Постанова

від 24.06.2009 по справі 51/113-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/113-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2009 р.                                                           Справа № 51/113-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В. ,  Такмаков Ю.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сімона А.О. (дов. № 15-15/8-102 від 10.01.2009р.)

відповідача -  Овчаренка М.М. (голова спілки) та Волкова О.Ю. (дов. № б/н від 01.04.2009р.)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Московського районного відділення Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану, м. Харків (вх. № 1334 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.09р. по справі № 51/113-08

за позовом Головного управління державного казначейства України у Харківській області, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача - Приватне підприємство "Євробуд", м. Харків

до  Московського районного відділення Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану, м. Харків

про стягнення 3432,00 грн., -

встановила:

Управління Державного казначейства у Московському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області   звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.08.08р., стягнути з відповідача 4260,00 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну юридичної особи, спричиненої внаслідок розриву гнучкого шлангу в туалетній кімнаті приміщення відповідача 22.01.2008 року, та залиття водою другого та першого поверхів, на яких розташовані приміщення позивача. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2008 рік - передбачити кошти у розмірі 4260,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої майну позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2009 року по справі № 51/113-08 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Московського районного відділення Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану на користь Управління Державного казначейства у Московському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області 4260,00 грн. шкоди, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позову щодо зобов'язання Московське районне відділення Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану внести зміни до плану використання бюджетних коштів на 2008 рік - передбачити кошти в сумі 4260,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої майну позивача - відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2009 року по справі № 51/113-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, його уповноважений представник –Сімон А.О. у судовому засіданні 23.06.2009р. просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Третя особа письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надала, її представник у судове засідання  23.06.2009р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та з'ясовано господарським судом, 22 січня 2008 року внаслідок розриву гнучкого шлангу в туалетній кімнаті приміщення відповідача - Московського районного відділення Харківської міської спілки ветеранів Афганістану відбулось залиття водою 2-го та 1-го поверхів, де розташовані приміщення позивача - Управління Державного казначейства у Московському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області. Актом обстеження від 22.01.2008 року підтверджується факт залиття даного приміщення (а.с. 7).

В процесі розгляду справи по суті господарський суд визначився, що внаслідок залиття позивачу завдано збитків на загальну суму 4260,00 грн., про що свідчать зведений кошторисний розрахунок (а.с. 39-43), довідка про вартість виконаних підрядних робіт (т. 1  а.с. 80) та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 81-84).

Враховуючи завдання позивачу таких збитків останнім 01.02.2008 року на адресу відповідача направлена претензія за № 3.2-34/165 з вимогою сплатити завдану майнову шкоду (т. 1 а.с. 10), яка залишена відповідачем без реагування.

Розглянувши наявні у справі документи, господарський суд встановив, що оскільки докази в спростування вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу відповідачем не надані, а вимога позивача щодо стягнення з відповідача 4260,00 грн. шкоди обґрунтована, тому дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Що стосується вимоги позивач про зобов'язання відповідача внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2008 рік - передбачити кошти у розмірі 4260,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої майну позивача, суд першої інстанції залишив її без задоволення з посиланням на її необґрунтованість.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Додаткові  докази   приймаються судом, якщо заявник обґрунтував  неможливість  їх  подання  суду  першої  інстанції  з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський  суд не  зв'язаний доводами апеляційної  скарги   (подання)   і   перевіряє   законність  і обґрунтованість рішення місцевого господарського  суду  у  повному обсязі.

З урахуванням положень, запроваджених вищезазначеною нормою, колегією суддів у процесі повторного перегляду справи з'ясовано, що господарський суд при прийнятті оскарженого рішення в частині застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди не з'ясував зміст збитків, заявлених позивачем до стягнення та не перевірив обґрунтування розрахунку їх розміру, і, зокрема, задовольнивши  вимоги  про  стягнення збитків у вигляді вартості відновлювального ремонту в розмірі 4260,00 грн., не навів жодних правових підстав, з яких він виходив, задовольняючи ці вимоги.

Відповідно до вимог чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Однак, колегія суддів вважає, що в порушення цих приписів господарським судом Харківської області при винесенні оскарженого рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в розмірі 4260,00 грн. не встановлені дійсні права та обов'язки сторін, а також не враховані обставини, суттєві для розгляду цього спору.

Так, колегія суддів приймає до уваги те, що стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, у спосіб, визначений статтею 1192 Цивільного кодексу України, тобто, за вибором потерпілого шляхом передачі речі в натурі чи відшкодування завданих збитків.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою; згідно з положеннями статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача.

При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Між тим, в порушення вимог статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків позивачем в зазначеній сумі не є обґрунтованим.  

Покладаючи обов'язок  по  відшкодуванню  матеріальної  шкоди  на користь позивача  суд  своє рішення не обґрунтував, що останньому заподіяно шкоду,  розмір якої становить суму 4260,00 грн.  

Відповідно до  статті  33  Господарського процесуального кодексу України  обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони, а згідно з частиною 2 статті 43 цього ж Кодексу ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені  відповідними доказами, а господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.

Звертаючись до господарського суду із даним позовом УДК у Московському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області представив для дослідження суду першої інстанції в підтвердження розміру заподіяних збитків локальний кошторис ремонтно-будівельних робіт (т. 1 а.с. 8-9) на суму 3432,00 грн., який складений  ним одноособово. Наявна у справі претензія від 01.02.2008р., що надана в обґрунтування позову, також містить вимогу про сплату відповідачем заподіяної шкоди в сумі 3432,00 грн. з посиланням позивача на локальний кошторис, відомість ресурсів та розрахунок № 1-2 загальновиробничих видатків.

При цьому, колегією суддів з'ясовано, що фактично оплата вартості цих робіт позивачем не була проведена, оскільки як свідчать матеріали справи, позивач у своєму листі, наданому суду першої інстанції (за вих. № 3.2.-34/632 від 29.05.2008р.) пояснив, що згідно з ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (а.с. 45-46). Проте, оскільки кошторисом УДК у Московському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області на 2008 рік, затвердженим 29 лютого 2008р. не було передбачено  бюджетних асигнувань на проведення ремонтних робіт після залиття приміщення, позивач не має можливості здійснити такі видатки та розрахуватися з ПП «Євробуд»за вже виконані ремонтні роботи, а тому позивач вказує на відсутність бухгалтерських документів на підтвердження оплати проведених ремонтних робіт. В якості доказу виконання ремонтних робіт після залиття приміщення позивач посилається на їх відновлений стан.

В подальшому уточнюючи свої позовні вимоги позивач в підтвердження вимог про стягненню з відповідача матеріальної шкоди в сумі 4260,00 грн. надав до матеріалів справи довідку про вартість виконаних підрядних робіт, Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт, Відомість ресурсів до акту приймання № 1, Розрахунок № 1-1 прямих витрат та загальновиробничих видатків до акту № 1, Розрахунок № 1-2 загальновиробничих видатків до акту № 1, Розрахунок № 5 кошторисного прибутку (т. 1 а.с. 80-84).  

Таким чином, позивач наполягає, що на момент розгляду справи вартість ремонтних робіт складає 4260,00 грн. і відшкодуванню підлягає саме ця сума незалежно від факту проведення розрахунку з виконавцем робіт.

Однак вказані документи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки  не є беззаперечними доказами у справі в підтвердження факту заподіяння шкоди  приміщенню позивача саме в такому об'ємі та розмірі. Крім того, наданий позивачем локальний кошторис ремонтно-будівельних робіт на суму 3432,00 грн. містить суттєву різницю щодо предмету доказування (об'єм та розмір шкоди) у даній справі поряд з наданими в подальшому відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами виконаних підрядних робіт та розрахунками на суму 4260,00 грн.

Колегія суддів визначає, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності належить виходити, зокрема з того, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Із матеріалів справи вбачається, що факт залиття відповідачем приміщення позивача 22 січня 2008 року внаслідок розриву гнучкого шлангу в його туалетній кімнаті підтверджується Актом обстеження від 22.01.2008 року (а.с. 7).

Вказаний акт підписаний комісією у складі уповноважених представників позивача, відповідача, третьої особи та представником Управління комунальних підприємств Московської районної ради у м. Харкові без заперечень. Зі змісту вказаного акту випливає встановлення попередніх об'ємів пошкоджень, які потребують додаткового встановлення під час спеціальних досліджень уповноваженими на те установами.

Окрім цього, даний акт містить застереження щодо встановлення фактичної  суми заподіяної шкоди, а саме: її визначення відбудеться після складання проектно-кошторисної документації. Колегія суддів зауважує, що таким чином, позивач та відповідач домовились саме про такий порядок визначення фактичних об'ємів пошкоджень приміщення та встановлення розміру збитків, яких зазнав позивач внаслідок залиття його офісу.

Однак експертна оцінка приміщення позивача із залученням незалежних організацій, до компетенції яких входить проведення таких робіт, останнім не проводилася. Документи на підтвердження проведення незалежної експертизи сторонніми організаціями як до проведення ремонту так і після його здійснення для встановлення об'єму та розміру заподіяної шкоди позивачем не надані.

Надані позивачем в підтвердження вартості виконаних ремонтних робіт довідка про вартість виконаних підрядних робіт та Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт на суму 4260,00 грн., які складені між позивачем та третьою особою - Приватним підприємством «Євробуд», не є належними та допустимими доказами у справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, так як останній жодним чином не підтвердив наявність повноважень у цієї підрядної організації щодо можливості проведення незалежної експертної оцінки  відносно об'ємів пошкоджень та розміру заподіяних збитків. Обставини щодо розміру збитків, що викладені в згаданих документах, не засвідчені належним чином, а тому значення для справи не мають.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що позивачем не надано жодних документів в підтвердження вартості проведених ПП «Євробуд»витрат на ремонт, зокрема відповідних платіжних доручень на придбання або закупівлю   будматеріалів, певних накладних, виписок банківських установ або інших документів, які б свідчили про здійснення таких господарських операцій третьою особою.

При цьому, докази списання коштів в заявленому розмірі позивачем не надані. Проте вказані обставини не враховані господарським судом, що призвело до прийняття неправомірного рішення в частині стягнення збитків.  

Вказані обставини на думку колегії суддів, спростовують доводи позивача та виключають цивільно-правову відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків в заявленому розмірі.

Судова будівельна експертиза, яка призначена у даній справі для 1) з'ясування ринкової вартості ремонтно-будівельних робіт, виконаних на об'єкті позивача внаслідок залиття водою його приміщень, 2) для встановлення фактичного розміру матеріального збитку нанесеного позивачеві, що був спричинений йому внаслідок цих подій та 3) для встановлення факту виконання ремонтно-будівельних робіт, які зазначені в проектно-кошторисній документації, також не була проведена, з причин відсутності доказів на підтвердження оплати її вартості з боку позивача.

Отже, позиція Управління Державного казначейства у Московському районі м. Харкова Головного управління Державного казначейства України у Харківській області      щодо реальності спричинення йому збитків і саме в заявленому розмірі, не знайшла свого документального підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу  відповідача слід задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2009р. по справі № 51/113-08 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4260,00 грн. шкоди та судових витрат –скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Крім того, враховуючи те, що відповідно до абзацу 2 пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивач звільнений від сплати державного мита та при зверненні до господарського суду з даним позовом держмито  в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118,00 грн. не сплачував, господарський суд при винесенні оскарженого рішення про задоволення позовних вимог замість стягнення цих сум в доход державного бюджету, помилково відшкодував ці витрати позивачеві за рахунок відповідача, а тому рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2009р. по справі № 51/113-08 в цій частині також підлягає скасуванню. В іншій частині оскаржене відповідачем рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 1173, 1174, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2  статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Московського районного відділення Харківської міської Спілки ветеранів Афганістану, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.09р. по справі № 51/113-08 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4260,00 грн. шкоди, 102,00 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 24 червня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.