Ухвала

від 18.06.2014 по справі 822/1218/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1218/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Шпака А.П.

відповідача: Подлюк Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Степ" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Степ" вернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014. За результатами перевірки складений акт №70/22-09-22-03/30145194 від 27.02.2014, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.03.2014 року №0001382203, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 22068,00 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2014 працівниками податкового органу проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014. За результатами перевірки складений акт №70/22-09-22-03/30145194 від 27.02.2014, на підставі якого відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.03.2014 року №0001382203, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 22068,00 грн., в тому числі 7356,00 грн. за штрафними санкціями.

Зазначене податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки №270/22-09-22-03/30145194 від 27.02.2014 висновках щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п. 200.2 ст.200 ПК України.

Фактичною підставою для визначення штрафних санкцій в сумі 7356,00 грн. слугували висновки перевіряючих, відображені в акті перевірки, щодо безпідставного включення позивачем податкового кредиту за січень 2014 ПДВ в сумі 14712,42 грн. по податковій накладній №12 від 23.01.2014 на загальну суму 88274,50 грн., в тому числі ПДВ 14712,42 грн., виписаній ТОВ "ТД "Агро Ойл" на поставку нафтопродуктів відповідно до договору поставки №0512/1 від 25.10.32012, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТД "Агро Ойл" (Продавець) укладений договір поставки нафтопродуктів №0512/1 від 25.10.32012. У відповідності з цим договором Продавцем надано, а Покупцем отримано товар (Бензин А-95 в кількості 5950 л та А-92 в кількості 2980), що підтверджується підписаним сторонами договору накладної №12 від 23.01.2014. Розрахунок за поставлений товар 22.01.2014 (рахунок на оплату товару №13 від 22.01.2014 на суму 88274,50 грн., платіжні доручення №2212 від 03.02.2014 на суму 10000,00 грн., №2214 від 05.02.2014 на суму 20000,00 грн., №2218 від 05.02.2014 на суму 18274,50 грн., №2222 від 10.02.2014 на суму 20000,00 грн., №2214 від 05.03.2014 на суму 20000,00 грн.). На підставі податкової накладної №12 від 23.01.2014 на загальну суму 88274,50 грн., в тому числі ПДВ 14712,42 грн., виписаної ТОВ "ТД "Агро Ойл" по вказаній операції, позивач включив до податкового кредиту в січні 2014 ПДВ в сумі 14712,42 грн. Зазначене підтверджується декларацією з ПДВ ПП "Степ" за січень 2014 з додатками.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що в силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень ПК України, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо така реєстрація є необхідною відповідно до ПК України).

Факт укладення договору, оплати придбаного за ним товару, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт надання нафтопродуктів ТОВ "ТД "Агро Ойл", у господарській діяльності підтверджені дослідженими судом першої інстанції первинними документами та не спростовані відповідачем.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд першої інстанції встановив, що податкова накладна №12 від 23.01.2014, яка слугувала підставою для включення позивачем зазначеної в ній суми ПДВ до податкового кредиту, оформлена ТОВ "ТД "Агро Ойл" з дотриманням вимог податкового законодавства та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначеної податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ній ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що помилка, допущена позивачем під час занесення податкової накладної № 12 від 23.01.2014 до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2014, в частині невірного зазначення її номеру та дати (замість №12 від 23.01.2014 зазначений №2 від 03.01.2014) не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Наявні у справі докази підтверджують відсутність розбіжностей у додатку до декларації з ПДВ та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за січень 2014 позивача в частині суми сплаченої (нарахованої) суми податку на додану вартість.

За змістом п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України, встановивши розбіжності в даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних позивача та його контрагента, відповідач повинен був надіслати відповідне повідомлення позивачу та надати останньому можливість уточнення податкових зобов'язань без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу, що, однак, не було зроблено.

Враховуючи те, що усі операції позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, які містять усі реквізити, передбачені чинним податковим законодавством, а неточності реєстру податкових накладних стосовно номеру чи дати не можуть бути єдиною підставою для позбавлення самої податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 червня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.