Рішення

від 10.06.2009 по справі 34/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/357

10.06.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства «Інфінсервіс»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про                    зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Корчев Ю.Д., представник за дов. №09/16-Ф від 14.05.2009;Зорін О.В., представник за дов. №09/16-Ф від 14.05.2009;

від відповідача –Гутник А.Ж., представник за дов. №126-ГО/09 від 19.05.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Інфінсервіс»(далі –Позивач, або Клієнт) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі –Відповідач, або Клієнт) про зобов'язання виконати платіжні доручення №18 від 21.01.2009 на суму 200 000 грн., №20 від 22.01.2009 на суму 1080, 00 грн., №22 від 23.01.2009 на суму 24 958, 00 грн., №40 від 17.02.2009 на суму 10 801, 00 грн., №59 від 24.02.2009 на суму 1146,24 грн., №64 від 24.02.2009 на суму 792, 68 грн., №65 від 24.02.2009 на суму 297, 68 грн., №66 від 24.02.2009 на суму 282.39 грн., № 68 від 03.03.2009 на суму 708,00 грн., №70 від 06.05.2008 грн. на суму 49 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.08.2002 між Позивачем та Відповідачем  укладено договір на розрахунково-касове обслуговування в національній валюті №814-02 (далі – Договір), відповідно до умов якого Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно виконувати розпорядження клієнта на списання коштів з рахунку.

З метою здійснення грошового переказу з власного рахунку, Позивач надав Банку для виконання наступні платіжні доручення: №18 від 21.01.2009, №20 від 22.01.2009, №22 від 23.01.2009, №40 від 17.02.2009, №59 від 24.02.2009, №64 від 24.02.2009, №65 від 24.02.2009., №66 від 24.02.2009, № 68 від 03.03.2009, №70 від 06.05.2008.

Однак, у порушення взятих на себе договірних зобов'язань, Відповідач не здійснив переказ коштів, зазначених у платіжних дорученнях.

Отже, Позивач вважає, що дії Банка з невиконання платіжних доручень у встановленому Договором і законодавством є протиправними, а відтак порушують його права.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відстрочити виконання рішення суду на термін закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач просив врахувати, що на підставі ст.ст. 75, 85 закону України «Про банки і банківську діяльність»Національним банком України прийнято постанову №19/БТ від 20.01.2009 про призначення тимчасового адміністратора в ТОВ «Укрпромбанк», якою строком на 1 рік з метою створення сприяти лих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на 6 місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009.

При цьому, Відповідач зазначив, що оскільки Позивач погодився на умови Договору щодо непереборної сили, то останній повинен врахувати ведення окремих обмежень щодо вищевказаних обставин.

На підставі викладеного, Відповідач зазначив, що вимоги Позивача не можуть бути задоволені в даний час і при наявності вказаних обставин.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2002 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №2600601300814 в національній валюті (далі –Рахунок) і здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку Клієнта у відповідності з чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України, «Правилами здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів ТОВ «Український промисловий банк» в національній валюті»та умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору передбачено, що Банк приймає на себе зобов'язання

відкрити Клієнту Рахунок протягом 3 робочих днів після надання Клієнтом всіх необхідних документів для відкриття Рахунку (п.п.2.1.1);

при відкритті Рахунку надати Клієнту тарифи на операції та послуги Банку та «Правила здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів ТОВ «Український промисловий банк»в національній валюті»(п.п.2.1.2);

надавати Клієнту комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування, які передбачені тарифами на операції та послуги Банку (п.п.2.1.3);

виконувати операції за Рахунком Клієнта у відповідності з режимом його функціонування, який визначається нормативними актами Національного банку України (п.п.2.1.4);

своєчасно виконувати розпорядження Клієнта на списання коштів з Рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення (п.п.2.1.5).

З метою здійснення грошового переказу з власного рахунку Позивач ініціював списання грошових коштів, відповідно до поданих платіжних доручень:

платіжне доручення №18 від 21.01.2009 на суму 200 000 грн.;

платіжне доручення №20 від 22.01.2009 на суму 1 080 грн.;

платіжне доручення №22 від 23.01.2009 на суму 24 958, 00 грн.;

платіжне доручення №40 від 17.02.2009 на суму 10 801, 00 грн.;

платіжне доручення №59 від 24.02.2009 на суму 1 146,24 грн.;

платіжне доручення №64 від 24.02.2009 на суму 792,68 грн.;

платіжне доручення №65 від 24.02.2009 на суму 297,27 грн.;

платіжне доручення №66 від 24.02.2009 на суму 282, 39 грн.;

платіжне доручення №68 від 03.03.2009 на суму 708,00 грн.;

платіжне доручення №70 від 06.05. 2009 на суму 49 000 грн.

Однак, Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань переказу грошових коштів за спірними платіжними дорученнями не здійснив.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»(далі –Закон) банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому  розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону  визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи – члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Частиною 30.2 ст. 30 Закону передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи той факт, що кошти по спірним платіжним дорученням не перераховані, порушено Відповідачем договірні зобов'язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, чим порушено права та інтереси Позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується посилання Відповідача на існування обставин непереборної сили суд зазначає наступне.

Пунктом 7.1.Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких належать: стихійні лиха, аварії, пожежі, Маасові безладдя, страйки, військові дії, протиправні дії третіх осіб, вступ у дію законодавчих акті, урядових постанов і розпоряджень державних органів, актів нормативного і не нормативного характеру Національного банку України, що прямо чи побічно забороняють чи обмежують  можливість належного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Форс-мажорні обставини мають підтверджуватися документами згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.7.2 Договору при наявності обставин непереборної сили термін виконання зобов'язань відсувається відповідно до закінчення терміну дії цих обставин.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, у відповідності до зазначених положень ЦК України та ГК України, призначення у Банку тимчасової адміністрації, у зв'язку із істотною загрозою його платоспроможності не може вважатися непереборною силою чи випадком, про що прямо вказують вищенаведені норми.

Посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку Відповідача за Договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Суд не вбачає підстав для відстрочки виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі №34/357.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) виконати платіжні доручення Закритого акціонерного товариства «Інфінсервіс»(03113, м. Київ, вул. Івана Шевченка, 1, ідентифікаційний код 22929966):

платіжне доручення №18 від 21.01.2009 на суму 200 000 грн.;

платіжне доручення №20 від 22.01.2009 на суму 1 080 грн.;

платіжне доручення №22 від 23.01.2009 на суму 24 958, 00 грн.;

платіжне доручення №40 від 17.02.2009 на суму 10 801, 00 грн.;

платіжне доручення №59 від 24.02.2009 на суму 1 146,24 грн.;

платіжне доручення №64 від 24.02.2009 на суму 792,68 грн.;

платіжне доручення №65 від 24.02.2009 на суму 297,27 грн.;

платіжне доручення №66 від 24.02.2009 на суму 282, 39 грн.;

платіжне доручення №68 від 03.03.2009 на суму 708,00 грн.;

платіжне доручення №70 від 06.05. 2009 на суму 49 000 грн.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Закритого акціонерного товариства «Інфінсервіс»(03113, м. Київ, вул. Івана Шевченка, 1, ідентифікаційний код 22929966) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат на оплату державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 19.06.2009