Постанова

від 24.06.2009 по справі 34/6-56/36-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/6-56/36-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2009 р.                                                         Справа № 34/6-56/36-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Карбань І.С., судді Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі  - Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача –Ринкевич Ю.Б. за дов. № 42 від 02.02.2009р., Поліщук О.Л. за дов. № 574 від 08.12.2008р.,

відповідача –Полетаєва Т.Ю. за дов. № 2270 від 15.10.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1300Х/2-4) Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ), м. Київ, в особі філії  «Комінтернівське відділення Промінвестбанку в м. Харків», на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2009р. у справі № 34/6-56/36-09

за  позовом ТОВ «Центр переведених технологій і  ремонту автомобільних доріг»м. Харків,

до відповідача Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ), м. Київ в особі філії  «Комінтернівське відділення Промінвестбанку в м. Харків», м. Харків,

про стягнення 55257,11 грн., -

встановила:

ТОВ «Центр переведених технологій і  ремонту автомобільних доріг», звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з  АКПІБ ЗАТ, м. Київ, в особі філії «Комінтернівське відділення Промінвестбанку в м. Харків»51060,36 грн. пені за прострочення платежів по  пл. дорученню № 15 від 02.10.2008р. (за період з 07.10.2008р. по 22.10.2008р.), 4196,75 грн. –3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням   господарського суду Харківської області від 28.04.2009р.   по справі № 34/6-56/36-09 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено, стягнено з ЗАТ «Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку», м. Київ в особі філії  «Комінтернівське відділення Промінвестбанку в м. Харків»на користь ТОВ  «Центр переведених технологій і  ремонту автомобільних доріг»  51060,36 грн. пені, 4196,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 552,57 грн. витрат з оплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2009 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задовольнити позову відмовити, посилаючись на  неповне з'ясування  обставин, що мають  значення для справи та на порушення норм матеріального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що на час подання позову, відповідно до постанови Нацбанку України від 07.10.2008р. № 308 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, до 06.04.2009р., та призначено тимчасового адміністратора, про що 10.10.2008 р. в газеті «Урядовий кур'єр»була розміщена відповідна інформація. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в період дії мораторію, неустойка (штраф, пеня), збитки за невиконання чи несвоєчасне виконання банком будь-яких зобов'язань не можуть нараховуватися.

Апелянт зазначав, що  позивач має право заявити вимогу до відповідача про сплату неустойки (штрафу, пені), а також сум завданих збитків, які відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за грошовими зобов'язаннями, тільки в розмірах, які існували на дату введення мораторію (тобто на 07.10.2008 р.).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав  оскаржуване рішення господарського суду Харківської області законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, у зв'язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач вказував, що відповідач помилково вважав, що в період дії мораторію неустойка (штраф, пеня), збитки не можуть нараховуватись за невиконання чи несвоєчасне виконання банком будь-яких зобов'язань, що прямо суперечить змісту ч.4 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки, мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Також позивач вказував, що згідно із умовами договору №1-5/08в банківського рахунку в іноземній валюті від 15.05.2008 р. валютний рахунок № 26008301733104/840 позивача є поточним і відкритий банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вказаним договором не передбачена можливість передачі клієнтом коштів банку в управління на встановлений строк, а зобов'язання банка виконувати доручення клієнта щодо перерахування коштів поточного рахунку є чинними у продовж всього часу дії договору і могли припинятись у зв'язку із введенням мораторію.

В судовому засіданні 03.06.2009р. було оголошено перерву до  09 год. 30 хвил. 24.06.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками  господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

15.05.2008р. між позивачем (Клієнт)  та відповідачем (Банк) було укладено договір № 1-5/08в банківського рахунку. Відповідно до п. 1.1. даного договору, відповідач відкрив позивачу поточний і валютні рахунки, у тому числі поточний рахунок № 26008301733104/840 в доларах США, № 26008301733104/978 в євро та № 26008301733104/643 в російських рублях  та  здійснює розрахунково-касове обслуговування позивача.   

Пунктами 3.1.1. та  3.2.2  договору встановлено, що позивач має  право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному чинним законодавством України, за винятком примусового списання, арешту коштів у випадках, передбачених  чинним законодавством України, а  відповідач, у свою чергу має право використовувати грошові кошти на рахунку позивача гарантуючи його право  безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

За умовами договору відповідач зобов'язався виконувати розрахункові документи, прийняті від позивача протягом операційного часу, виключно у межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня з урахуванням поточних надходжень та документів на відкликання шляхом подання цих документів уповноваженою особою позивача безпосередньому відповідальному виконавцю банку. Операційний час триває з 9.00 год.  до 15.00 год.

Згідно з п. 6.1.1 договору позивач зобов'язаний вказувати у платіжному дорученні у графі «Строки виконання переказу»один із можливих  строків виконання доручення відповідачем: «Терміновий», «Строковий», «Звичайний». Відповідач приймає до виконання платіжне доручення із строком, вказаним позивачем, з урахуванням обмежень, встановлених цим договором.

При наданні платіжних доручень протягом операційного часу із строком виконання переказу «Терміновий», платіжні доручення виконуються відповідачем у день його надходження до відповідача з днем валютування цього ж самого дня. Платіжне доручення  приймається відповідачем до виконання за  умови наявності достатньої суми коштів на рахунку позивача на початок робочого дня  забезпечення здійснення переказу. (пп. 6.1.2.1 п. 6.1.2. договору).

Підставою для повернення розрахункових документів позивача без виконання є оформлення їх з порушенням чинного законодавства України та нормативних актів НБУ, а також на підставах, передбачених законодавством України, що регулюють відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (п. 4.1.7 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов п. 3.1.1. договору № 1-5/08в від 15.05.2008р. позивач з метою виконання умов контракту № 08-011-ELT від 01.04.2008р. та перерахування валюти на користь нерезидента надав відповідачу платіжні доручення № 15 від 02.10.2008р. на суму 471138,76 доларів США та № 16 від 03.10.2008р. на суму 95861,24 доларів США із зазначенням строку платежу як «терміновий», а всього на загальну суму в розмірі 567000 дол. США.  Дані платіжні доручення були прийняті відповідачем на виконання.

Відповідно до банківських виписок від 03.10.2008р. та від 06.10.2008р., вищевказані валютні кошти були списані відповідачем з валютного рахунку позивача, однак вони не були отримані бенефіціаром.

На письмові запити позивача щодо несплати  платіжних доручень з 03 по 06.10.2008р. відповідач листом (вих. № ТА-376 від 01.12.2008р.) повідомив, що з 07.10.2008р. Нацбанк України призначив в Промінвестбанку тимчасову адміністрацію та запровадив мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(постанова Правління НБУ від 07.10.2008р. за № 308). Також, відповідач повідомив, що згідно з рішенням тимчасової адміністрації 22.10.2008р. на рахунок позивача  повернені кошти, які списані в період з 07.10.2008р., однак не відправлені за призначенням і  заблоковані на рахунку на період дії мораторію.

Відповідно до 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

Ст. 1066 ЦК України визначено, що за  договором  банківського  рахунка  банк  зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.  Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, є непорушним.

Ч. 1 ст.1068 ЦК України визначено, що банк   зобов'язаний  вчиняти  для  клієнта  операції,  які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.  Банк  зобов'язаний  за  розпорядженням  клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Ст. 1074 ЦК України встановлює, що обмеження  прав  клієнта  щодо   розпоряджання   грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1092 ЦК України, банк у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта несе відповідальність відповідно до ЦК України та закону. Пунктом 32.2. ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001р. N 2346-ІІІ визначено, що у разі порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Беручи до уваги те, що відповідач порушив строк виконання платіжних доручень в іноземній валюті, позивач на підставі п. 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,  нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення по платіжному дорученню № 15 від 02.10.2008р. та по платіжному дорученню № 16 від 03.10.2008р. за період з 04.10.2008р. по 22.10.2008р., що становить 51060,36 грн. пені, яка є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем також, відповідно до вищенаведених статей ЦК України, було нараховане відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 4196,75 грн. за користування чужими грошовими коштами, яка також є правомірною та обґрунтованою   і підлягає задоволенню.

Колегія суддів, вважає безпідставним посилання апелянта на постанову Правління Нацбанку України  від 07.10.2008 р. № 308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)», якою було  введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців до 06.04.2009р., з нижченаведених підстав.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем умов договору та порушення наведених правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами в силу укладення між ними договору банківського рахунку, та встановлюють заборону на обмеження  права позивача розпоряджатися своїми грошовими коштами на власний розсуд.

Аналіз положень ст. 190 та  ст.509 ЦК України свідчить, що  майновим зобов'язанням є зобов'язання боржника передати кредитору майно (річ, сукупність речей, майнові права та обов'язки) або  сплатити певну грошову суму на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 85 Закону України«Про банки і банківську діяльність»встановлено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  рішення господарського суду Харківської  області від 28.04.2009  р.  по справі № 34/6-56/36-09  прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає  залишенню без змін. Апеляційна скарга є  необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105  ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської  області від 28.04.2009  р.  по справі № 34/6-56/36-09   залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано та оголошено в судовому засіданні  24 .06.2009р.

Головуючий суддя                                                           Карбань І.С.

                         суддя                                                           Бабакова Л.М.

                        суддя                                                            Шутенко