невідповідність дат їх складення та осіб, що прийняли товар. Для перевірки не надані документи, підтверджуючі відрядження уповноваженої на отримання товару особи. Крім цього, до перевірки не надано акта приймання - передачі, в якому повинно бути зазначено стан товару та первинні документи, які підтверджують постановку його на гарантійне обслуговування, а також документи, підтверджуючі гарантію якості товару та комплектуючих до нього запчастин.

В подальшому, на продаж горизонтально - ковальної машини, придбаної у ПП «Пан-Буд», позивачем було оформлено видаткові та податкові накладні на адресу ТОВ «Лисстальпром» в жовтні 2010 року на загальну суму 626 400,00 грн. (у тому числі ПДВ - 104 400,00 грн.) по договору будівельного підряду від 01.10.2010 № 11/527-3, згідно з яким ДК «Луганськлегінвест» - Замовник, ТОВ «Лисстальпром» - учасник програми, ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» - генпідрядник.

У податковому обліку ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» по операціях із придбання горизонтально - ковальної машини ВВ 1134 у ПП «Пан-Буд» та подальшого продажу ТОВ «Лисстальпром» було відображено: в податкових деклараціях з податку на прибуток за ІV квартал 2010 року у складі валових доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) у розмірі 522 000,00 грн. та у складі валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 522 000,00 грн.

Перевіряючими було взято до уваги інформацію, викладену в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.04.2012 №21/22/37081614 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пан-буд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Зазначену перевірку призначено на підставі постанови слідчого в рамках кримінальної справи № 69-0146. За результатами звірки не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Згідно висновку УПМ ДПС в АР Крим від 02.04.2012 №425/07-31 ПП «Пан-буд» не знаходиться за податковою адресою (м. Сімферополь, вул. К.Маркса, д.40). Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009 - 2012 років, на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами. В ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), одним із них є ПП «Пан Буд», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Керівник підприємства надав пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Пан-буд», здійснив реєстрацію підприємства на своє ім'я за матеріальну винагороду, звітність підприємства та документи фінансово-господарської діяльності він не підписував, банківські установи не відвідував, підприємство фактично товар не поставляло.

Також в акті перевірки вказано, що між:

- позивачем та ПП ОСОБА_3 укладено договір від 01.12.2010 № 6 про інформаційне та консультаційно - бухгалтерське обслуговування. Вартість робіт складає 35 000,00 грн.;

- позивачем та ПП ОСОБА_4 укладено договори про надання консалтингових послуг від 01.10.2010 за винагороду у розмірі 30 300,00 грн., від 01.10.2010 № 01/10 за винагороду у розмірі 120 000,00 грн., від 01.11.2010 за винагороду у розмірі 120 000,00 грн., від 01.12.2010 № 01/2 за винагороду у розмірі 171 100,00 грн., від 01.02.2012 за винагороду у розмірі 30 000,00 грн.;

- позивачем та ПП ОСОБА_5 укладено договори про надання консалтингових послуг від 01.10.2010 за винагороду у розмірі 120 000,00 грн., від 01.11.2010 № 01/11/10 за винагороду у розмірі 120 000,00 грн., від 02.12.2010 № 01/11/10 за винагороду у розмірі 120 000,00 грн., від 03.01.2012 №03/01/12 за винагороду у розмірі 305 350,00 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач вважав, що укладання та виконання вказаних договорів є недоцільним та економічно необґрунтованим для позивача, оскільки протягом перевіреного періоду позивач мав у штатному складі власних головного бухгалтера та бухгалтера, працівників керівного та інженерного складу, а саме: директор, заступник директора, технічний директор, головний бухгалтер, начальник виробничо-технічного відділу, кошторисник, проектувальник, економіст по матеріально - технічному забезпеченню. Тобто, у позивача наявні відповідні кваліфікаційні посади, до посадових обов'язків яких входить виконання вищезазначених робіт.

Відповідачем зазначено також, що до перевірки позивачем були надані тотожні звіти про виконання консалтингових послуг, направлені на надання допомоги у рішенні управлінських питань. Відповідач вказав, що мета консультування - усунути недостатність ділової інформації, що перешкоджає зростанню бізнесу позивача. При цьому до перевірки не надано розшифровку, які саме задачі ставить замовник перед виконавцем, якої мети має досягти виконавець та який економічний ефект має бути досягнутий за наслідками виконаної роботи, не надано узгоджену калькуляцію кожного етапу виконаних робіт та їх документальне підтвердження.

Одним з видів виконаних робіт є аналіз ринку будівельних матеріалів, моніторинг цін на будівельні матеріали, тощо. При цьому, протягом періоду з 01.10.2010 по 31.12.2012 основними постачальниками будівельних матеріалів були: ТОВ «Укрзалізничпром», ТОВ «Лисстальпром», ТОВ «Укрстандарт». Укладання договорів з новими постачальниками будівельних матеріалів у суттєвих обсягах протягом перевіреного періоду не встановлено. Також, зазначеними підприємцями надавались послуги з дослідження потенційних замовників. Згідно змісту укладених договорів на проведення будівельно - монтажних робіт основними замовниками ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» були бюджетні організації. Інформація про проведення тендерних торгів зазначеними Замовниками є загальнодоступною та викладається в мережі Інтернет.

Отже, відповідач вважав, що з урахуванням таких обставин, відсутній зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, що не надає підстав включати такі витрати до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В акті перевірки відповідач також стверджує про невластивість операцій для позивача та оформлення операцій з «придбання» невластивої основному виду діяльності продукції, «реалізації» її на експорт без реальних змін майнового стану та господарської мети з ТОВ «Лисстальпром» та ТОВ «Укзалізничпром».

Підставою для таких висновків стали твердження відповідача, що при визначеному основному виді діяльності позивача відповідно до ліцензії та дозволу на здійснення робіт підвищеної небезпеки «Будівництво житлових і нежитлових будівель», між позивачем та ТОВ «Укзалізничпром», позивачем та ТОВ «Лисстальпром» укладено договори про передачу товарно-матеріальних цінностей в асортименті, за ціною та кількістю зазначеною в узгоджених та підписаних уповноваженими особами сторін, накладних та/або актах приймання - передачі, та/або рахунках. У підтвердження факту постачання тріангелю крес до перевірки було надано видаткові та податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Укзалізничпром» на загальну суму 6 411 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1 068 500,00 грн.) та від імені ТОВ «Лисстальпром» у листопаді 2011 року на загальну суму 708 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 118 000,00 грн.).

У подальшому позивачем (Комітент) було оформлено акти приймання-передачі тріангелю кресна експорт за договором комісії від 01.10.2010 № 01\10 - ДК з ПП «Металобаза» (Комісіонер). Згідно наданих до перевірки первинних документів, ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» 20.12.2010 по акту приймання передачі № 4 передано тріангель у кількості 500 шт., проте згідно наданих до перевірки документів, ТОВ «Укрзалізничпром» 20.12.2010 на адресу ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» виписано по накладній № 420 тріангель в кількості 250 шт., решта, тріангель у кількості 250 шт. було отримано 27.12.2010 по накладній № 427; згідно бази даних «Митниця» встановлено, що комісіонер - ПП «Металобаза» здійснювало самостійно поставки аналогічної продукції, запчастин для залізничних вагонів - тріангелю у періоді з 01.10.2010 по 31.12.2010 на адресу нерезидентів. Тобто ПП «Металобаза» не укладало окремого договору для реалізації товарів по договору комісії, отриманого від комітента ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство», а укладені договори комісії по експорту невластивої основному виду діяльності продукції ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» через комісіонера ПП «Металробаза» мають формальний характер. Фактично при виконанні договорів комісії комісіонер ПП «Металобаза» продовжував здійснювати свою звичайну діяльність з експорту товару. Формальність зазначених операцій підтверджується і транзитним характером руху грошових коштів.

Також в акті вказано про безпідставність врахування для цілей податкового обліку господарських операцій з придбання послуг бетонозмішувача у ТОВ «Будівельно-монтажне управління».

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» та ТОВ «Будівельно-монтажне управління» укладено договір від 10.01.2011 про надання послуг по перевезенню товарного бетону замовника для виконання будівельних та механіко-монтажних робіт. У підтвердження факту отримання послуг бетонозмішувача ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» до перевірки було надано акти здачі - приймання робіт та податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Будівельно-монтажне управління» на загальну суму 21 835,00 грн. (у тому числі ПДВ - 3 639,17 грн.).

В наданих до перевірки актах здачі - приймання робіт (надання послуг), виписаних ТОВ «Будівельно-монтажне управління», не зазначено місце складання акту, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий підпис (без зазначення прізвища, ім'я, по батькові) або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, акти затверджені посадовою особою, яка згідно акту перевірки ТОВ «Будівельно-монтажне управління» ДПІ в м. Лисичанську не була призначена на цю посаду.

У податковому обліку ТОВ «Житлово - експлуатаційне підприємство» по операціях з ТОВ «Будівельно-монтажне управління» було відображено в податкових деклараціях з податку на прибуток у складі валових витрат та витрат, що впливають на визначення об'єкту оподаткування витрати на загальну суму 18 196,00 грн..

При проведенні перевірки було взято до уваги інформацію, викладену в акті ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області від 09.12.2013 № 29/12-09-15/31563714 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельно - монтажне управління» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол».

В акті перевірки вказано, що листом ОВ ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області №1377/7/07-10 від 26.11.2013 надано довідку про відсутність підприємства за юридичною адресою. Підприємство має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності до перевірки не надано. Перевіркою не підтверджено первинними документами, обов'язковість складання яких передбачено нормами чинного законодавства, здійснення реальності господарських операцій ТОВ «Будівельно-монтажне управління». Відсутність первинних документів, відсутність здійснення реальності господарських операцій у контрагентів ТОВ «Будівельно-монтажне управління» - ТОВ «Вектра 3000», ТОВ «Вістол» та господарської діяльності у розумінні вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ТОВ «Будівельно-монтажне управління» не має права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим безпідставно сформовано податкові зобов'язання та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Оцінюючи наведені висновки акта перевірки, суд виходить з наступного.

За приписами п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).

На думку суду, факт здійснених господарських операцій позивача підтверджується відповідними договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними документами, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, рахунками, накладними, актами здачі-прийняття робіт (послуг), звітами про надані послуги (т.1 а.с. 186-245, т.2 а.с. 1-127, 150-250, т. 3 а.с. 1-47). Відсутності документів податкового обліку актом відповідача не встановлено.

Посилання відповідача на певні недоліки у товарно-транспортних накладних, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Не мають значення саме для цілей оподаткування також й документи, що підтверджують якість отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені норми податкового законодавства надають підстави вважати, що товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Суд вважає також, що у відповідача не було підстав враховувати при перевірці позивача висновки акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пан-буд», оскільки, як зазначалось таку перевірку було призначено в рамках кримінальної справи, при цьому кримінальна справа не перебувала на розгляді в суді та оцінки обставинам, викладеним в акті , судом не надано.

Крім того, чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Цей висновок стосується також й тверджень відповідача про безпідставність включення до складу витрат сум за господарськими операціями з ТОВ «Будівельно-монтажне управління». Суд погоджується з доводами позивача, що певна поведінка контрагента, відсутність підприємства за юридичною адресою, ненадання контрагентом первинних документів, що підтверджують саме його господарську діяльність, не свідчить про порушення норм податкового законодавства безпосередньо позивачем.

Таким чином, акти перевірок контрагентів позивача не є належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд також звертає увагу на наявність постанови Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 у справі № 2а/1270/6563/2012, що набрала чинності, та якою визнано протиправними та скасовано висновки відповідача щодо визнання нікчемними угод позивача з ПП «Пан Буд» та про завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень 2010 року (т.3 а.с. 110-116).

Оцінюючи висновки відповідача про недоцільність укладення договорів про надання консалтингових послуг та укладання позивачем нетипових угод, суд погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не обмежує право платника щодо укладання таких угод. Посилання податкового органу про не підтвердження цих операцій документами первинного та бухгалтерського обліку не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. При цьому розрахунки економічного ефекту, про які вказав відповідач в акті перевірки, не мають значення для цілей оподаткування. Крім того, податковому органу чинним законодавством не надано права надавати оцінку щодо наявності чи відсутності економічного ефекту від господарської діяльності підприємства.

З цих же підстав, а також з урахуванням визначених установчими та реєстраційними документами видів діяльності позивача, до яких, серед інших, віднесено неспеціалізовану торгівлю товарами, не забороненими діючим законодавством, суд також критично оцінює твердження відповідача про нетиповість угод позивача.

За таких обставин суд вважає необгрунтованими висновки акта перевірки позивача, відтак, податкові-повідомлення рішення, які прийняті на підставі таких висновків є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Виходячи з вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

Як вбачається з платіжного доручення, доданого до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за заявлені вимоги в розмірі 487,20 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 28 січня 2014 року форми «Р» № 0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1958540,25 грн.; форми «В1» № 0000072200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 150 107 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37 526,75 грн.; від 09 квітня 2014 року форми «Р» № 0000182200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 862 556,00 грн. ; № 0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 739,75 грн.; форми «П» № 0000192200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 76000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство» витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 17 червня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко