Ухвала

від 28.10.2014 по справі 810/3447/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3447/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АШБАУ Україна" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АШБАУ Україна" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АШБАУ Україна" звернулося до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001032203, від 03.02.2014 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АШБАУ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 червня 2013 року по 30 червня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Київ Бетон Сервіс». Результати перевірки оформлені актом від 21 січня 2014 року №27/10-06-22-03/36432474.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 105333,31 грн., у тому числі за червень 2013 року на суму 105333,31 грн.

03 лютого 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001032203, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 131666,00 грн., у тому числі 105333,00 грн. - за основними платежем, 26333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 22 травня 2013 року ТОВ "АШБАУ Україна" (Орендар) уклало з ТОВ «Київ Бетон Сервіс» (Орендодавець) договір оренди спецтехніки №18, у силу якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування Автобетононасос та Автобетонозмішувачі.

Сторони погодили, що орендна плата визначатиметься згідно ціни, встановленої у рахунках-фактурах або актах виконаних робіт (пункт 4.1); передача предмету оренди - автобетононасосу та автобетонозмішувачів відбуватиметься у триденний строк з дня підписання договору та повинне бути оформлене відповідним актом. Специфікацією до договору, сторони визначили перелік одиниць спецтехніки, її найменування та реєстраційні номери кожної одиниці.

На виконання вимог укладеного договору оренди, 22 травня 2013 року сторонами був складений акт приймання-передачі спецтехніки з Об'єкту будівництва, згідно з яким, ТОВ «Київ Бетон Сервіс» передало у користування позивача 1 одиницю автобетонасосу та 9 одиниць автобетонозмішувачів, об'ємом 7, 8 та 9 кубічних метрів, реєстраційні номери та найменування яких вказані у специфікації до договору, актах приймання-передачі.

Разом з тим, податковим органом, на підставі відомостей отриманих від ДАІ МВС України встановлено, що за реєстраційним номером АА4992АН, що згідно акту прийому-передачі відповідає автобетонозмішувачу Камаз 9м3, зареєстровано вантажопасажирський автомобіль та легковий автомобіль, які перебувають у власності фізичних осіб (а.с. 119). Із зазначеної довідки, судом також встановлено, що жоден із авто бетонозмішувачів - об'єктів оренди, не належить на праві власності ТОВ «Київ Бетон Сервіс».

Крім того, встановлені розбіжності мають системний характер, зберігаються у всіх первинних документах протягом всього періоду виконання зобов'язань та виправлені не були.

У якості доказу сплати орендних платежів за перевіряємий період, позивачем надано рахунок-фактуру та банківські виписки. У свою чергу, ТОВ «Київ Бетон Сервіс» виписало на користь ТОВ «АШБАУ Україна» податкові накладні.

Суму податку на додану вартість, відповідно до податкових накладних, виданих ТОВ «Київ Бетон Сервіс», позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2013 року.

Суд звертає увагу, що документом, яким визначається розмір орендних платежів та підставою для їх сплати, відповідно до умов договору, є рахунки-фактури або акти виконаних робіт. Як вбачається із матеріалів справи, актів виконаних робіт за результатами господарських операцій ТОВ «АШБАУ Україна» та ТОВ «Київ Бетон Сервіс» не складалось. Водночас, доданий до матеріалів справи рахунок-фактура не містить вичерпних даних щодо порядку ціноутворення, повного найменування спецтехніки та її виду, за використання якої сплачено відповідні кошти.

Крім того, рахунок-фактура, не відповідає сумам перерахованих коштів на користь ТОВ «Київ Бетон Сервіс» та передбачає оплату за оренду шести одиниць автобетонозмішувачів об'ємом 9м3 та одного об'ємом 7м3, тоді як згідно акту приймання-передачі та специфікації за договором було передано всього 10 одиниць спецтехніки, із них автобетонозмішувачів об'ємом у 9м3 лише чотири.

Умовами договору на ТОВ «АШБАУ Україна» також покладені обов'язки забезпечити охорону орендованої спецтехніки у неробочий час та вихідні дні, крім того, позивач зобов'язаний був здійснювати заправку автотранспорту дизпаливом належної якості за власний рахунок (пункти 7.1.3 та 7.1.5 договору оренди).

Як вбачається з нарядів на виконання послуг з транспортування бетону, перед початком використання спецтехніки уповноваженими особами сторін реєструвався час прибуття на об'єкт спецтехніки та час безпосереднього початку робіт. Зазначена обставина вказує на те, що місце стоянки та місце виконання робіт не є тотожним.

Таким чином, зберігання техніки не підтверджується стосовно наявності у позивача відповідних адміністративно-господарських ресурсів та відповідного персоналу, що міг би забезпечити схоронність орендованого транспорту.

З приводу зобов'язань ТОВ «АШБАУ Україна» забезпечити транспортні засоби паливно-мастильними матеріалами, позивач зазначив, що витрати по заправці авто бетонозмішувачів узяло на себе ТОВ «Київ Бетон Сервіс». Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо перегляду суми орендної плати, компенсації позивачем відповідних витрат, або включення вартості дизпалива у вартість оренди.

Складені сторонами наряди на виконання послуг із транспортування бетону на відстань, також не можуть бути підтвердженням реальності господарських операцій за договором оренди, оскільки жодним чином не розкривають зміст та обсяг здійснених операцій, суперечать змісту договору та положеннями Закону, що регулюють відносини найму транспортних засобів.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, позивачем не спростовано тверджень податкового органу, що обумовлені договором послуги, були виконані/надані саме ТОВ «Київ Бетон Сервіс», за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що господарські операції позивачем здійснювалися за межами звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АШБАУ Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.