Ухвала

від 18.08.2014 по справі 813/3943/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року Справа № 876/6599/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Глушка І.В.,

Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправним дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В :

30.05.2014р. Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ) звернулася з адміністративним позовом в суд до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі-ВДВС), просила визнати протиправними дії ВДВС та скасувати постанову ВДВС від 24.03.2014р. ВП №42633821.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що відповідачем безпідставно винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконавчого листа №2а-12841/11/1370, виданого 10.02.2014р. Львівським окружним адміністративним судом, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» він є документом для примусового виконання рішення суду. Щодо покликання суду на роз'яснення ВАС України від 24.10.2013р. вважає такі безпідставні, оскільки такий носить інформаційний характер та стосується питання стягнення з платника коштів в погашення податкового богу, а в резолютивній частині рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, у відкритті виконавчого провадження за яким відмовило ВДВС зазначено про стягнення боргу та не вказано спосіб виконання рішення: за рахунок яких коштів, що на думку апелянта є стягненням податкового боргу як за рахунок коштів так і за рахунок майна, що судом не враховано.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, після набрання законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позивачу видано виконавчий лист №2а-12841/11/1370 від 10.02.2014р. про стягнення з ТзОВ «Денді-Львів» на користь Державного бюджету України коштів в сумі 1 318 395 (один мільйон триста вісімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 07 (сім) копійок, який в подальшому направлено на виконання до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

24 березня 2014 року головним державним виконавцем Сидій О.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, ВП №42633821 з посиланням на лист Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013 року, яким роз'яснено, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. У зв'язку із чим немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». З огляду на це в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження. Дана обставина виключає здійснення виконавчого провадження.

Не погодившись з відмовою ВДВС ДПІ звернулось з позовом до суду, в задоволенні якого відмовлено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999р. №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606).

Відповідно до статті 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Проте частиною 1 ст.3 Закону № 606 встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

До набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання рішень по стягненню податкового боргу покладалось на державну виконавчу службу, а з 01.01.2011р. порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Так, абзацом 1 п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 95.5 ст. 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника.

Порядком стягнення готівки які належить платникові податку, у рахунок погашення його податкового богу, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.10.2010р. №1244 «Про деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» визначено механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно з п. 2 Порядку, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 ст. 95 ПК України.

Крім цього, механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22.

Відповідно до пункту 12.4 Інструкції, стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається. Банк, що обслуговує стягувача, приймає інкасові доручення (розпорядження) протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання. Стягувач доставляє інкасове доручення (розпорядження) в банк платника самостійно (через працівника стягувача, рекомендованим або цінним листом тощо).

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України органами стягнення за судовими рішеннями про стягнення з юридичних осіб податкового боргу, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи, визначені цим Кодексом. Процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження, відтак органи державної виконавчої служби до неї не залучаються.

Оскільки в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про погашення податкового боргу в порядку ст.257 та ст.258 КАС України, а тому колегія суддів вважає, що одержання виконавчого листа виданого судом першої інстанції в даній категорії справи не є безспірною підставою звернення його до примусового виконання, за наявності законодавчо визначеної самостійної процедури виконання ДПІ рішень про погашення податкового боргу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.26 Закону №606, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваної постанови посадова особа ВДВС дотримуючись вимог Закону України «Про виконавче провадження» та ПК України дійшла правомірного висновку про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо стягнення коштів в сумі 1 318 395,07 грн.

Звернення ж виданого судом першої інстанції виконавчого листа до примусового виконання в даній категорії справ розцінюється колегією суддів не інакше як ухилення від виконання завдань покладених законодавцем на податкові органи.

Щодо покликання в апеляційній скарзі на ту обставину, що в рішенні суду вказано про стягнення боргу та не вказано спосіб виконання (за рахунок яких коштів), що на думку апелянта є стягненням податкового боргу як за рахунок коштів так і за рахунок майна є безпідставним та спростовується вимогами закону та матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року по справі №813/3943/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст Ухвали виготовлено 20.08.2014р.