Ухвала

від 12.06.2014 по справі 826/14942/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14942/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Тимошенка А.В., представник відповідача - Сірика А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОХОТЕЛСІСТЕМ» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОХОТЕЛСІСТЕМ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року № 0004802220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРОХОТЕЛСІСТЕМ» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт № 10/26-53-22-01-21-25283536 від 29.08.2013 р.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог, зокрема, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 438 244 грн., в тому числі: за лютий 2012 року в сумі 25 322 грн., за березень 2012 року в сумі 30 167 грн., за квітень 2012 року в сумі 67 871 грн., за травень 2012 року в сумі 79 821 грн., за червень 2012 року в сумі 109 423 грн., за липень 2012 року в сумі 20 126 грн., за серпень 2012 року в сумі 30 160 грн., за вересень 2012 року в сумі 75 354 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року № 0004802220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 657 366 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 438 244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 219 122 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Міксагро», ТОВ «Біармсенс» та ТОВ «Архігідробуд» в перевіряємому періоді були контрагентами позивача, які поставляли йому товар у вигляді кондитерських виробів (батончики, вафлі, бісквіти), що забезпечувало діяльність кафе.

ТОВ «Камтекс», ТОВ «Електропромкомплекс» і ТОВ «Галаінтер» займалися поставкою предметів побутової хімії (серветки для рук, зубні щітки, набори для гоління, мило, шампунь, косметичні набори).

ТОВ «Боніт» і ТОВ «Сапро-Бест» поставляли позивачу папір, ручки та інші канцтовари.

ТОВ «Промисловий комплекс» надавало клінінгові послуги та послуги з хімчистки за місцезнаходженням підприємства позивача, що є необхідною умовою діяльності кожного готелю.

ТОВ «Сімплаза» продало і встановило суб'єкту господарювання кондиціонери.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про те, що позивачем не було надано до перевірки запитувані документи, що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, не є достатньою підставою вважати відсутніми господарські операції та неправомірним формування податкового кредиту.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2013 року за протоколом від 08 квітня 2013 року були вилучені ГВППМ ДПІ Святошинського району м. Києва всі первинні документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, договори, угоди, акти виконаних робіт та наданих послуг) ТОВ «Єврохотелсістем» по взаємовідносинам з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро».

Отже, станом на 13 серпня 2013 року, тобто на момент проведення позапланової виїзної перевірки, первинна документація позивача по взаємовідносинам з контрагентами була відсутня у зв'язку із вищевказаним вилученням. Крім того, як вбачається із листа позивача від 21.08.2013 року за № 21-08/13, останнім повідомлено ДПІ у Дніпровському районі про те, що всі первинні документи по контрагентам не можуть бути надані у зв'язку із тим , що за протоколом від 08.04.2013 року вони вилучені.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачем запиту до правоохоронних органів про надання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтес», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро», у зв'язку з чим відповідачем не було досліджено належним чином фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і зроблено передчасні і необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином, ненадання позивачем ряду документів, а саме: рахунків-фактур, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, договорів, угод, актів виконаних робіт та наданих послуг, лише давало відповідачу підстави для проведення позапланової перевірки, але не могло бути автоматичною підставою для висновків про відсутність таких документів, оскільки з'ясування їх наявності, дослідження та відображення в акті перевірки було б частиною перевірки. Натомість відповідач цих обставин не з'ясував та причин ненадання позивачем вказаних документів не встановив, формально пославшись на їх відсутність.

Разом з тим, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку (акти виконаних робіт, податкові накладні), необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціях з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтес», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро».

Крім того, як вбачається із акту перевірки, позивачем надано наявні на момент проведення перевірки документи, а саме: регістри бухгалтерського обліку по рахунку 631, реєстри отриманих податкових накладних, також позивачем суду надано копії договорів оренди готельних приміщень, додаткових угод, прибуткові накладні, накладні на приміщення, акти про списання товарів, банківські виписки з рахунків.

Висновки відповідача про порушення податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» виключно на підставі кримінального провадження № 32012250000000013 за фактом фіктивного підприємництва, без дослідження правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту самим позивачем, з'ясування добросовісності виконання позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає передчасними та таким, що не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Стосовно відсутності реальності операцій з урахуванням реального часу здійснення ними операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, то такі висновки судом до уваги не приймаються, оскільки вони стосуються третіх осіб, а не позивача. Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували відсутність реальності відповідних операцій.

Враховуючи з'ясовані обставини та аналізуючи вищезазначені норми закону, є підстави вважати, що оскаржувані рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що визнання факту відсутності первинних документів на час проведення перевірки за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

З встановлених обставин, що свідчать про обґрунтованість причин відсутності первинних документів під час перевірки, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту є формальними.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи міститься копія постанови від 07 листопада 2013 року про закриття кримінального провадження, зі змісту якої вбачається, що кримінальне провадження № 32012000000000003 в частині за фактом фіктивного підприємництва, яке полягало у створенні та придбанні ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Камтес», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сімплаза» та ТОВ «Промисловий ринок», підроблення документів, службового підроблення та пособництва в ухиленні від сплати податків закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212, 358, 366 Кримінального кодексу України.

При цьому, з метою встановлення законності рішення органу досудового слідства про закриття кримінального провадження № 32012000000000003, а також з метою отримання інформації про наслідки розслідування кримінальних проваджень № 32012250000000013 та № 32012000000000003, судом 27.11.2013 р. до Генеральної прокуратури України направлено судовий запит.

За наслідками розгляду запиту, Генеральною прокуратурою України листом від 18.12.2013 р. № 04/5/2-4986-12 повідомлено, що слідчим управлінням кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України розслідувалося кримінальне провадження № 32012250000000013 за підозрою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_7 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а також за фактами вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205; ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 3 ст. 212 КК України, об'єднане із кримінальним провадженням № 32012000000000003, щодо невстановлених осіб за фактом придбання та створення ряду фіктивних підприємств, які використовувалися у схемах мінімізації податків та легалізації грошових коштів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України. Об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 32012000000000003.

За результатами проведеного розслідування, 07.11.2013 р. кримінальне провадження № 32012000000000003 закрито в частині щодо фіктивного підприємництва, яке полягало у створенні та придбанні ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Камтес», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сімпаза», ТОВ «Промисловий ринок», підроблення документів, службового підроблення та пособництва в ухиленні від сплати податків та за іншими фактами, розслідуваними в рамках кримінального провадження № 32012250000000013.

Також, ГПУ повідомлено, що прийняте рішення (постанова про закриття кримінального провадження № 32012000000000003 від 07.11.2013 р.) є законним та обґрунтованим, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 17.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.