Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/6546/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6546/14 18.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 5 253, 20 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Михайловська К.А. за довіреністю № 103Д-163/2013 від 30.10.2013 р.;

від відповідача: Кравченко С.В. за довіреністю № 845 від 30.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - відповідач) в особі філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 42 453, 20 грн., в тому числі 37 200, 00 грн. основного боргу, 2 152, 48 грн. пені, 2 604, 00 грн. 7 % штрафу та 496, 72 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг від 05.04.2013 р., позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю, за які останній не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/6546/14, розгляд справи призначено на 20.05.2014 р.

15.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він вказує на те, що на поточну дату борг відповідача перед позивачем складає 3 532, 60 грн., у зв'язку з додатковими проплатами.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.05.2014 р. судом на підставі клопотання представника відповідача було відкладено розгляд справи на 10.06.2014 р.

03.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 2 152, 48 грн. пені, 2 604, 00 грн. штрафу, 496, 72 грн. 3 % річних. Заява обґрунтована тим, що відповідач під час провадження у даній справі погасив повністю основний борг.

Судом було прийнято до провадження вказану заяву, у зв'язку з чим відповідно має нова ціна позову, а позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Також, у судовому засіданні 10.06.2014 р. представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2014 р.

18.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить зменшити розмір пені та штрафу на 50 відсотків, посилаючись на те, що неповне виконання договірних зобов'язань перед позивачем було спричинено несвоєчасною оплатою споживачами природного газу, а також, у зв'язку з фінансовою кризою.

У судовому засіданні 18.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2013 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про закупівлю послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати замовнику послуги допоміжні щодо вирощування сільськогосподарських культур (послуги по збиранню врожаю: збір зернових на площі 477 га) (код класифікатора ДК 016-2010: 01.61.1), а замовник зобов'язався оплатити надані послуги на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони визначили, що найменування, кількість та строки послуг, а також їх технічні та якісні характеристики відображені в Додатку 1 до цього Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору ціна цього Договору та ціни на конкретні види послуг, які надаються за даним Договором, в т.ч. ціна за од. га для відповідного виду послуг, відображається в додатку 2 до цього Договору. Загальна вартість наданих послуг (сума до сплати Замовником) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання наданих послуг, що підписані сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 15 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 4.3. Договору).

Пунктом 9.1. Договору його сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивача надав відповідачу послуги зі збирання сільськогосподарських культур, про що сторонами було підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6685 від 23.08.2013 р. на суму 37 200, 00 грн.

Станом на момент вирішення даного спору по суті відповідач повністю погасив вказаний борг, сплативши позивачу: 8 500, 00 грн. 31.01.2014 р., 1 500, 00 грн. 11.03.2014 р., 3 500, 00 грн. 09.04.2014 р., 3 300, 00 грн. 10.04.2014 р., 3 700, 00 грн. 14.04.2014 р., 7 000, 00 грн. 15.04.2014 р., 2 867, 40 грн. 23.04.2014 р., 3 300, 00 грн. 28.04.2014 р., 3 532, 60 грн. 22.05.2014 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками банку по поточному рахунку позивача.

Водночас, оскільки відповідні платежі були здійснені відповідачем з порушення визначених укладеним між сторонами Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача у зв'язку з цим пеню, штраф та 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, позивач має право застосувати до відповідача визначені укладеним між сторонами Договором та чинним законодавством заходи відповідальності.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Також, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 7.4. Договору сторони визначили, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Позивач нарахував відповідачу пеню на суму боргу в розмірі 37 200, 00 грн. за період з 16.09.2013 р. по 30.01.2014 р. в сумі 1815, 16 грн. та на суму боргу в розмірі 28 700, 00 грн. за період з 31.01.2014 р. по 04.03.2014 р. в сумі 337, 32 грн., всього 2 152, 48 грн., розрахунок якої є вірним.

Також, позивач нарахував відповідачу штраф на суму боргу в розмірі 37 200, 00 грн. з розрахунку 7 % в сумі 2 604, 00 грн., розрахунок якого є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних на суму боргу в розмірі 37 200, 00 грн. за період з 16.09.2013 р. по 30.01.2014 р. в сумі 418, 88 грн. та на суму боргу в розмірі 28 700, 00 грн. за період з 31.01.2014 р. по 04.03.2014 р. в сумі 77, 84 грн., всього 496, 72 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд його залишає без задоволення.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Одночасно, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування зазначеного, такі як тяжкий фінансовий стан, невиконання іншими суб'єктами взятих на себе перед відповідачем грошових зобов'язань, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності в силу складних процесів в економіці, а допущене відповідачем прострочення грошових зобов'язань має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Слід враховувати, що згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В зв'язку з чим, суд не знаходить підстав для зменшення нарахованих пені та штрафу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (03062, місто Київ, вул. Кулібіна, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 37143298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 15, літ. А, Н/П 17; код ЄДРПОУ 37702357) 2 152 (дві тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 48 коп. пені, 2 604 (дві тисячі шістсот чотири) грн. 00 коп. штрафу, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 72 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя В.С. Ломака