Постанова

від 16.06.2009 по справі 5/82/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/82/09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 червня 2009 р.                                                                                    № 5/82/09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційні скарги

Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк",Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Миколаївської філії, Відкритого  акціонерного товариства "Кредитпромбанк",Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії

на:ухвалу постановуухвалу

від 16.04.2009,від 19.03.2009,господарського суду  Миколаївської області

у справі господарського суду№ 5/82/09Миколаївської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Промагроснаб-НИК"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІКАР"

пробанкрутство,

ліквідаторарбітражний керуючий Цурік М.В.,

за участю представників сторін: ліквідатора -  арбітражного керуючого Цуріки М.В.,

встановив:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.03.2009 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроснаб-НИК" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКАР" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2009 (суддя Міщенко В.І.) визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКАР" банкрутом, визнано грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроснаб-НИК" до банкрута у сумі 104 082,32 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Цуріку М.В., якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації боржника відповідно до вимог Закону.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009  затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКАР" станом на 07.04.2009. Ліквідовано ТОВ "ІКАР". Зобов'язано ліквідатора примірники ліквідаційного балансу банкрута надіслати ГУ статистики у Миколаївській області та Миколаївському виконкому.  Зобов'язано банки, зокрема ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк",  у 20-денний  строк з дня винесення даної ухвали  закрити р/рахунки ТОВ "ІКАР", про що повідомити письмово суд, залишок коштів направити на закриття р/рахунків.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову та ухвалу суду першої інстанції звернулися:

- ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк", яке просить скасувати оскаржувані процесуальні документи та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема вказує, що оскаржувані судові рішення порушують його права та інтереси (зважаючи на кредитно-правові відносини, які склалися з боржником, та наявність простроченої заборгованості),  в той час як справа розглядалася без його участі, про винесення постанови потенційних кредиторів боржника повідомлено не було;

- ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Миколаївської філії,  яке просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що при її прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 25, 32, 40, ч. 5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4-1, 43 ГПК України, а також не дослідив та не надав належної правової оцінки всім доказам та обставинам справи;

- ВАТ "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії, яке просить скасувати постанову від 19.03.2009 та ухвалу від 16.04.2009 господарського суду Миколаївської області, прийняти нове рішення про залишення зави ТОВ "Промагроснаб-НИК" без розгляду.  Зазначає, що не погоджується з вказаними судовими рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом прийнято рішення, яке стосується його прав та обов'язків, без залучення його до участі у справі;

- АКБ "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії, який просить ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 скасувати, справу передати на новий  розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що ухвалу суду  прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 31, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.  43, 107 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІКАР" порушено за заявою ініціюючого кредитора –ТОВ "Промагроснаб-НИК". Заява мотивована  неспроможністю боржника погасити заборгованість за отримане за договором від 04.01.2009 № 04/01-4 насіння соняшнику на загальну суму 104 080,32 грн., що підтверджується визнаною боржником претензією від 29.01.2009 № 55/1 (а.с. 24).

          На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: м. Миколаїв, вул. Шевчченка, буд. 59, ініціюючий кредитор посилається на  витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 05.03.2009.

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що наданими суду доказами підтверджена неспроможність боржника виконати зобов'язання кредитору за договором поставки, боржник відсутній за його місцезнаходженням, що підтверджено  витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Втім, такий висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим визнати не можна з огляду на таке.

Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

За приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною процедурою, так і за процедурою з особливостями провадження, визначеними зокрема ст. 52 Закону, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006 р. у справі № 3/157.

З матеріалів справи вбачається, що безспірність своїх вимог у розмірі 104 080,32 грн. ініціюючий кредитор обґрунтовував визнаною боржником претензією (а.с. 24, 25). Виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника не надав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", визнана боржником претензія не є виконавчим документом, що підлягає виконанню Державною виконавчою службою. Відповідно в матеріалах справи відсутні й докази відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів наявності  безспірних  грошових вимог до боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, постанова суду про визнання відсутнього боржника банкрутом ґрунтується лише на витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 05.03.2009, в якому зазначено, що "статус відомостей про юридичну особу не підтверджено –відсутність за місцезнаходженням". Наявність інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності господарським судом Миколаївської області досліджено не було.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відсутність боржника за адресою місцезнаходження є однією з підстав для провадження у справі з врахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону. Аналогічними підставами є ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Однак, господарський суд без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство, в порушення вимог ст. 34 ГПК України,  без  належних доказів наявності безспірності вимог, за не з'ясування факту здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, незаконно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "ІКАР" та визнав його банкрутом за спрощеною процедурою

Разом з тим, господарський суд Миколаївської області ухвалою від 16.04.2009 затверджує звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовує юридичну особу боржника та припиняє провадження у справі.

Однак, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд також  не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 19.03.2009 про визнання боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Цуріку М.В., якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;  виявляє кредиторів та дебіторів боржника.

Ст. 52 Закону встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника, а ч. 5 даної статті передбачає особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого ліквідатор письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

В тексті оскаржуваної ухвали відсутні посилання на виконання ліквідатором вимог Закону щодо письмового повідомлення  ліквідатором всіх потенційних кредиторі банкрута, як відсутні й посилання на відомості про опублікування оголошення у офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. З матеріалів справи вбачається, що оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковане в газеті "Позвоните" № 27 від 07.04.2009 (а.с. 57).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва листом від 31.03.2009 № 1215/Ц/29-027 повідомила ліквідатора Цуріка М.В. стосовно 12 відкритих розрахункових рахунків ТОВ "ІКАР" у банківських установах  (а.с. 46-48).

Однак, арбітражним керуючим Цурікою М.В. під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "ІКАР", незважаючи на наявність вказаної інформації, відповідні повідомлення на адресу банківських установ, які можуть бути потенційними кредиторами банкрута, не надсилались. Листи з проханням закрити розрахункові рахунки ТОВ "ІКАР" на адреси банків направились лише 14.04.2009, за два дні до затвердження ліквідаційного балансу банкрута.

Доказів відсутності на цих рахунках боржника коштів або доказів стягнення з них заборгованості в установленому чинним законодавством порядку, в т.ч. з урахуванням приписів ст. 1071 Цивільного кодексу України, не надано.

Таким чином, з моменту   призначена  ліквідатора судом  і   до 16.04.2009   всі розрахункові рахунки банкрута у зв'язку  неналежним виконанням  обов'язків Цурікою М.В. не були закрити.

Відповідно до п. 7 ст. 30 Закону ліквідатор  зобов'язаний  використовувати  при  проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі.  Інші  рахунки,  виявлені  при  проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Втім, скаржники, звернувшись з касаційними скаргами  вказують, що боржник –ТОВ "ІКАР" є позичальником банків згідно кредитних договорів на значні суми, зокрема: ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" за договором № 7.3-70 від 23.08.2007, відповідно до якого Банк надав Боржнику кредит на суму 3 000 000,00 доларів США; ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за кредитним договором № 4/К-0 від 15.05.2008 на суму 1 665 780,27 грн., АКБ "Укрсоцбанк" за Генеральним договором кредитування № 640/3-157 від 31.08.2007 та додаткової угоди до нього на суму 30 000 000 грн. (копії договорів долучені до касаційних скарг).

Особливої уваги заслуговує посилання в касаційній скарзі ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на ту обставину, що за даними балансу ИТОВ "ІКАР" станом на 01.12.2008, який товариством надано до Головного управління статистики в Миколаївській області, а також керівникам боржника до кредитної справи Банку (копія балансу додано до касаційної скарги), боржник самостійно вказав довгострокові кредити на загальну суму 35 892 000,00 грн. (рядок 440), короткострокові кредити в сумі 26 554 000,00 грн. (рядок 500).

В рядках 160, 161 балансу  вказана дебіторська заборгованість в сумі 20 977 000,00 грн., в рядку 210 –26 200 000,00 грн.

Доказів вжиття ліквідатором заходів по стягненню дебіторської заборгованості в матеріалах справи немає.

Колегія суддів вважає, що ліквідатором не виконано належним чином покладені на нього Законом обов'язки, що призвело до неповного виявлення усіх можливих кредиторів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено обов'язкове включення до звіту ліквідатора інформації про дотримання порядку встановлення кредиторів боржника та інформації про розмір задоволених (незадоволених) вимог кредиторів,  а також перелік додатків до звіту ліквідатора, які є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури.

Місцевий господарський суд затвердивши поданий ліквідатором звіт не перевірив надану ліквідатором інформацію, не з'ясував, чи надходили заяви про визнання кредиторським вимог до банкрута від інших кредиторів на адресу господарського суду та ліквідатора, наявності чи відсутності  у боржника об'єктів нерухомого майна, оскільки до поданого звіту станом на 07.04.2009 долучена довідка Комунального підприємства "ММБТІ" № 2374 про відсутність майна у ТОВ "ІКАР", датована 09.04.2009 (а.с. 59). Тобто в даному випадку неможливо зробити висновок  про  вжиття ліквідатором заходів щодо розшуку майнових активів та дебіторської заборгованості ТОВ "ІКАР".

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд передчасно затвердив ліквідбаланс підприємства –банкрута та припинив  провадження у справі  в зв'язку з тим, що  кредиторська заборгованість ТОВ "ІКАР" та склад кредиторів банкрута, які відображені в звіті та ліквідбалансі, не відповідають фактичному обсягу кредиторської заборгованості підприємства - банкрута . В даному випадку, порушені  майнові права кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", Відкритого  акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Миколаївської філії,  Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії задовольнити.

Постанову від 19 березня 2009 року та ухвалу від 16 квітня 2009 року господарського суду Миколаївської області у справі № 5/82/09 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської  області.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                         А.О. Заріцька

І.Ю. Панова