Постанова

від 18.06.2009 по справі 05/197-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

05/197-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2009 р.                                                                                    № 05/197-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О. (головуючий),

Харченка В.М.,

Черкащенка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представників відповідача –Попової В.Є. та Селіної О.С.

касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "АККО-Інвест"

на постановувід 11.03.2009

Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 05/197-08

господарського судуХарківської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "АККО-Інвест"

доПриватного підприємства "Приватагротехсервіс"

простягнення 23836,80 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року закрите акціонерне товариство "АККО-Інвест" звернулося з позовом до приватного підприємства "Приватагротехсервіс" про стягнення з відповідача 10428,60 грн. на відшкодування збитків та 13408,20 грн. пені за прострочку виконання зобов'язання за період з 04.06.2007 по 30.11.2007.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 у справі № 05/197-08 позов задоволено частково. Стягнено з ПП "Приватагротехсервіс" на користь ЗАТ "АККО-Інвест" 13408,20 грн. пені за прострочку виконання зобов'язання за період з 04.06.2007 по 30.11.2007. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 11.03.2009, а рішення суду першої інстанції від 24.11.2008 залишити без змін. На думку позивача, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 47, 32, 33, 34, 36, 43, 104, 105 ГПК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування Харківським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, 01.03.2007 між сторонами у справі був укладений договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 01-07, згідно умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе розробку технічного висновку про стан збудованих конструкцій і можливості збереження самовільно збудованої будівлі, на раніше відведеній ділянці без зміни меж, і подальшої його експлуатації; узгодження технічного висновку з відповідними державними структурами, а також отримання клопотання від виконавчих органів міста Харкова для подальшої роботи по отриманню документів на право власності; послуги по виготовленню технічного паспорту БТІ на самовільно збудовану будівлю за адресою: м. Харків, вул. ім. Першої Кінної армії, 44. При цьому, умовами договору передбачено, що виконавець зобов'язаний почати виконання вказаних робіт протягом одного календарного дня з моменту попередньої оплати замовником суми у розмірі 70% від суми договору, що становить 10428,60 грн. на рахунок виконавця, після підписання даного договору. Виконавець повинен виконати роботу протягом 60 календарних днів з моменту початку роботи, а за кожний день невиконання або несвоєчасного виконання виконавцем якого-небудь із зобов'язань, передбачених даним договором, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від загальної вартості, передбаченої договором.

Судами також встановлено, що позивач платіжним дорученням від 04.04.2007 перерахував відповідачу 10428,60 грн. Таким чином, відповідач повинен був виконати роботу, передбачену умовами договору, в строк до 03.06.2007, однак відповідач її у встановлений строк не виконав. У цьому зв'язку, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочку виконання ним робіт за спірним договором за період з 04.06.2007 по 30.11.2007 в сумі 13408,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав доказів дотримання передбаченого законодавством порядку розірвання договору або відмови від нього, в той час як його вимоги обґрунтовувались саме тим, що він в односторонньому порядку відмовився від договору.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. А згідно із ч. 4 цієї ж правової норми, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З наявних матеріалів справи взагалі не вбачається, що позивач в односторонньому порядку, або в порядку, що визначається ст. 188 ГК України, відмовився від оспорюваного договору.

Наведеній обставині суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за прострочку виконання зобов'язання за період з 04.06.2007 по 30.11.2007 в сумі 13408,20 грн. підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до фактичних обставин справи, відповідач своєчасно не приступив до виконання своїх договірних зобов'язань, а за умовами договору сторони дійшли згоди про те, що в такому випадку виконавець, а тобто відповідач, за кожний день невиконання або несвоєчасного виконання своїх зобов'язань, має сплатити позивачу неустойку в розмірі 0,5% від загальної вартості передбачених договором робіт

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АККО-Інвест" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2008 у справі № 05/197-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Кочерова Н.О.

Суддя                                                                                                   Харченко В.М.

Суддя                                                                                                   Черкащенко М.М.