Постанова

від 16.06.2014 по справі 824/1930/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/1930/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

представників сторін:

позивача - Антонюк І.І., Дубець О.С.,

відповідача - Лещенка Д.М., Соколовської О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Чернівецької філії приватного акціонерного товариства «Вищого навчального закладу «Міжрегіональна академія управління персоналом»

до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях

про скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька філія приватного акціонерного товариства «Вищого навчального закладу «Міжрегіональна академія управління персоналом» (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення №141 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 22.04.2014 р., згідно з яким до страхувальника застосовано у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 970,04 грн. та нарахувано пеню в розмірі 10175,60 грн., винесене Управлінням Пенсійного Фонду України у м. Чернівці (далі - відповідач).

Позов вмотивовано тим, що приймаючи рішення Управління Пенсійного фонду в м. Черніцях діяло незаконно, оскільки рішення №141 від 22.04.2014 р. про застосування фінансових санкцій та пені накладено на борги, які виникли вже після 01.01.2011 р., тобто тоді коли п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратив чинність, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що до позивача за несвоєчасну сплату страхових внесків, було застосовано фінансові санкції та пеня на загальну суму 11145,64 грн. Також вказував, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за відповідними фондами зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосуванню фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Чернівецька філія приватного акціонерного товариства «Вищого навчального закладу «Міжрегіональна академія управління персоналом» (58000, м. Чернівці, вул. Шевченка, 28/408, ідентифікаційний код 22848699) взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду в м. Чернівцях 05.05.1999 р. (а.с. 14).

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці було подано:

15.12.2010 р. звіт за 11 місяць 2010 р. про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, згідно якого позивач самостійно визначив суму страхового внеску в сумі 8069,37 грн.;

18.01.2011 р. звіт за 12 місяць 2010 р. про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, згідно якого позивач самостійно визначив суму страхового внеску в сумі 9700,41 грн. (а.с. 42, 45).

04.02.2011 р. відповідачем винесено рішення №132, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано до позивача штраф в розмірі 1974,04 грн. та нараховано пеню в розмірі 1834,98 грн. (а.с. 61). Вказане рішення отримано позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 09.10.2012 р. (а.с. 61 на звороті).

13.07.2011 р. відповідачем винесено рішення №859, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано до позивача штраф в розмірі 140,00 грн. та нараховано пеню в розмірі 172,20 грн. (а.с.60). Вказане рішення отримано позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 25.07.2011 р. (а.с. 60 на звороті).

14.03.2012 р. відповідач виніс рішення №48, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано до позивача штраф в розмірі 969,29 грн. та нараховано пеню в розмірі 4115,74 грн. Вказане рішення отримано позивачем 14.03.2012 р., що підтверджується підписом уповноваженої особи Довгань А.В. (а.с. 52).

25.02.2013 р. відповідач виніс рішення №61, яким на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано до позивача штраф в розмірі 188,20 грн. та нараховано пеню в розмірі 1242,44 грн. (а.с. 50). Вказане рішення отримано позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.02.2013 р. (а.с. 50 на звороті).

Під час судового розгляду справи сторони не надали доказів оскарження наведених вище рішень до органів Пенсійного фонду України чи до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду в м. Чернівцях стягнуло з позивача в судовому порядку недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансову санкцію та пеню в розмірі 4121,22 грн., яка виникла на підставі рішень №132 від 04.02.2011 р. та № 859 від 13.07.2011 р., що підтверджується постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 р. в справі №2а/2470/3634/11 (а.с. 53).

22.04.2014 р. Управлінням Пенсійного фонду в м. Чернівцях винесено рішення №141 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано до позивача штраф у розмірі 970,04 грн. та нарахувано пені в розмірі 10175,60 грн. (а.с. 5).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Згідно ст. ст. 1 та 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками є, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 01.01.2011 р. підпунктом «й» п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі ст. 106 Закону № 1058-IV було виключено частину дев'яту.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що заборгованість, яка виникла до 1 січня 2011 року у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і фінансові санкції, що були нараховані, підлягають стягненню після 01.01.2011 р.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду України від 10.12.2013 р. в справі №21-448а13.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно застосував п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV під час прийняття спірного рішення № 141 від 22.04.2014 р.

Оцінюючи законність нарахування відповідачем розміру штрафу та нарахованої пені в оскаржуваному рішення № 141 від 2204.2014 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (далі - Інструкція № 21-1) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Пунктом 10.1 Інструкції № 21-1 встановлено, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Аналогічні санкції передбачено п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV.

Згідно розрахунку фінансових санкцій та пені, відповідач застосував до позивача штраф у розмірі 970,04 грн. та нарахував пеню в розмірі 10175,60 грн., зокрема: по особовому рахунку 1-5% сума штрафу складає 96,63 грн., а пені - 1088,15 грн.; по особовому рахунку 4%, 32%, 42% сума штрафу складає 873,41 грн., а пені - 9087,45 грн. (а.с. 6, 7).

Судом встановлено, що за несвоєчасну сплату самостійно визначених позивачем страхових внесків за листопад та грудень 2011 р. відповідач застосував до позивача штраф у розмірі 970,04 грн.

Зокрема, штраф розраховано відповідачем на підставі даних картки особового рахунку платника (позивача) виходячи з наступного:

- по особовому рахунку 1-5%:

на суму боргу в розмірі 415,14 грн., яка виникла із зобов'язань визначених платником самостійно в звіті за листопад 2010 р. в розмірі 458,51 грн. за мінусом часткової сплати 43,36 грн. (458,50 грн. - 43,36 грн. = 415,14 грн.) нараховано штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум, що складає 41,51 грн. (415,14 грн. х 10%). Погашення суми боргу відбувалося 25.12.2013 грн.

на суму боргу в розмірі 551,17 грн., яка виникла із зобов'язань визначених платником самостійно в звіті за грудень 2010 р. нараховано штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум, що складає 55,12 грн. (551,17 грн. х 10%). Погашення даної суми боргу відбувалося 25.12.2013 р.

- по особовому рахунку 4%, 32%, 42%

на суму боргу 8734,10 грн., яка виникла із зобов'язань визначених платником самостійно в звіті за грудень 2010 р. в розмірі 9149,24 грн. за мінусом часткової сплати 415,14 грн. (9149,24 грн. - 415,14 грн. = 8734,10 грн.). нараховано штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум, що складає 873,41 грн. (8734,10 грн. х 10%). Погашення даної суми боргу відбувалося частками 08.04.2013 р. сплачено частково 1430,64 грн. та 19.06.2013 р. сплачено повністю 7303,46 грн.

Дослідженням розрахунку пені на загальну суму 10175,60 грн., судом встановлено, що відповідачем на підставі даних картки особового рахунку платника (позивача) нараховано позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка за кожний день прострочення платежу визначеного ним самостійно в звітах за листопад та грудень 2010 р., а також на суми несвоєчасно сплачених фінансових санкцій визначених в рішеннях № 132 від 04.02.2011 р., № 859 від 13.07.2011 р., № 48 від 14.03.2012 р. та № 61 від 25.02.2013 р., прийнятих на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (а.с. 6-7, 88-89).

Перевіркою правильності розрахунку пені судом встановлено, що відповідачем пеня нарахована відповідно до вимог п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1058-IV.

Стосовно доводів позивача щодо неправомірного зараховуються відповідачем сплачених коштів шляхом перерозподілу сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.11 Інструкції № 21-1 сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції.

У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Таким чином, наведена норма має імперативний характер. Це означає, що за наявності у страхувальника заборгованості по сплаті внесків або штрафних санкцій, можливість зарахування сплачених ним коштів в рахунок поточних платежів виключається, навіть за умови, якщо у таких платежів є визначене призначення.

Як вбачається із картки особового рахунку по особовому рахунку 1-5% та по особовому рахунку 4%, 32%, 42% за позивачем в 2010-2013 р. обліковувалась недоїмка зі сплати страхових внесків, пені та фінансових санкцій (а.с. 15-18, 19-23).

Судом встановлено, що кошти в сумі 340,00 грн. сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 388 від 17.12.2010 р. були частково зараховані відповідачем на погашення заборгованості згідно рішення № 488 від 14.09.2010 р. (а.с. 82).

Кошти в сумі 312,20 грн. сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 47 від 14.10.2011 р. були зараховані відповідачем на часткове погашення заборгованості, відповідно до зобов'язань визначених платником самостійно в звіті за листопад 2010 р. (а.с. 78).

Кошти в сумі 1430,64 грн. сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 258 від 08.04.2013 р. були зараховані відповідачем на часткове погашення заборгованості, відповідно до зобов'язань визначених платником самостійно в звіті за грудень 2010 р. (а.с. 81).

Кошти в сумі 8090,00 грн. та 1116,25 грн. сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 399 від 25.12.2013 р. та № 400 від 25.12.2013 р. зараховані відповідачем на погашення заборгованості, яка виникла згідно рішень № 132 від 04.02.2011 р., № 48 від 14.03.2012 р. та № 61 від 25.02.2013 р. (а.с. 79).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем поточні суми страхових внесків правомірно зараховано відповідачем шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Судом встановлено, а також не заперечувався представниками сторін, що під час зарахування сплачених позивачем поточних сум страхових внесків шляхом перерозподілу сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, відповідач протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця не складав повідомлення про суми розподілу сплачених коштів та не надсилав (не вручав) їх позивачу.

Проте, на думку суду, невручення відповідачем повідомлень про перерозподіл сплачених сум в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказана обставина не спростовує наявність недоїмки у позивача зі сплати страхових внесків.

Стосовно доводів позивача щодо неузгодження боргу, на підставі яких відповідачем винесено оскаржуване рішення суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду в м. Чернівцях направлялися на адресу позивача наступні вимоги від: 05.01.2009 р. №Ю-1, 05.02.2009 р. №Ю-39, 05.03.2009 р. №Ю-39/97, 03.04.2009 р. № Ю-129, 05.05.2009 р. № Ю - 128/146, 03.07.2009 р. № Ю - 128/240, 05.08.2009 р. № Ю - 128/277, 03.09.2009 р. №Ю - 128/318, 05.10.2009 р. №Ю - 128/332, 04.11.2009 р. №Ю - 128/356, 05.01.2010 р. №Ю - 128/19, 05.02.2010 р. №Ю - 128/42, 05.03.2010 р. № Ю - 128/69, 02.04.2010 р. № Ю - 128/100, 05.05.2010 р. № Ю - 128/120, 01.06.2010 р. №Ю - 128/142, 05.07.2010 р. №Ю - 128/182, 05.08.2010 р. №Ю - 128/218, 03.09.2010 р. №Ю - 128/249, 05.10.2010 р. №Ю - 128/264, 05.11.2010 р. № Ю - 128/318, 01.12.2010 р. №Ю - 128/321, 03.12.2010 р. №128/333, 05.01.2011 р. №Ю - 128/16, 04.02.2011 р. №Ю - 128/53.

Вказані вимоги одержані позивачем, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121. 123, 124, 124, 125, 126, 129).

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього штрафною санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Доказів оскарження вказаних вимог позивачем не надано, а отже вони вважаються узгодженими.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Підпунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який становить 10% від визначеної Законом суми за подання позову майнового характеру у розмірі 182,70 грн. (1218,00 грн. х 1,5) х 0,1%), що підтверджується квитанцією №24123.180.1 від 07.05.2014 р. (а.с. 8).

У зв'язку з тим, що судове рішення прийнято на користь відповідача та враховуючи положення ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI, суд приходить до висновку, що решта суми судового збору в сумі 1644,30 грн. ((1218,00 грн. х 1,5) - 182,70 грн.) необхідно стягнути з Чернівецької філії приватного акціонерного товариства "Вищого навчального закладу "Міжрегіональна академія управління персоналом".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Чернівецької філії приватного акціонерного товариства "Вищого навчального закладу "Міжрегіональна академія управління персоналом" до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 23 червня 2014 р.

Суддя В.К. Левицький