Постанова

від 26.06.2009 по справі 49/57-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/57-09

          Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року                                                                              Справа № 49/57-09

                                                 Колегія суддів у складі:

головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.

   при секретарі –Бухановій Т.А.

за участю прокурора: не з*явився

за участю представників:

позивача-  Корякіної Т.І. (дов. № 01-62юр/4703 від 04.08.08р.)

відповідача –не з*явився

розглянувши  у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання Військового прокурора Харківського гарнізону (вх. № 1336Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2009 року у справі № 49/57-09

за  позовом  Акціонерної компанії «Харківобленерго»,  м. Харків,  

до Військової частини А-1215,  м. Харків,  

про стягнення 136721,26 грн., -

встановила:

        У березні  2009 року  позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла згідно договору про постачання електричної енергії № 11058 від 25.04.2005 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення суми становить 136721,26 грн., з яких 135512,66 грн. заборгованість за використану електричну енергію, 962,48 грн. заборгованість з плати з компенсації перетікання реактивної енергії, 195,91 грн. - пеня, 24,49 грн. - три відсотки річних та 25,72 грн. інфляційних витрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує не виконанням останнім договірних зобов*язань і наявністю підстав для застосування до відповідача санкцій за їх несвоєчасне виконання.

       Рішенням господарського суду Харківської області 14.04.2009 року у справі № 49/57-09 позовні вимоги Акціонерної компанії «Харківобленерго»задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 112927,21 грн. основного боргу, - 22585,45 грн. ПДВ на заборгованість за електричну енергію, - 802,07 грн. заборгованості по КРЕ, 160,41 грн. –ПДВ на КРЕ, - 195,91 грн. пені, - 24,49 грн. трьох відсотків річних, - 25,72 грн. інфляційних витрат. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд аргументував своє рішення не виконанням належним чином відповідачем взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором.

        Військовий прокурор Харківського гарнізону в апеляційному поданні порушує питання про скасування рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2009 року у справі № 49/57-09 у повному обсязі та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права.  Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не може бути боржником в зобов'язаннях щодо оплати за спожиту електроенергію,  оскільки реально не фінансується та немає бюджетних призначень на вказані цілі з державного бюджету, а тому відповідно у відповідача відсутня і вина у їх порушенні, що виключає його цивільно-правову відповідальність. До того ж належним відповідачем на підставі п. 1 додаткової угоди від 12.02.08р. б/н до договору на постачання електроенергії є квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

        Разом з тим, будучи належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, у призначене на 23.06.09р. судове засідання не з'явився, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

       У відзиві на апеляційну скаргу позивач  проти подання Військового прокурора Харківського гарнізону заперечує в повному обсязі, вважає його необґрунтованим, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Додаткова ж угода від 12.02.08р. б/н до договору на постачання електроенергії не була надана суду першої інстанції.

       Відповідач, будучи належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи, свого представника 23.06.2009 р. у судове засідання не направив, про неможливість прибуття у судове засідання з поважних причин суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

        Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за апеляційним поданням здійснити у відсутність прокурора та відповідача, за наявними в справі документами, оскільки ухвалою суду від 25.05.09 р. вони були попереджені, що у разі їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції справа може бути розглянута без їх участі за наявними в матеріалах справи документами.

 Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційного подання в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційного подання прокурора,  з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції 25.04. 2005 року між АК "Харківобленерго" та Військовою частиною А 1215 був укладений договір № 11058 про постачання електричної енергії (далі –договір), який був пролонгований на 2009 рік, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору.

Частиною 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання його умов, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 додатку № 2 до договору встановлений розрахунковий період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Період між датами зняття показів засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду. Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем шляхом повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання  (п.4.5 додатку № 2 до договору).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі: в грудні 2008 року та в січні 2009 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої  електроенергії, внаслідок чого за період з грудня 2008 року по січень 2009 року станом на 01.02.2009 року утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 112927,21 грн. та у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 22585,45 грн. Заборгованість до цього часу відповідачем не сплачена.

Відповідно до п. 2.2.7 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії".

Відповідачем у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії не сплачена, внаслідок чого, згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002р. №19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.2002 року йому позивачем нарахована заборгованість по КРЕ (реактивній енергії), яка станом на 01.02.2009 року становить 802,07 грн. та узаборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 160,41 грн.

Враховуючи приписи ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 135512,66 грн. основного боргу та 962,48 грн. заборгованості по КРЕ законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачу у відповідності зі ст. 625 ЦК України нараховані річні у сумі 24,49 грн., інфляційні витрати в сумі 25,72 грн., а також  згідно з п. 4.2.1 договору пеня у сумі 195,91 грн., які суд задовольнив.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що цивільно-правову відповідальність за несвоєчасну оплату вартості спожитої електроенергії, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, заборгованості по реактивній енергії повинен нести відповідач, оскільки він є споживачем електроенергії за договором.  

Однак, з такими висновками не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, пунктом 1 додаткової угоди від 12.02.08 б/н до договору (а.с. 41), укладена між позивачем, відповідачем та квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (далі - платник, КЕВ м. Харкова) були внесені зміни до пункту 4.5. додатку № 2* „Порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення)" до договору, а саме: слова „споживач" замінено на „платник". Відповідно до внесених змін КЕВ м. Харкова здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Дана угода, як зазначає заявник подання в обґрунтування  своїх доводів, укладена на підставі спільного розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.12.05 № 248/4/1837 та начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних   Сил   України   від   09.12.05   №   303/18/2050   та   розпорядження Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 27.12.05 № 303/22/1/391, згідно яких Відповідачем бухгалтерський облік та кредиторсько-дебіторська заборгованість по спожитих енергоносіях були передані до КЕВ м. Харкова, і на дану установу покладена функція щодо здійснення централізованих розрахунків за спожиту цими військовими частинами, в тому числі і Відповідачем, електроенергію.

Правомірність укладення додаткової угоди не оспорюється.

Згідно ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (частина 2 статті 193 ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 ГК України), і дані господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абзац 4 частини 1 ст. 174 ГК України).

У відповідності до ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор, у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (стаття 510), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627), при цьому в теорії цивільного права виділяють так звані зобов'язання, що виконуються третьою особою - тобто ті,  виконання обов'язку (в даному випадку обов'язку оплати за електроенергію) за яким покладено боржником на іншу (третю) особу і таке може мати місце за будь-яким зобов'язанням, якщо тільки з умов договору, актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

В силу Закону України від 06.12.91 „Про Збройні Сили України"  фінансування збройних Сил України, до загальної структури яких входить і військова частина А1215 (абзац четвертий частини 2 статті 3), здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України (частина 1 статті 15).

Згідно Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та Закону України  „Про Державний бюджет України на 2008 рік" (далі - Закон про бюджет) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах асигнувань, встановлених кошторисами (частина 5 статті 51 БК України, частина 2 статті 68 Закону про бюджет).

Відповідач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

В обґрунтування апеляційного подання Військовий прокурор Харківського гарнізону посилається на те, що кошторисом військової частини А1215 на 2008 рік, затвердженого Департаментом фінансів Міністерства оборони України, та кошторисом військової частини А1215 на 2009 рік, затвердженого Департаментом фінансів Міністерства оборони України, в 2008 - 2009 роках відповідачеві не виділялися бюджетні асигнування по КЕКВ 1163 „Оплата електроенергії", тому у останнього відсутнє право здійснювати оплату відповідних витрат, не передбачених кошторисом, в тому числі на оплату електроенергії, реактивної енергії, перевищення договірних величин споживання електричної енергії, наслідками несвоєчасної оплати яких є пеня, інфляційні витрати, три відсотки річних, і він об'єктивно не може розрахуватися за даними зобов'язаннями.

Аналіз вищевикладених фактів та вищенаведених положень відповідних норм законів приводить до висновку про те, що відповідач не може бути боржником в зобов'язаннях щодо оплати за спожиту електроенергію, реактивну енергію, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, оскільки є неналежним відповідачем.

Належним же відповідачем, який повинен нести цивільно-правову відповідальність за цими зобов'язаннями на підставі п. 1 додаткової угоди від 12.02.08 б/н до договору, укладених між позивачем, відповідачем та квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова є останній, який є боржником перед кредитором (позивачем) в даних зобов'язаннях, фінансується (та/або принаймні має бюджетні призначення) на вказані цілі з державного бюджету України і зобов'язаний здійснювати відповідні платежі. Однак, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин справи та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з іншої особи.

          Щодо стверджень позивача у відзиві на апеляційну скаргу про ненадання суду першої інстанції додаткової угоди від 12.02.08р. до договору, то вони спростовуються матеріалами справи, а саме а.с. 41.

          На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що  в ході розгляду  справи  суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не забезпечив дотримання положень ГПК України, і насамперед,  не встановив  та  не надав належну  правову оцінку  згідно з матеріальним та процесуальним законодавством обставинам, тому рішення господарського суду Харківської області 14.04.2009 року у справі № 49/57-09 підлягає скасуванню, а апеляційне подання –задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 101,  п.2 ст. 103,  п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно, -

постановила:

       Апеляційне подання Військового прокурора Харківського гарнізону задовольнити.

       Рішення господарського суду Харківської області 14.04.2009 року у справі № 49/57-09 скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерній компанії «Харківобленерго»відмовити.

      Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                                            Фоміна В.О.

                                  Судді                    Гончар Т.В.

                                                                                            Кравець Т.В.

           Постанова підписана  26 червня 2009 року