Рішення

від 18.06.2009 по справі 25/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  25/154

18.06.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Планета - Брок”  

до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”

про стягнення 400325,85 грн.  

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача  :     Кузовков С.В. (довіреність № 01/91 від 18.06.2009)

          від відповідача :  Колянчук А.І. (довіреність від 12.02.2009).

В судовому засіданні 18 червня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Планета - Брок” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” (надалі –відповідач, Банк) про стягнення боргу з повернення депозиту в сумі 350 000,00 грн., процентів за користування коштами в розмірі 30 764,21 грн. та фінансові санкції в сумі 19561,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов'язання щодо повернення коштів з депозитного рахунку згідно з умовами договору банківського вкладу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 09.02.2009 № 59 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов'язаннях лише після припинення дії мораторію. Крім того відповідач заперечував проти нарахування пені та штрафу, оскільки у відповідності до ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” під час дії мораторію не нараховуються неустойка та інші фінансові санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2008 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 04 (надалі - Договір), за умовами п 1.1 якого в редакції укладеної сторонами Додаткової угоди № 1 від 13.11.2008 до Договору, вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26157014311001 в філії відповідача грошові кошти в сумі 350 000,00 грн.

Пунктом 1.3 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.11.2008 до Договору, визначений розмір процентної ставки за користування вкладом в розмірі 18 % річних до 14.11.2008, а з 14.11.2008 –17% річних.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 350 000,00 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується наданими відповідачем банківськими виписками.

Пунктом 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.11.2008 строк повернення вкладу визначений датою –16.02.2009р.

Згідно із п. 2.2 Договору після закінчення строку вкладу Банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок.

У відповідності до п. 3.4.5 Договору при закінчення дії цього договору, а також у випадку дострокового його розірвання, сплата проценти і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п.3.1.2 Договору вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов цього договору.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем 16.02.2009 відповідач не повернув позивачу суму вкладу в розмірі 350 000,00 грн., та нараховані проценти за користування вкладом. Заборгованість по сплаті процентів складає 30764,21 грн., що підтверджується наданими відповідачем Зведеним меморіальним ордером від 16.02.2009 та випискою по депозитному рахунку позивача.

Враховуючи закінчення терміну виконання зобов'язання по поверненню суми вкладу 16.02.2009, а також той факт, що у строки та в порядку, визначеними п.п. 2.2, 3.4.5 Договору, сума вкладу позивача в розмірі 350 000,00 грн. та сумі процентів за користування вкладом не була повернута позивачу, а саме не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми вкладу, а саме в сумі 350 000,00 грн. та  сумі процентів за користування коштами в розмірі 30764,21 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у Відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо перерахування суми вкладу та процентів виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме 16.02.2009, в той час, як адміністрація банку була введена з 10.02.2009.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.  

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором № 04 від 18.08.2008 не встановлено право стягувати пеню або штраф за невиконання грошового зобов'язання та не визначений розмір пені та штрафу.

Крім того, у відповідності до ст. 85  Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення фінансових санкцій у сумі 19561,00 грн.  не підлягають задоволенню

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що термін дії договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 04 від 18.08.2008 року закінчився, тобто строк повернення вкладу настав, а банком сума депозитного вкладу не повернута, нараховані проценти на суму вкладу не сплачені, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 350 000,00 грн. та суми процентів за користування вкладом в розмірі 30764,21 грн. (розраховані станом на 16.02.2009) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 380 764,21 грн., в тому числі суми заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 4104,54 грн. (3 807,64 грн. державного мита та 296,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета –Брок» (ідентифікаційний код 19034102, адреса: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз 7, р/р 26007201305662 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 380 764,21 грн. (триста вісімдесят тисяч сімсот шістдесят чотири тисячі гривень 21 копійку) та судові витрати в розмірі 4104,54 (чотири тисячі сто чотири гривні 54 копійки) грн. Видати наказ.  

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                              С.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 23.06.2009р.