Постанова

від 12.06.2014 по справі 813/3943/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року Справа № 813/3943/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю:

секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представника позивача Петлюк Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 24.03.2014 року ВП № 42633821 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем безпідставно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконавчого листа № 2а-132841/11/1370, виданого 10.02.2014 року Львівським окружним адміністративним судом, оскільки відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" він є документом для примусового виконання рішення суду. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач участі повноважних представників у судове засідання, не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав письмові заперечення зміст яких полягає в тому, що чинним законодавством визначений окремий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, згідно з яким органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. За таких обставин, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

За таких обставин суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалив розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими такі обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999р. № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (стаття 2).

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Судом встановлено, що після набрання законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позивачу було видано виконавчий лист 2а-132841/11/1370 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів" (79495, м.Львів-Винники, вул. Левицького, 4/4, ЄДРПОУ 20820356) на користь Державного бюджету України кошти в сумі 1 318 395 (один мільйон триста вісімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 07 (сім) копійок, який в подальшому направлено на виконання до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

24 березня 2014 року Головним державним виконавцем Сидій О.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, ВП 42633821 з посиланням на лист Вищого адміністративного суду України № 1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, яким роз'яснено, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. У зв'язку із чим немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". З огляду на це в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження. Дана обставина виключає здійснення виконавчого провадження.

Суд підкреслює, що до набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання рішень по стягненню податкового боргу покладалось на державну виконавчу службу, а з 01.01.2011 року порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Так, абзацом 1 п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Відповідно до пункту 12.4 Інструкції, стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається. Банк, що обслуговує стягувача, приймає інкасові доручення (розпорядження) протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання. Стягувач доставляє інкасове доручення (розпорядження) в банк платника самостійно (через працівника стягувача, рекомендованим або цінним листом тощо).

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України органами стягнення за судовими рішеннями про стягнення з юридичних осіб податкового боргу, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи, визначені цим Кодексом.

Процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження, відтак органи державної виконавчої служби до неї не залучаються.

Вищий адміністративний суд України у листі № 1484/12/13-13 від 24 жовтня 2013 року також проінформував суддів окружних та апеляційних адміністративних судів про те, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з юридичних осіб здійснюється контролюючими органами самостійно без залучення до цієї процедури органів державної виконавчої служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого на виконання постанови суду 09 листопада 2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, який регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, а не законодавством про виконавче провадження, суд приходить до висновку, що у Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області були відсутні підстави для звернення до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання судового рішення, оскільки необхідності здійснення виконавчого провадження за цим судовим рішенням немає.

Згідно з п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що державний виконавець діяв на підставі Закону та у межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.