Постанова

від 17.06.2014 по справі 810/3447/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року 810/3447/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Безштанько С.М. (за довіреністю)

від відповідача: Бойко Б.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "АШБАУ Україна" Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АШБАУ Україна» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 лютого 2014 року №0001032203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ "Комплекс Агромарс" вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Київ Бетон Сервіс", у результаті чого, відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту у загальному розмірі 105333,31 грн.

Позивач стверджує, що укладений між ТОВ "АШБАУ Україна" та ТОВ «Київ Бетон Сервіс» договір було виконано у повному обсязі, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, нарядами на виконання робіт, податковими накладними.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочину ТОВ "АШБАУ Україна". За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 21 січня 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що правочин ТОВ "АШБАУ Україна" та його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. В запереченнях наголошував на відсутності у контрагента позивача фондів, які були передані в оренду та відповідного персоналу. У задоволені позову просив відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як суб'єкт господарювання, Товариство з обмеженою відповідальністю "АШБАУ Україна" зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради 28 травня 2009 року року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №563102 (а.с. 107). На дату підписання акту перевірки позивач перебував на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за №3746 (а.с. 10).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 13 січня 2014 року по 17 січня 2014 року, посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 10 січня 2014 року №3598, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АШБАУ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 червня 2013 року по 30 червня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Київ Бетон Сервіс»

Результати перевірки оформленні актом від 21 січня 2014 року №27/10-06-22-03/36432474 (далі - акт перевірки)(а.с. 10-13).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано надані до перевірки акти здачі-приймання робіт (наряди) та встановлено, що зазначені документи, не відповідають вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку. Акти не деталізовані, а саме не містять жодної інформації щодо виду орендованої спецтехніки, кількості одиниць техніки, кількості діб оренди та вартості однієї доби.

Перевіряючий також звертав увагу на розбіжності щодо сплачених сум податку на додану вартість, що містяться в автоматизованих системах податкового органу, що виникли у результаті не включення ТОВ «Київ Бетон Сервіс» до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "АШБАУ Україна".

Беручи до уваги вищезазначені неточності у первинній документації ТОВ "АШБАУ Україна", дослідивши надані позивачем копії договору, актів здачі-прийняття робіт, виписки із банку, відповідач прийшов до висновку про порушення ТОВ "АШБАУ Україна" пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 105333,31 грн., у тому числі за червень 2013 року на суму 105333,31 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ "АШБАУ Україна" показників податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями з ТОВ «Київ Бетон Сервіс» у червні 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 3 лютого 2014 року №0001032203, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 131666,00 грн., у тому числі 105333,00 грн. - за основними платежем, 26333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 23).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ТОВ "АШБАУ Україна" донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних у зв'язку із виконанням договору оренди спецтехніки, суд виходив із наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредитує факт придбання товарів (робіт або послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання витратних матеріалів, використання у господарській діяльності товарів, тощо.

Для повного, всебічного розгляду справи, перевірки доводів позивача та обставин, викладених в акті перевірки, суд ухвалою про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у позивача всю наявну первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Київ Бетон Сервіс», у тому числі ті документи, посилання на які містяться в укладеному сторонами договорі, щодо якого у податкового органу виникли сумніви.

Досліджуючи реальність спірних господарських операцій у розрізі доказів, що надані сторонами , судом встановлено наступне.

Згідно Виписки АГ №563102 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видом економічної діяльності ТОВ "АШБАУ Україна" є «будівництво житлових і нежитлових будівель» (КВЕД 41.20)(а.с. 107).

22 травня 2013 року ТОВ "АШБАУ Україна" (Орендар) уклало з ТОВ «Київ Бетон Сервіс» (Орендодавець) договір оренди спецтехніки №18, у силу якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування Автобетононасос та Автобетонозмішувачі (а.с. 42-45).

Сторони погодили, що орендна плата визначатиметься згідно ціни, встановленої у рахунках-фактурах або актах виконаних робіт (пункт 4.1); передача предмету оренди - автобетононасосу та автобетонозмішувачів відбуватиметься у триденний строк з дня підписання договору та повинне бути оформлене відповідним актом (пункти 3.1 та 8.2 договору).

Специфікацією до договору, сторони визначили перелік одиниць спецтехніки, її найменування та реєстраційні номери кожної одиниці (а.с. 45).

На виконання вимог укладеного договору оренди, 22 травня 2013 року сторонами був складений акт приймання-передачі спецтехніки з Об'єкту будівництва, згідно з яким, ТОВ «Київ Бетон Сервіс» передало, а ТОВ «АШБАУ Київ» прийняло наступні одиниці спецтехніки: автобетононасос (виліт стріли подачі бетону 32 метри), реєстраційний номер СЕ4385АК; автобетонозмішувач (7м3) Камаз, реєстраційний номер АА0671НО; авто бетонозмішувач (9м3) Камаз, реєстраційний номер АА0672НО; авто бетонозмішувач (7 м3) Камаз, реєстраційний номер АА0910АТ, авто бетонозмішувач (9м3) Камаз, реєстраційний номер АА4992АН; авто бетонозмішувач (7м3) Камаз, реєстраційний номер АА2754СТ; автобетонозмішувач (9м3) Камаз, реєстраційний номер СЕ4051АО; авто бетонозмішувач (8м3) Камаз, реєстраційний номер АІ6409ЕА; авто бетонозмішувач (9м3) Камаз, реєстраційний номер АІ3276СО; автобетонозмішувач (8м3) Камаз, реєстраційний номер АІ4544СЕ (а.с. 47). Місцем передачі транспортних засобів зазначено - об'єкт будівництва за адресою вул.. Колгоспна, 41, м. Бахмач, Чернігівська область.

Таким чином, ТОВ «Київ Бетон Сервіс» передало у користування позивача 1 одиницю автобетонасосу та 9 одиниць автобетонозмішувачів, об'ємом 7, 8 та 9 кубічних метрів, реєстраційни номери та найменування яких вказані у специфікації до договору, актах приймання-передачі.

Водночас, податковим органом, на підставі відомостей отриманих від ДАІ МВС України встановлено, що за реєстраційним номером АА4992АН, що згідно акту прийому-передачі відповідає автобетонозмішувачу Камаз 9м3, зареєстровано вантажопасажирський автомобіль та легковий автомобіль, які перебувають у власності фізичних осіб (а.с. 119). Із зазначеної довідки, судом також встановлено, що жоден із авто бетонозмішувачів - об'єктів оренди, не належить на праві власності ТОВ «Київ Бетон Сервіс».

Надаючи пояснення з приводу зазначених обставин, представник відповідача зазначив, що розбіжності у даних актів приймання-передачі та відомостях ДАІ МВС України спричинені механічною помилкою бухгалтера, а фактично в оренду було передано інший автотранспорт. При цьому, будь-яких чітких та зрозумілих пояснень, та їх документального підтвердження щодо того, який саме транспорт було передано та його реєстраційний номер, позивачем не надано, про причини неможливості зазначити номер авто бетонозмішувача, що фактично передано в оренду не зазначив. Крім того, суд зазначає, що встановлені розбіжності мають системний характер, зберігаються у всіх первинних документах протягом всього періоду виконання зобов'язань та виправлені не були.

У якості доказу сплати орендних платежів за перевіряємий період, позивачем надано рахунок-фактуру від 1 червня 2013 року на суму 354000,00 грн., у тому числі - ПДВ 59000,00 грн. (а.с. 48) та банківські виписки, згідно яких у червні 2013 року, на користь ТОВ «Київ Бетон Сервіс» перераховано суму у розмірі 632000,00 грн. (ПДВ 105333,31грн.) (а.с. 72-80).

У свою чергу, ТОВ «Київ Бетон Сервіс» виписало на користь ТОВ «АШБАУ Україна» податкові накладні від 5 червня 2013 року №229 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 6 червня 2013 року №230 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 10 червня 2013 року №233 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 11 червня 2013 року №234 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 14 червня 2013 року №236 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 18 червня 2013 року №239 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 21 червня 2013 року №242 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 25 червня 2013 року №246 на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9833,33 грн., від 27 червня 2013 року №248 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн., від 27 червня 2013 року №249 на суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 10000,00 грн. (а.с. 62-71).

Суму податку на додану вартість (105333,31 грн.), відповідно до податкових накладних, виданих ТОВ «Київ Бетон Сервіс», позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2013 року.

Досліджений судом рахунок-фактура, не відповідає сумам перерахованих коштів на користь ТОВ «Київ Бетон Сервіс» та передбачає оплату за оренду шести одиниць автобетонозмішувачів об'ємом 9м3 та одного об'ємом 7м3, тоді як згідно акту приймання-передачі та специфікації за договором було передано всього 10 одиниць спецтехніки, із них автобетонозмішувачів об'ємом у 9м3 лише чотири.

Представник позивача також зазначив, що суму орендних платежів, яка не охоплена рахунком-фактурою від 1 червня 2013 року №102 (278000,00 грн.) ТОВ «АШБАУ Україна» сплачено самостійно, оскільки ТОВ «Київ Бетон Сервіс» відмовлялось виписувати рахунки-фактури на залишок орендних платежів.

Проте, яким чином ТОВ «АШБАУ Україна» самостійно визначило розмір належних до сплати коштів, за відсутності відповідних посилань у договорі, та відносно яких одиниць спецтехніки перераховано решту коштів, представник позивача пояснити не зміг.

Суд звертає увагу, що документом, яким визначається розмір орендних платежів та підставою для їх сплати, відповідно до умов договору, є рахунки-фактури або акти виконаних робіт. Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, актів виконаних робіт за результатами господарських операцій ТОВ «АШБАУ Україна» та ТОВ «Київ Бетон Сервіс» не складалось. Водночас, доданий до матеріалів справи рахунок-фактура не містить вичерпних даних щодо порядку ціноутворення, повного найменування спецтехніки та її виду, за використання якої сплачено відповідні кошти.

Умовами договору на ТОВ «АШБАУ Україна» також покладені обов'язки забезпечити охорону орендованої спецтехніки у неробочий час та вихідні дні, крім того, позивач зобов'язаний був здійснювати заправку автотранспорту дизпаливом належної якості за власний рахунок (пункти 7.1.3 та 7.1.5 договору оренди).

На підтвердження виконання таких умов договору, судом ухвалою від 6 червня 2014 року витребувано у позивача відповідні докази: щодо наявності виробничих, складських приміщень і стоянок, які можуть забезпечити належне зберігання та охорону спецтехніки та відомості щодо набуття та списання паливно-мастильних матеріалів у червні 2013 року.

Вимоги ухвали суду позивач не виконав, при цьому зазначив, що стоянка спецтехніки здійснювалась на об'єкті будівництва у с. Бахмач Чернігівської області.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи нарядів на виконання послуг з транспортування бетону, перед початком використання спецтехніки уповноваженими особами сторін реєструвався час прибуття на об'єкт спецтехніки та час безпосереднього початку робіт. Зазначена обставина вказує на те, що місце стоянки та місце виконання робіт не є тотожним.

Таким чином, зберігання техніки не підтверджується стосовно наявності у позивача відповідних адміністративно-господарських ресурсів та відповідного персоналу, що міг би забезпечити схоронність орендованого транспорту.

З приводу зобов'язань ТОВ «АШБАУ Україна» забезпечити транспортні засоби паливно-мастильними матеріалами, представник позивача зазначив, що витрати по заправці авто бетонозмішувачів узяло на себе ТОВ «Київ Бетон Сервіс». Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо перегляду суми орендної плати, компенсації позивачем відповідних витрат, або включення вартості дизпалива у вартість оренди.

Крім того, сторонами не було узгоджено і складено у письмовій формі, як того вимагає договір, акт про погодження проекту виконання робіт на об'єкті.

Складені сторонами наряди на виконання послуг із транспортування бетону на відстань (а.с. 49-61), також не можуть бути підтвердженням реальності господарських операцій за договором оренди, оскільки жодним чином не розкривають зміст та обсяг здійснених операцій, суперечать змісту договору та положеннями Закону, що регулюють відносини найму транспортних засобів.

Так, згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Параграфом 5 глави 58 Цивільного кодексу України встановлені особливості укладення договорів оренди транспортних засобів.

Статтею 798 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Статтею 800 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Відповідно до статті 805 Цивільного кодексу України, транспортний засіб може бути передано в оренду з екіпажем, який його обслуговує. Так частиною частинами 1-2 цієї ж статті передбачено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

Отже, за договором оренди транспортного засобу, орендодавець передає на певних умовах транспортні засоби орендарю, який здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності. Використання транспортного засобу повинно узгоджуватись із його цільовим призначенням та іншими характеристиками. Додатково сторони можуть погодити укомплектування транспортного засобу екіпажем, що відповідно відображається у договорі та у складі ціни орендної плати.

У ході розгляду справи судом встановлено, що керування аватобетононасосом та автобетонозмішувачами здійснювали водії ТОВ «Київ Бетон Сервіс». Зміст і форма нарядів свідчить про те, що вони були видані контрагентом позивача та підтверджують дату та час прибуття на об'єкт, кількість перевезеного бетону та фактично відпрацьований час.

Суд зазначає, що згідно положень Закону про договір оренди, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу. Із зазначеного слідує, що, у разі здійснення наймачем перевезення вантажу, у тому числі бетону, документи, що формуються для цілей бухгалтерського обліку, повинні бути складеними від імені наймача, а не особи, що є власником об'єкту оренди.

Суд також не бере до уваги надані позивачем, на підтвердження використання у власній господарській діяльності послуг із перевезення бетону, акти виконаних робіт за формою КБ-2 (а.с. 129-141) та попередні калькуляції вартості виробництва продукції (144-145).

Так, перевірка взаємовідносин позивача та ТОВ «Київ Бетон Сервіс» здійснювалась за період червень 2013 року, згідно нарядів, послуги з транспортування бетону здійснювались ТОВ «Київ Бетон Сервіс» у період з 1 червня по 30 червня 2013 року.

Як вбачається із акту №1 будівельні роботи на об'єкті у с. Бахмач Чернігівської області, у тому числі із використанням сумішей бетону, здійснювались позивачем у липні 2013 року. При цьому суд критично ставиться до зауважень представника позивача щодо того, що зазначений акт був першим, з моменту заключення договору підряду.

Так, калькуляції щодо сировини необхідної для виробництва бетонних сумішей, які були використані у роботах відповідно до акту №1 за липень 2013 року складені лише 30 червня 2013 року (144-145). Акти списання матеріалів, зокрема арматури, що необхідна для виготовлення залізобетонних конструкцій складений лише 31 липня 2013 року.

Будь-яких калькуляцій, актів списання, що свідчили про виготовлення або використання транспортованого бетону у червні 2013 року позивачем не надано.

Суд зауважує, що з метою з'ясування всіх обставин у справі та відповідно до приписів частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам, поставлено питання щодо наявності додаткових доказів та пояснень в обґрунтування їх доводів та заперечень, крім наведених вище, щодо чого позивач зазначив про відсутність додаткових доказів та пояснень в обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, позивачем не спростовано тверджень податкового органу, що обумовлені договором послуги, були виконані/надані саме ТОВ «Київ Бетон Сервіс», за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкового кредиту.

Водночас, за відсутності факту придбання послуг (товарів) або в разі якщо придбані послуги (товари) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд бере до уваги, що перевіркою контрагента позивача, податковими органами встановлено відсутність у ТОВ «Київ Бетон Сервіс» адміністративних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, у тому числі відсутність на праві власності спецтехніки, що була передана в оренду.

Зміст опрацьованої перевіряючими податкової звітності контрагента свідчить також про відсутність у даного підприємства адміністративно-господарських можливостей для здійснення взятих на себе зобов'язань, зокрема, загальна численність працюючих становила 4 особи, тоді як судом встановлено і не заперечувалось позивачем, що управління та обслуговування спецтехніки відбувалось за рахунок і засобами ТОВ «Київ Бетон Сервіс».

Також, судом враховано той факт, що предметом договору, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит, є надання щоденно протягом червня 2013 року послуг із перевезення сумішей бетону, що потребує наявність кваліфікованого персоналу (водіїв), та економічно-господарських засобів для виконання взятих зобов'язань, а саме: транспортних засобів, паливно-мастильних матеріалів, тощо.

Досліджені докази дають суду підстави стверджувати, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Київ Бетон Сервіс» не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, стоянок, та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання зобов'язань із транспортування бетону.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу податкового кредиту, суми ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Київ Бетон Сервіс», оскільки такі суми не підтверджені документами, які б доводили об'єм та зміст наданих послуг, їх реальну вартість, спрямованість на використання у власній господарській діяльності. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтувано економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «АШБАУ Україна» пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 105333,31 грн. правомірним.

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській від 3 лютого 2014 року №0001032203.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав, а надані позивачем докази не спростовують висновків перевірки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 131666,00 грн. Позивач відповідно до платіжного доручення №138 від 30 травня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 263,33 грн. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 2369,99 грн. (2633.32 - 263,33=2369,99)

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШБАУ Україна» (ідентифікаційний код 36432474) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2369 (дві тисячі триста шістдесят дев'ять) гривні 99 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2014 року.