Постанова

від 19.06.2014 по справі 904/3189/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 року Справа № 904/3189/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Павловського П.П.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю б/н від 24.03.2014 р. - Близнюкова С.І.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 р. у справі № 904/3189/14 (суддя Дубінін І.Ю.)

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтобудсервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 46 608,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 р. позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, скасувати ухвалу та направити справу № 904/3189/14 на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі вказує на незастосування господарським судом норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України та п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 р. № 118 (із змінами і доповненнями), що призвело до винесення незаконної ухвали та є підставою для її скасування.

Також, апелянт наголошує на тому, що позивачем при поданні позовної заяви до місцевого господарського суду надано докази в підтвердження надсилання її копії з доданими документами на адресу відповідача, а тому у суду були відсутні підстави передбачені п. 6) ч. 1 ст. 63 ГПК України для повернення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р., апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2014 р. о 10:45 год.

У судовому засіданні 19.06.2014 р. представник позивача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на скасуванні прийнятої господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 15.05.14р. по справі № 904/3189/14.

Повідомлений завчасно та належним чином, про час і місце розгляду справи відповідач, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечив.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

У відповідність абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами.

19.06.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд ухвалою від 15.05.2014 р. у справі № 904/3189/14 повернув Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» позовну заяву з доданими до неї документами на підставі п. 6) ч.1 ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвала про повернення позовної заяви мотивована судом першої інстанції не поданням позивачем доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: згідно витягам з Держреєстру, під кодом - 32350959 знаходиться ТОВ «Цепта», а не ТОВ «Нафтобудсервіс», що стосується ТОВ «Нафтобудсервіс», воно має інший юридичний адрес, а суд позбавлений можливості витребувати ці докази в порядку підготовки справи до розгляду, з огляду на обмежені процесуальні строки.

Колегія суддів із законністю та обґрунтованістю вказаного висновку не може погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Стаття 63 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви без розгляду, який не підлягає розширеному тлумаченню, зокрема, п. 6) ч. 1 ст. 63 ГПК України, на який посилався господарський суд, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Колегія суддів вважає, що повертаючи матеріали позовної заяви місцевий господарський суд вийшов за межі підстав передбачених ст. 63 ГПК України з огляду на наступне.

Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені ст. ст. 54-57 ГПК України.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення .

Докази виконання вимог вищевказаної норми, в силу п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, додаються до позовної заяви № 28-23/10453 від 07.05.2014 р., з якої вбачається, що позивач в якості доказу направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками надав Опис вкладення та Реєстр кореспонденції ВП ЗАЕС, відправленої юридичним управлінням 07.05.2014 р. Зі змісту Опису та Реєстру вбачається, що на адресу відповідача, відправником направлена позовна заява про стягнення збитків у сумі 46 608,00 грн. з додатками згідно переліку на 36 аркушах. На вказаному описі міститься відтиск штампу поштового відділення від 07.05.2014 р. та підпис працівника зв`язку, який перевірив вкладення.

Таким чином, позивачем дотримана вимога ст. 56, 57 ГПК України.

Щодо повернення позовної заяви з підстав невідповідності зазначеного позивачем у позовній заяві ідентифікаційного коду ЄДРПОУ, який належить іншій юридичній особі, а також неправильного зазначення юридичної адреси відповідача, колегія суддів зазначає, що позивач надіслав копію позовної заяви на адресу відповідача, з кодом ЄДРПОУ 32350959, яка зазначена в договорі від 26.10.2007 р. № 500/2/07 УК постачання продукції (п. 12), який підписано і скріплено печаткою директора ТОВ «Нафтобудсервіс» з відповідним кодом ЄДРПОУ, який і зазначено у позовній заяві.

При цьому, фактичне місцезнаходження відповідача за іншими адресами, про які зазначає місцевий господарський суд, а також, які не збігаються з зареєстрованою адресою в єдиному державному реєстрі, не має значення для застосування вимог ст. 56 ГПК України.

Відповідно до п. 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Пунктом 61 вищезазначених Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно зі ст. 32 ГПК України опис вкладення в цінний лист із відтиском штампу поштового відділення від 07.05.2014 р. є належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками. У випадку сумніву його вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність таких доказів, суд міг витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Аналогічна правова позиція висвітлена Вищим господарським судом України (постанова від 24 квітня 2013 року у справі № 904/1217/13-г).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України є неправильним та необґрунтованим.

З урахуванням вищезазначеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» - задовольнити, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 р. по справі № 904/3189/14 скасувати.

Матеріали справи № 904/3189/14 направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.06.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

П.П. Павловський