Рішення

від 18.06.2014 по справі 927/392/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа № 927/392/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське», Київська область, м. Васильків

про стягнення 1880597,01 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Половінкін О.В. (довіреність №104 від 13 березня 2014 року);

від відповідача: Сазонов В.В. (довіреність б/н від 16 червня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (далі - відповідач) про стягнення 1880597,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №К006CHR-F від 2 березня 2013 року, а саме, відповідач не повністю виконав взяті на себе за договором зобов'язання, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 593539,46 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував договірну санкцію в розмірі 309960,00 грн., 50% штрафу в розмірі 717500,00 грн. та 24% річних в розмірі 259597,55 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Чернігівської області від 26 березня 2014 року та призначено справу до розгляду на 10 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 29 квітня 2014 року справу №927/392/14 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13 травня 2014 року справу №927/392/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 28 травня 2014 року.

Відповідно до ухвали суду від 28 травня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 18 червня 2014 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

18 червня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) 20 березня 2013 року укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю за №К006CHR-F (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію (далі - товар): зерно кукурудзи 3 класу у кількості 2050,000 тон, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно пункту 1.2 договору термін поставки: до 1 листопада 2013 року.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що однією з істотних умов даного договору є укладання сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у передбаченому законодавством України порядку.

Відповідно до пункту 3.1 договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку одиниці виміру товару, яка складає 700,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 116, 67 грн.

Згідно пункту 3.2 договору сума попередньої оплати за товар становить один мільйон чотириста тридцять тисяч гривень.

Згідно пункту 4.1 договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти, передбачені пунктом 3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.1.1 договору встановлено, що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування.

Відповідно до пункту 5.4 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконує своїх зобов'язань у встановлений термін або виконує їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає належним чином заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. У випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

Згідно пункту 6.3 договору у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник крім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1 договору.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його укладення.

На виконання пункту 2.2 договору між позивачем та відповідачем 20 березня 2013 року укладено договір застави майбутнього врожаю, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20 березня 2013 року за №149.

Крім того, на виконання пункту 5.5 договору між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 20 березня 2013 року укладено договір №МН/АК-13№009КВ комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача 1327375,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №98 від 4 квітня 2013 року, та на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 107625,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №99 від 4 квітня 2013 року та №986 від 18 липня 2013 року. Всього, на виконання умов договору позивачем було перераховано 1435000,00 грн.

Відповідач, на виконання умов договорів передав позивачу товар на загальну суму 841460,54 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00079 від 21 листопада 2013 року, №РН-00084 від 27 листопада 2013 року, №РН-00093 від 4 грудня 2013 року, №РН-00094 від 10 грудня 2013 року, №РН-00095 від 16 грудня 2013 року та №2 від 7 лютого 2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Отже, відповідач не повністю поставив позивачу товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 593539,46 грн.

20 лютого 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу, у якому повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором, та вимагав повернути суму коштів за недопоставлену продукцію.

Зазначену вимогу відповідачем отримано 22 лютого 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 75).

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повернув позивачу грошові кошти за недопоставлений товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 593539,46 грн. за недопоставлений товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Дослідивши вказану позовну вимогу, судом встановлено, що за своїми ознаками заявлена вимога щодо стягнення з відповідача договірної санкції у розмірі 309960,00 грн., є вимогою щодо стягнення пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с. 168-174) засновником позивача є Держава в особі Кабінету Міністрів України, отже, позивач є суб'єктами господарювання державного сектора економіки.

В пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник крім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1 договору.

Як вже зазначалось, розмір пені, нарахованої позивачем становить 309960,00 грн.

Як вбачається з розрахунку пені, остання нарахована позивачем за період з 2 листопада 2013 року по 17 лютого 2014 року на суму непоставленого товару у розмірі 1435000,00 грн.

Однак, при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано, що відповідач у визначений позивачем період здійснював часткові поставки, отже, нарахування пені на суму 1435000,00 грн. є необґрунтованим.

Так, як встановлено судом, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з 2 листопада 2013 року до 21 листопада 2013 року на суму 1435000,00 грн., з 22 листопада 2013 року по 27 листопада 2013 року відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на суму 1225600,00 грн., з 28 листопада 2013 року по 4 грудня 2013 року відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на суму 1058080,00 грн., з 5 грудня 2013 року по 10 грудня 2013 року відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на суму 916735,00 грн., з 11 грудня 2013 року по 16 грудня 2013 року відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на суму 717805,00 грн., з 17 грудня 2013 року по 7 лютого 2014 року відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на суму 613105,00 грн. та з 8 лютого 2014 року по 17 лютого 2014 року відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання на суму 593539,46 грн.

Отже, згідно розрахунку пені, зробленого судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 183394,72 грн.

Також, оскільки, відповідач допустив прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, сума штрафу, нарахована на підставі пункту 6.3 договору у розмірі 717500,00 грн., є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

Згідно розрахунку 24% річних, доданого позивачем до позовної заяви, розмір 24% річних, заявлених позивачем до стягнення становить 259597,55 грн.

Однак, з таким розрахунком суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо поставки товару позивачу, тобто, відповідач мав виконати не грошове зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач 20 лютого 2014 року надіслав на адресу відповідача лист-вимогу, у якому повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором, та вимагав повернути суму коштів за недопоставлену продукцію.

За умовами договору, зокрема пункту 5.4, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу перераховані на його рахунок кошти на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання листа-вимоги.

Як вже зазначалось, відповідач отримав лист-вимогу 22 лютого 2014 року, отже, мав повернути позивачу грошові кошти до 25 лютого 2014 року.

Таким чином, грошові зобов'язання у відповідача виникли з 25 лютого 2014 року.

Враховуючи, що станом на 25 лютого 2014 року позивач вже отримав товару на 841460,54 грн., суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 24% річних у розмірі 5463,82 грн., що нараховані на суму боргу 593539,46 грн. за період з 26 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57-а, офіс 12, код 38132774) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279 ) - 593539 (п'ятсот дев'яносто три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 46 коп. заборгованості, 183394 (сто вісімдесят три тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 72 коп. пені, 717500 (сімсот сімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 5463 (п'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 82 коп. 24% річних та 29997 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 96 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 23 червня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.