Постанова

від 29.05.2014 по справі 826/5287/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2014 року 15:05 № 826/5287/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світагро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світагро» (далі - ТОВ «Світагро», позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, відповідача) №№ 0000191530, 0000201530 від 10.04.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування фактичним обставинам справи.

Позивач стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного податкового законодавства, а позивачем під час здійснення господарської діяльності додержано всіх норм чинного законодавства. Відтак, позивач вважає, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки №1673/26-53-15-01/32828566 від 24.03.2014, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0000191530 та форми «В4» № 0000201530 від 10.04.2014, прийняті на підставі зазначених висновків, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

У період з 11.03.2014 по 17.03.2014, на підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, № 455 від 07.03.2014, старшим державним ревізором-інспектором відділу контролю об'єктів і операцій на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Світагро» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 3 571 333 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року (вх. № 9029356560 від 20.05.2013) у сумі 334 010 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року (вх. № 9036865730 від 20.06.2013), у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 598 грн., відображеного у уточнюючому розрахунку по податковій декларації з ПДВ, за липень 2012 року (вх. № 9000162812 від 10.01.2014).

При перевірці використано :

- Податкову звітність з податку на додану вартість за січень-липень 2013 року;

- Інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем : АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», Єдиний реєстр податкових накладних, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України;

- Акти Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Результати перевірки оформлено актом № 1673/26-53-15-01/32828566 від 24.03.2014 (а.с. 21-32).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1. п.200.4, ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за січень 2013 року на суму ПДВ 650 580 грн., за лютий 2013 року на суму ПДВ 1 659 195 грн., за березень 2013 року на суму ПДВ 838 983,98 грн., за квітень 2013 року на суму ПДВ 133 988,5 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 6 898,46 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення за січень 2013 року за січень 2013 року на суму ПДВ 650 580 грн., за лютий 2013 року на суму ПДВ 1 659 195 грн., за березень 2013 року на суму ПДВ 838 983,98 грн., за квітень 2013 року на суму ПДВ 133 988,5 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 6 898,46 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2013 року 844 157 грн., за травень 2013 року на 136 444 грн.

На підставі акта перевірки №1673/26-53-15-01/32828566 від 24.03.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000191530 від 10.04.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 980 601 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245 150 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000201530 від 10.04.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 289 646 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд досліджує насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010).

Як свідчать матеріали акта перевірки №1673/26-53-15-01/32828566 від 24.03.2014, перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень-травень 2013 року, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2013 року встановлено, що згідно з поданою ТОВ «Світагро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби податковою декларацією з ПДВ за квітень 2013 року та додатками: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: січень-березень 2013 року складає 3 571 333 грн.

ТОВ «Світагро» подано уточнюючий розрахунок за квітень 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 2 727 176 грн., сума бюджетного відшкодування склала 844 157 грн.

Згідно з поданою ТОВ «Світагро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м Києва Державної податкової служби податковою декларацією за травень 2013 року та додатками: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкової о зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме : квітень 2013 року, складає 334 010 грн.

ТОВ «Світагро» подано уточнюючий розрахунок за травень 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 207 566 грн., сума бюджетного відшкодування склала - 136 444 грн.

В ході проведення перевірки відповідачем використано та взято в основу акт Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» (ЄДРПОУ 36628058) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період : листопад 2012 року, грудень 2012 року, березень 2013 року від 20.01.2014 № 30/26-51-22-01/36628058 та акт Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» (ЄДРПОУ 36628058) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період: жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень,травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року від 13.02.2014 № 108/26-51-22-01/36628058. В яких встановлено, зокрема: відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, то операції ТОВ «Кий Агро» не є господарською діяльністю підприємства. Тобто, ТОВ «Кий Агро» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Правочини укладені з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період : жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року порушують публічний порядок, суперечать інтереси держави та здійснені без мети настання реальних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Кий Агро» був укладений договір поставки № 01/К/0002 від 28.12.2012, згідно якого ТОВ «Кий Агро» як продавець зобов'язувався продати та передати у власність позивача як покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити зерно сої, урожаю 2012 року (товар), відповідно до умов даного договору. Кількість товару, що продається та передається покупцю продавцем, згідно п.3.1 даного договору, складає 10 000,00 метричних тон +/- 10%. Поставка товару, згідно п.5.1 договору, здійснюється на умовах FCA (франко-вагон), що вказані у додатковій угоді до договору.

Між позивачем та ТОВ «Світ Агро» був укладений договір транспортного експедирування № ТЕО-01/2013 від 08.02.2013. За даним договором ТОВ «Кий Агро» як виконавець зобов'язувався повідомляти залізницям-учасницям перевізного процесу умови і порядок транспортування і обслуговування вантажів замовника; за заявкою замовника виконавець зобов'язується відправляти телеграми на відправлення, що підтверджують оплату провізного тарифу, за рахунок замовника. За додатковим запитом інформувати Замовника про прийом вантажів на передавальних станціях по факсу (044)287-60-77; вчасно інформувати замовника про зміну діючих або нововведених нормативних актів, що стосуються питань організації перевезень вантажів залізницями країн СНД. Виконавець зберігає за собою право на зміну рівня тарифів і розцінок на транспортно-експедиційне обслуговування, попередньо повідомивши замовника не пізніше, ніж за 10 днів до такого підвищення. У випадку введення нових тарифів та ставок на транзитні перевезення - обов'язкове повідомлення замовника не пізніше, ніж за місяць до терміну вступу в дію нових тарифів. При здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень виконавець повідомляє замовника про введення нових тарифів після введення в дію наказу Міністерства транспорту України.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 01/К/0002 від 28.12.2012, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: податкові накладні № 6 від 24.01.2013,№ 10 від 29.01.2013, № 2 від 11.02.2013, № 3 від 11.02.2013, № 4 від 14.02.2013, № 11 від 21.02.2013, № 14 від 27.02.2013, № 1 від 01.03.2013, № 3 від 07.03.2013, № 4 від 15.03.2013, № 6 від 22.03.2013, № 7 від 26.03.2013, № 9 від 29.03.2013, № 3 від 10.04.2013, № 14 від 19.06.2013, № 16 від 20.06.2013; видаткові накладні № 27 від 15.03.2013, № 28 від 22.03.2013, № 29 від 29.03.2013, № 52 від 19.06.2013, № 54 від 20.06.2013. Позивачем перераховано постачальнику, як вбачається з виписок по особовому рахунку, в загальній сумі 19 522 226,00 грн., в тому числі ПДВ 3 253 704,33 грн. : від 24.01.20113 на суму 2 002 857,00 грн., в тому числі ПДВ - 333809,50 грн., від 29.01.13 на суму 1 900 623,00 грн., в тому числі ПДВ - 316770,50 грн., від 11.02.13 на суму 3 601 425,00 грн., в тому числі ПДВ - 600237,50 грн., від 14.02.2013 на суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16 666,67 грн., від 21.02.13 на суму 4 200 888,00 грн., в тому числі ПДВ - 700 148,00 грн., від 27.02.13 на суму 2 002 857,00 грн., в тому числі ПДВ - 333 809,50 грн., від 01.03.13 на суму 1 003 752,00 грн., в тому числі ПДВ - 167 292,00 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи, зокрема, видаткові, податкові накладні та платіжні доручення, які були надані позивачем до матеріалів справи та не були витребувані податковим органом під час проведення перевірки оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому, висновок відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту податкових накладних виписаних ТОВ «Кий Агро» не доведено.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) кредиту.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3. Податкового кодексу України).

При цьому, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, визначає, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.6 та 200.7 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п. 200.7)

Суд приходить до висновків, що даною правовою нормою визначено порядок дій платника податку з моменту виникнення права на відшкодування, зокрема, право платника при прийнятті рішення про повернення на подання заяви про відшкодування.

Судом вбачається, що виникнення такого права нормами Податкового кодексу України, обумовлено виникненням права на відшкодування, тобто періодом виникнення права на податковий кредит, або наступним податковим періодом.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом встановлюється збалансована система, якою визначається момент виникнення права на податковий кредит, дана система співвідноситься з системою виникнення податкових зобов'язань, в свою чергу виникнення права на бюджетне відшкодування та період такого виникнення, повинно відповідати виникненню обов'язку зі сплати, зокрема, періоду сплати.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1 , 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд зазначає, що п.123.1.ст 123 Податкового кодексу України, передбачає застосування фінансової санкції до платників податків, якими було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ та фактично відшкодована заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ визначається «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 10 розділу І Порядку №1492, встановлено, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість;уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно п.14.2 розділу ІІІ Порядку №1492, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).

У відповідності до п.п.1, 2, розділу ІV Порядку №1492, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Згідно п.50.1. ст.50 Податкового кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

П.4.6.2. розділу V Порядку №1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (П.4.6.3.Р.V Порядку)

Відповідно до п. 4.6.4 розділу V Порядку, встановлено якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

П. 4.6.5. розділу V Порядку, платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Згідно п.4.6.6. розділу V Порядку, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, викладене вище вказує що, єдиним та виключним способом визначення платником податку напрямку бюджетного відшкодування є внесення у відповідний рядок податкової декларації та заяві про відшкодування обраного напрямку такого повернення (ст. 200 Податкового кодексу), як гарантоване державою право на отримання платником бюджетного відшкодування.

Але, відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, Вищий адміністративний суд України зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують реальність здійснення операцій, є договір поставки товару, податкові накладні, видаткові накладні.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Також, позивачем для підтвердження реальності господарських операцій та реалізації продукції, отриманої від ТОВ «Кий Агро» надано до матеріалів справи наступні документи :

1. Зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт № 24-ЗЕ від 06.02.2013.

2. Посвідчення про реєстрацію № 24 (зареєстровано на Аграрній біржі 06.02.2013).

3. Зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт № 38-ЗЕ від 28.02.2013.

4. Посвідчення про реєстрацію № 38 (зареєстровано на Аграрній біржі 28.02.2013).

5. Митні декларації.

6. Інші документи (угоди, акти виконаних робіт), що підтверджують рух товару.

Як зазначалося, перевіряючими під час проведення перевірки первинні документи взагалі не перевірялись. Судом при дослідженні первинних документів зауважень до змісту первинних документів не висловлено, відтак, суд приходить до висновку, що фактично здійснювані підприємством позивача господарські операції підтверджуються оформленими належним чином документами, а позивач має право щодо законного декларування заявленого ТОВ «Світагро» до бюджетного відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, викладені у спірному акті на підставі акта Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» (ЄДРПОУ 36628058) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період : листопад 2012 року, грудень 2012 року, березень 2013 року від 20.01.2014 № 30/26-51-22-01/36628058 та акта Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» (ЄДРПОУ 36628058) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період : жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень,травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року від 13.02.2014 № 108/26-51-22-01/36628058.

Суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було складено акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином висновки акта від 30.08.2013 № 559/22-03-21/21674079 (сформовані на підставі актів Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» від 20.01.2014 № 30/26-51-22-01/36628058 та від 13.02.2014 № 108/26-51-22-01/36628058) зроблені безпідставно.

Крім того, висновки акта від 30.08.2013 № 559/22-03-21/21674079 суперечать висновкам, що містяться в довідці документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 20.05.2013 та в довідці документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування суми від'ємного значення податку на додану вартість від 19.07.2013 № 596/15/332-32828566. З висновку, що міститься в довідці № 15-332-32828566 від 20.05.2013 вбачається, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Світагро» у декларації за січень 2013 року від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 650 794,00 грн. З висновку, що міститься в довідці № 596/15/332-32828566 від 19.07.2013 вбачається, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Світагро» у декларації за квітень 2013 року бюджетного відшкодування на додану вартість у сумі 3 571 333,00 грн., та за травень 2013 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 344,010,00 грн. Зазначена суперечність у актах податкового органу у встановлений Податковим Кодексом України спосіб усунута не була.

Відповідно до п. 200.10 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 203.1 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що камеральна перевірка відповідачем проведена не була, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості проводити контрольний захід на підставі п.200.11 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення з 11.03.2014 по 17.03.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам пп.75.1.2, 200.10, 200.11 Податкового кодексу України, що сприймається судом як додаткова підстава для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.04.2014 № 0000191530 та №0000201530, як таких, що прийняті на підставі акту перевірки, проведеної з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надала доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні та відповідно задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світагро» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.04.2014 № 0000191530 та №0000201530.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світагро» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій