Постанова

від 08.05.2014 по справі 826/1674/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2014 року № 826/1674/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажна компанія - 2010»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажна компанія - 2010» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати повідомлення-рішення №0000702203 та №0000712203 від 13.09.2013, видані ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для включення сум, сплачених ТОВ «Ангели-Техно», ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «В.І.А.», ТОВ «Ейс Констракшн Менеджмент» до витрат, а сум ПДВ, сплачених зазначеним контрагентам - до складу податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що у контрагентів позивача були відсутні можливості для надання послуг, а у позивача відсутні документи для віднесення сум до складу витрат, а сум ПДВ - до складу податкового кредиту. При цьому, відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача та те, що угоди не могли бути виконані реально, а надані послуги - використані позивачем у господарській діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) проведено перевірку ТОВ "Будівельно - монтажна компанія - 2010» (далі - позивач), за результатами якої 02.08.2013 р. складено Акт № 139/26-57-22-03-07/37311359 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія 2010» (код за ЄДРПОУ 37311359) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Ангели-Техно» (код ЄДРПОУ 32708580), ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «В.І.А.» (код ЄДРПОУ 31234850), ТОВ «Ейс Констракшн Менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) за період з 01.01.11 по 31.12.12 р.» (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, :

пп. 14.1.228 п.14.1. ст. 14. п.138.1. п. 138.2. п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.1. та пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями. Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 947 440,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2012 року у сумі 186 312,00 грн.. за півріччя 2012 року у мусі 524 967,00 грн., за три квартали 2012 року у сумі 622 244,00 грн.. за 2012 рік у сумі 947 440,00 грн.

пп. 44.1. ст. 44. п. 185.1. ст. 185. п. 188.1 ст. 188, п. 198.2.. п. 198.3. ст. 198, пп. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року .№ 2755-VI із змінами та доповненнями. Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 934 318,00 грн., у тому числі: за червень 2012 р. - 488 524.00 грн.; за липень 2012 р. - 100 000,00 грн.; за серпень 2012 р. - 92 645.00 грн.. за жовтень 2012 р. - 95 833.00 грн.: за листопад 2012 р. - 76 530,00 грн.; за грудень 2012 р. - 80 786.00 грн.

13 вересня 2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення :

-№0000712203 яким, збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1 401 477,00 грн., з яких 467 159,00 грн. - штрафні санкції;

-№0000702203, яким збільшено податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток на 1 421 160, 00 грн., з яких - 473 720,00 грн. - штрафні санкції.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Як вбачається з Акту перевірки, у перевіряємому періоді Позивач мав господарські взаємовідносини з:

1) TOB «Ангели-Техно» ( код ЄДРПОУ 32708580)

Згідно договору №3006 КК від 30.06.2011 року TOB «Ангели-Техно» виконувало роботи на об'єкті «Цех бортового харчування на 1500 рац/год. (2400 рац/добу) TOB «Київ- Кетерінг» у міжнародному аеропорту «Бориспіль», на виконання вимог якого Підрядником на адресу Замовника були виписані акти виконаних робіт, податкові накладні на загальну суму 2608088,00 грн., в т.ч ПДВ - 434681,00 грн.

В податковому обліку, вищезазначені фінансово - господарські операції були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та віднесені до рядка 05.1 Декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», у сумі 2 689 343,00 грн., в тому числі по періодах- за І квартал 2012 року у сумі 613 479,00 грн.;- за І півріччя 2012 року у сумі 2 226 118,00 грн.;- за три квартали 2012 року у сумі 2 689 343,00 грн;- за 2012 рік у сумі 2 689 343,00 грн.

Відповідно даних додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та даних декларацій з ПДВ за перевіряємий період, ТОВ «БМК 2010» по взаємовідносинах із ТОВ «Ангели-Техно» було віднесено до складу податкового кредиту у загальній сумі 434 681,00 грн., в тому числі по періодах:за лютий 2012 року у сумі 19 509,00 грн.;за березень 2012 року у сумі 5 491,00 грн.;за квітень 2012 року у сумі 61 305,,00 грн.;за травень 2012 року у сумі 255 731,00 грн.;за серпень 2012 року у сумі 92 645,00 грн.

2)ТОВ «Будівельно -комерційна фірма В.І.А.» (код ЄДРПОУ 3123234850).

Відповідно до Договору підряду №МЖ-16 від 03.11.2011 року, укладеному із Товариством «Будівельно-монтажна компанія 2010», TOB «БКФ «В.І.А.» виконувало роботи на об'єкті «Центр оптової торгівлі «Метро Кеш енд Керрі» на перехресті вул. Ватутіна та вул. Східна в м. Житомир».

Як свідчить Договір №24/04- 12ФМ від 24.04.2012 року, TOB «БКФ «В.І.А.» виконувало будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Будівництво прибудованих складських приміщень з автоматичною системою збору та паллетизації коробів готової продукції» ПАТ «Філліп Морріс Україна» у Харківській області.

Відповідно до договору підряду від 03.05.2012 №01/05-12ЛУ, ТОВ «БВК «В.І.А.» виконувало будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Реконструкція універмагу «Луцьк», що знаходиться за адресою м. Луцьк, пр. Волі, 1.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме: актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, оборотно - сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" в розрізі контрагентів, дебіторська заборгованість ТОВ «БМК 2010» ТОВ «БКФ «В.І.А» станом на 31.12.2012 становить 49 410,27 грн.

3)ТОВ «Ейс Констракшн Менеджмент» ( код ЄДРПОУ 36757122).

Відповідно до Договору підряду від 30.11.2011 року №0109, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейс Констракшен Менеджмент» виконувало роботи для TOB «Будівельно- монтажна компанія 2010» на об'єкті: «Будівництво нової тренувальної бази «Будівництво стадіону по вул. О.Степанівни, смт. Славське». В податковому обліку, вищезазначені фінансово - господарські операції були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та віднесені до рядка 05.1 Декларацій з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», у сумі 273 723,00 грн., в тому числі по періодах:- за І квартал 2012 рік у сумі 273 723,00 грн.;- за І півріччя 2012 року у сумі 273 723,00 грн.;- за три квартали 2012 року у сумі 273 723,00 грн.;- за 2012 рік у сумі 273 723,00 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме: актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, оборотно - сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" в розрізі контрагентів, дебіторська заборгованість ТОВ «БМК 2010» ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» станом на 31.01.2012 становить 6 897,23 грн.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Разом із тим, відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, у пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Частиною 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, суд звертає увагу що на виконання Ухвали суду від 24 березня 2014 року, стосовно надання копій документів з матеріалів кримінального провадження №32013110060000363 від 26 вересня 2013 року надійшла ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року про закриття кримінального провадження №32013110060000363 від 26 вересня 2013 року на підставі ч.1 статті 212 Кримінального Кодексу України .

Зазначеною ухвалою зокрема встановлено, що Шпаковський Ю.В., будучи директором TOB «Будівельно-Монтажна Компанія 2010» (код ЄДРПОУ 37311359), усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів в значному розмірі, бажаючи їх настання, шляхом незаконного завищення податкового кредиту та валових витрат підприємства, вчинив умисне ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян