Рішення

від 25.06.2009 по справі 3/83-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/83-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25.06.2009                                                                Справа №  3/83-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного  товариства   "Херсонський суднобудівний завод", м. Херсон  

до Приватного багато профільного підприємства  "ХХП", м. Херсон  

про  стягнення 360022 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від  позивача: Шорстов О. Ю. дов. № 759/70-85-П,представник;   

від  відповідача: не прибув.  

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного багатопрофільного підприємства «ХХП»(відповідач) 30000,00 грн. основного боргу, 707,67 грн. –3% річних, 3810,00 грн. інфляційних втрат, 1504,80 грн. пені та судових витрат.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час і дату судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.36), відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для використання можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК України.

За таких обставин,  у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до листа-замовлення Приватного багатопрофільного підприємства «ХХП»(відповідач) від 17.01.2008 року  Відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод»виконав роботи по установці блоків двох дизелів 8НВД 48 АУ на фундаментальні рами.

Таким чином, відповідно до статей 173-174 ГК України між сторонами виникли господарські зобов»язання на підставі господарського договору, викладеного шляхом надіслання відповідачем листа-замовлення та рахунку №762137 від 14.02.08. на суму 38979,00 грн., який відповідач прийняв до виконання та оплатив частково в сумі

8979,00 грн.  

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один  суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських  зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

До матеріалів справи надано акт здачі-приймання робіт №716/221 від 31.03.2008 р., який є підтвердженням фактичного виконання дій по наданню послуг в сумі 38979,00 грн..

Згідно приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, позивачем надано послуги загальна вартість яких складає  

38979,00 грн.

       Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником зобов»язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов»язання у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 25.07.08. відповідач отримав вимогу про сплату боргу, але залишив її без відповіді та реагування.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'зання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 30000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу в повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі

3810,00 грн. та 3 % річних в сумі 707,67 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи  позовні вимоги  в частині стягнення 1504,80 грн. пені, суд  виходить із  наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі штрафу,  пені); відшкодування збитків.   При цьому, відповідно до  статті 547  ЦК України  правочин  щодо  забезпечення  виконання зобов'язання  вчиняється в письмовій формі. Частиною  2 статті 551 ЦК України також  визначено, що  предметом неустойки  є  грошова сума, розмір  якої  встановлюється договором або  актом цивільного  законодавства. Тобто,  при укладенні договору сторонами  в письмовій формі узгоджується розмір  та порядок сплати  неустойки  (штрафу, пені).  Договором розмір  неустойки сторонами  не  встановлено, тому відсутні правові підстави для стягнення пені в сумі 1504,80грн.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані  добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,  що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове  становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

З огляду на те, що спір доведено до суду з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, стягуються витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст.  49,  75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного багато профільного підприємства «ХХП»(73000, м.Херсон, вул..Червонофлотська, 100, р/р 2600701693130 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 352639, код ЄДРПОУ 24960638) на користь Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод” (73019, м.Херсон, Карантинний острів, 1, р/р 26008029801179  в ХФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 352651, код ЄДРПОУ 14308500) основного боргу в сумі 30000,00  грн., інфляційні збитки в сумі 3810 грн., 3% річних в сумі   707 грн. 67 коп., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 345 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.    

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська

        Дата підписання рішення, оформленого відповідно

           до ст..84 ГПК України                                                                                                                   26.06.2009 р.