Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/738/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/738/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О. Є.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "База комплектацій підприємств" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "База комплектації підприємств" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001822204 від 24.12.2013 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001822204 від 24.12.2013 р.

В частини визнання скасованого податкового повідомлення-рішення 0001822204 від 24.12.2013 р. протиправним у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, однак, оскаржувану постанову суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог з одночасним виходом за межі апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, в листопаді-грудні 2013 р. Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ТДВ "СК "Надія" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., в ході якої було виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до неправомірного віднесенням до складу валових витрат страхових платежів у розмірі 231841,50 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 57960,00 грн., в тому числі за IV квартал 2010 р. у розмірі 28980,00 грн., за І квартал 2011 р. у розмірі 28980,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 10.12.2013 р. №1389/22-4/32973652 та винесено податкове повідомлення-рішення №0001822204 від 24.12.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72450,00 грн., в тому числі за основним платежем 57960,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 14490,00 грн.

На підтвердження позовних вимог ТОВ "БазА комплектації підприємств" надано до суду наступні документи:

- договори добровільного страхування майна №4.5;151/5/01.10.10 від 01.10.2010 р. та №4.5;214/5/30.12.10 від 30.12.2010 р., укладені між позивачем та ТДВ "СК "Надія", відповідно до умов яких ТОВ "СК "Надія", що є страховиком, приймало на страхування майно страхувальника, ТОВ "База комплектації підприємств", зазначене в заявах страхувальника і зобов'язувалося в разі настання страхового випадку, зазначеному в цих договорах, виплатити вигодонабувачу (або, за його письмовою згодою, страхувальнику) страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язувався сплатити страховику страхові премії в розміри та строки, передбачені цими договорами. Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 цих договорів, сторони погодились з тим, що наступні умови цих договорів: страхова сума, франшиза, страховий тариф, страхова премія, а також інші умови не зазначені в текстах цих договорів, зазначаються у додатках №1 до цих договорів, при сплаті страхової премії. Страхувальник зазначає у платіжних дорученнях наступні призначення платежу: страхова премія за договорами №4.5;151/5/01.10.10 від 01.10.2010 р., без ПДВ, та №4.5;214/5/30.12.10 від 30.12.2010 р., без ПДВ, відповідно;

- додатки №1 до договорів добровільного страхування майна №4.5;151/5/01.10.10 та №4.5;214/5/30.12.10 - заяви на страхування, відповідно до яких ТДВ "СК "Надія" прийняла на страхування майно позивача: будівлю літера "А", загальною площею 3136,5 кв.м., та будівлю літера "Е", загальною площею 363,4 кв.м., що знаходяться за адресою вул. Пономарьова, 32, смт. Коцюбинське, Київська обл., 08298, по яких визначена загальна страхова сума 23184150,00 грн., з терміном дії договору страхування №4.5;151/5/01.10.10 з 01.10.2010 р. до 31.12.2010 р., і загальною страховою премією 115920,75 грн., та терміном дії договору страхування №4.5;214/5/30.12.10 з 01.01.2011 р. до 01.04.2011 р., і загальною страховою премією 115920,75 грн.;

- виписки з рахунку позивача від 10.12.2010 р. № 957, від 13.12.2010 р. № 958, від 14.12.2010 р. № 963, від 15.12.2010 р. № 965, від 21.02.2011 р. № 1013, від 22.02.2011 р. № 1014, які підтверджують проведення розрахунків згідно умов, зазначених у договорах добровільного страхування майна № 4.5;151/5/01.10.10 від 01.10.2010 р. та № 4.5;214/5/30.12.10 від 30.12.2010 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що думка відповідача, стосовно порушення ТОВ "База комплектації підприємств" вимог ст. 2, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2, ст. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ґрунтується на висновках акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №30/22-30/31599887 від 24.07.2013 р., згідно яких господарська діяльність ТДВ "СК "Надія" має ознаки нереальності здійснення по операціях зі страхування майна згідно угод страхування з іншими суб'єктами господарювання, через певне недотримання процедури оформлення первинних документів, відмінних від позивача.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо нікчемності договорів добровільного страхування майна, укладених між позивачем та ТДВ "СК "Надія".

З наявних в матеріалах справи та вищеперелічених первинних документів вбачається, що понесені позивачем витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання оспорюваного ППР протиправним, суд першої інстанції дійшов висновку, що поняття протиправність в аспекті КПК України (редакція 2012 р.) - це соціально шкідливе діяння (дії або бездіяльності) особи, що становить склад правопорушення та здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів, однак, такі ознаки у ППР відсутні.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Незважаючи на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Внаслідок грубого порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позовні вимоги позивача залишено без задоволення неправомірно, оскільки суть протиправності ППР полягає, передусім, у його існуванні всупереч нормам права, що діють на території України.

Крім того, мотивувальна частина рішення містить доводи суду першої інстанції, що суперечать один одному.

Так суд першої інстанції, вважаючи спірне ППР правомірним і таким, що відповідає діючому законодавству, скасував його у резолютивній частині рішення.

В розуміння ст. 162 КАС України покладено засади скасування будь-якого рішення, якщо таке рішення прийняте з порушенням норм права.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до п. п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З огляду на дану норму та той факт, що судом першої інстанції було встановлення відсутність з боку позивача заниження грошових зобов'язань перед бюджетом, зобов'язання з боку відповідача надмірно сплатити вказані в ППР суми не відповідає суті процитованих норм, а отже, таке ППР є протиправним.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взагалі в резолютивній частині рішення не вирішив питання про стягнення на користь позивача судових витрат, чим порушив ст. 94 КАС України, а тому колегія суддів вважає за необхідне визначити повернення сум судового збору рішенням суду апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "База комплектацій підприємств" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "База комплектацій підприємств" задовольнити .

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення форми «Р» Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0001822204 від 24.12.2013 р.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 р. залишити без змін .

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "База комплектацій підприємств" (ЄДРПОУ 32973652) судовий збір у розмірі 172, 05 грн. (ста семи десяти двох гривень 05 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 17.06.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.