Постанова

від 18.06.2014 по справі 826/5057/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2014 року письмове провадження № 826/5057/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТР-Електронік»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень №0006312201 та №0006322201 від 11 листопада 2013 року

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2013 №0006312201 та №0006322201, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позову позивач зазначає, висновки, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими, зробленими без належного дослідження обстанин, які мають принципове значення для винесення оскаржуваних рішень, та всупереч положенням Податкового кодексу України.

Зазначає, що приймаючи спірні рішення податковий орган виходив з того, що ТОВ «ГТР-Електронік» неправомірно віднесено до складу витрат і податкового кредиту суми, сплачені контрагентам заявника - ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», ПрАТ «Укрзахіденерго», ПП «Галичторг» - за товари згідно із податковими і товарними накладними, виданими зазначеними контрагентами, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум до складу витрат або податкового кредиту, оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не були спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Посилався на те, що під час перевірки підприємства перевіряючим надано всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій щодо отримання послуг за договорами з контрагентами та їх оплати включаючи ПДВ.

Також всі представлені ТОВ «ГТР-Елекетронік» первинні облікові документи по фінансово - господарських операціях товариства із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПрАТ «Укрзахіденерго» і ПП «Галичторг» відповідають вимогам ст. 9 Закону про бухгалтерський облік, статям 138 і 198 ПК України, статтям 3 і 5 Закону про прибуток, для врахування відповідних витрат у складі витрат і податкового кредиту.

В ході проведення перевірки податковий орган не довів, що документи, якими платник обґрунтовує своє право на витрати і податковий кредит, оформлені порушенням вимог чинного законодавства, містять недостовірні відомості відносно змісту правочину або підписані не уповноваженою особою. При цьому, податковий орган не заперечує, що відомості, які містяться в договорах та інших первинних документах, податкових накладних контрагентів, відповідають даним, які містяться в податковій інформації податкового органу. Справжність та відповідність цих документів податковим органом під сумнів не поставлено.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 26.05.2014р. суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

ТОВ «ГТР - Електронік» (код ЄДРПОУ 31355097) взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.05.2001 за № 16729/2864, станом на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У період з 04.10.2013 по 10.10.2013 ДПІ у Шевченківському районі головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ГТР - Електронік" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 34558872), ПРАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902), ПП «Галичторг» (код ЄДРПОУ 36545438) за період: січень-лютий 2011, січень-березень 2012.

За результатами перевірки складено Акт №1394/26-59-22-01/313550970 від 17 жовтня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими зроблено висновок, що операції щодо придбання продукції у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПРАТ «Укрзахіденерго», ПП «Галичторг» не підтверджуються, лише відображені у бухгалтерському та податковому обліку з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Внаслідок чого перевіркою встановлено, порушення позивачем вимог:

п. 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5, Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97, п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138. 1, п. 138.2, п.п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 2359263 грн. (за 1 квартал 2011 на 184293,00 грн., за І квартал 2012 року на 12 174 970,00 грн.)

п 198,3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями ТОВ «ГТР-Електронік» (код ЄДРПОУ 31355097) завищено податковий кредит за період січень-лютий 2011, січень-березень 2012 на загальну суму ПДВ 2 218 601,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 у сумі 43 250 грн., лютий 2011 року у сумі 103 950,00 грн, січень 2012 у сумі 769 460,00 грн, лютий 2012 у сумі 1 130 913,00 грн.; березень 2012 у сумі 171 027,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними актів перевірок контрагентів позивача ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПрАТ «Укрзахіденерго», ПП «Галичторг» фінансово-господарська діяльність цих підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами ст. 234 Цивільного Кодексу України.

Перевіркою встановлено факт взаємодії ТОВ «ГТР-Електронік» (код ЄДРПОУ 31355097) з суб'єктами господарювання ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 34558872), ПРАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902), ПП «Галичторг» (код ЄДРПОУ 36545438) за період: січень-лютий 2011, січень-березень 2012 та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів/послуг від постачальників ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 34558872), ПРАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902), ПП «Галичторг» (код ЄДРПОУ 36545438) з врахуванням реального часу здійснення операпій відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Щодо контрагента ПП «Галичторг» зазначено, що слідчим відділом УСБ України у Львівській області розслідується кримінальна справа № 2162. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що невстановлені особи в період з 2009 2011 роки, придбали у власність юридичну особу ПП «Галичторг», вказавши її директором з числа підставних осіб та без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. Для реалізації своїх злочинних намірів, вказані особи з червня 2011 по даний час займались незаконним документальним оформленням фінансово-господарських операцій, які фактично не відбувались, з метою незаконного переведення за відповідну грошову нагороду безготівкових коштів у готівку для зацікавлених суб'єктів господарської діяльності.

На розрахункові рахунки ІІП «Галичторг», яке задіяно в системі, так званого «конвертаційного центру», що відкриті в ПАТ «Діамант банк» та ПАТ «Акта банк», від суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, за фіктивними операціями надійшли грошові кошти, в якості оплати нібито придбанні товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи, а також сформовано податковий кредит на суму понад 1 млн. грн., що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, передбачену ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що про те, що правочини між ТОВ «ГТР-Електронік» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПРАТ «Укрзахіденерго», ПП «Галичторг» здійснені без мети настання реальних наслідків, носять безтоварний характер, у зв'язку із чим відсутні підстави для податкового обліку.

На підставі Акту перевірки від 17.10.2013 року №1394/26-59-22-01/313550970 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 0006322201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2 359263,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 589 815,00 грн.; № 0006312201 від 01.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2 218 600,00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 517 852,00 грн.

Позивач вважаючи висновки відповідача та рішення протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно з п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також сум бюджетного відшкодування з цих податків, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, суд виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення валових витрат при проведенні господарських взєморозрахунків (придбання) встановлено, що ТОВ «ГТР -Електронік» здійснювало придбання товару у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПРАТ «Укрзахіденерго», ПП «Галичторг».

Основним видом діяльності товариства ГТР -Електронік», згідно довідки АБ № 329727 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (46.69), електромонтажні роботи (43.21), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), купівля та продаж власного нерухомого майна (68.10).

З матеріалів адміністративного позову та пояснень представника позивача судом встановлено, що при здійсненні господарської діяльності між товариством і названими контрагентами протягом 2010-2012 років було укладено договори поставки, на виконання яких товариству у січні-лютому 2011 року і січні-березні 2012 поставлялися трансформатори струму, роз'єднувачі триполюсні, обмежувачі, вимикачі та інше електротехнічне обладнання (надалі - товар).

Так, позивачу за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011 року ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» був поставлений товар на загальну суму 465 120, 00 грн., в тому числі ПДВ 77 520, 00 грн., ПрАТ «Укрзахіденерго» за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. поставило товар на загальну суму 13 644 150, 00 грн., в тому числі ПДВ 2 274 025, 00 грн., а ПП «Галичторг» за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. поставило товар на загальну суму 6 739 480, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 123 246, 80 грн.

Позивачем під час розгляду справи не надано суду копій договорів по придбанню товарів, рахунків - фактури, податкових накладних, виписаних його контрагентами, видаткових накладних, специфікацій, сертифікатів якості на трансформаторів, сертифікатів про походження товару, чи будь-яких інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами та наявність підстав для віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум.

Позивач вказує, що оплата придбаного товару здійснювалася товариством шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточні рахунки зазначених постачальників, в окремих випадках з відстрочкою платежу. Проте виписок з банку також не надав.

Під час розгляду справи представником позивача надано лише копії товарно - транспортних накладних на підтвердження перевезення товару перевізниками.

Позивач зазначав, що одержаний товар використовувався товариством для перепродажу, зокрема, позивач з 1995 року є постачальником електротехнічного обладнання ДП «НАЕК «Енергоатом», ПАТ «Київенерго». В результаті такої діяльності ТОВ «ГТР-Елекетронік» одержало дохід.

Проте, доказів подальшої реалізації придбаного товару вказаним підприємствам позивач суду не надав, як і доказів щодо ціни товару, його кількості та ваги. Крім цього відомостей про оскарження контрагентами позивача актів перевірок їх підприємств чи винесених податкових повідомлень-рішень також на вимогу суду не надано.

Виходячи з наведеного позивачем не підтверджено факту поставки товарів (не надано будь-яких договорів, податкових, видаткових накладних, обов'язковість складання яких визначена сторонами в договорах), не підтверджено обставин щодо належного виконання умов договорів, зокрема щодо приймання та оприбуткування товарів, не підтверджено їх подальшу реалізацію.

Крім того, аналіз відомостей наданих податковим органом щодо виробничих потужностей ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПРАТ «Укрзахіденерго», ПП «Галичторг» свідчить про неможливість вказаних контрагентів брати участь у здійснення господарських операцій з позивачем, що вказує на нереальність відповідних операцій, доказів зворотнього позивачем суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, судом не встановлено факту реальності виконання робіт та надання послуг за вказаними договорами, що є визначальним критерієм у вирішенні даного спору.

Як зазначено вище, право платника на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів/ робіт, послуг, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не тільки документальне оформлення операцій. Аналогічно право на віднесення до валових витрат виникає тільки у зв'язку з понесеними витратами на придбання товарів/ робіт, послуг, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування, що передбачає реальну наявність предмету продажу, результату роботи, послуги, а не тільки документальне оформлення операцій.

Отже, податкові зобов'язання не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а відтак вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ст. 94 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій