Ухвала

від 24.06.2014 по справі 909/476/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

24.06.14 Справа № 909/476/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Бонк Т.Б.

Михалюк О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Територіального управління

Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області

№ 05-10/2081 від 12.06.2014 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 року

у справі № 909/476/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-

Франківської області, Івано-Франківська область, м. Галич

до відповідача Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській

області, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 13 379,53 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 року у справі № 909/476/14 позов Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 13 379,53 грн. задоволено; стягнуто з відповідача Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області на користь позивача Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області 13 379,53 грн. - заборгованості та стягнуто з відповідача Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області 1827,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Територіальне управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 05-10/2081 від 12.06.2014 року.

Подана Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області апеляційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

При поданні цієї апеляційної скарги скаржником не дотримано вимог ч. 3 ст.94 ГПК України, до апеляційної скарги не додано доказів (документів), що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, зміст п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», однак клопотання про звільнення від сплати судового збору не заявляє.

Враховуючи те, що до апеляційної скарги скаржником не додано доказів (документів), що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, судова колегія перевіряє підстави для звільнення від сплати судового збору та зазначає, що Конституційним Судом України в рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що серед суб'єктів, передбачених у пункті 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", які звільняються від сплати судового збору, визначені державні органи, підприємства, установи, організації. Системний та логіко-граматичний аналіз словосполучення „державні органи, підприємства, установи, організації", що використовується в пункті 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", дає підстави для висновку, що означення „державні" характеризує логічно пов'язані однорідні означувані слова „органи", „підприємства", „установи", „організації". Саме в такому контексті наведене словосполучення є лексично і граматично завершеним.

Таким чином, згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються лише державні органи і державні підприємства, установи та організації, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Тобто в п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено виключні випадки, коли державні органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У інших випадках, коли ці органи беруть участь у справі не як позивачі, вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.

Разом з тим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна, по-перше, мати статус позивача, по-друге, навести доводи і подати докази на підтвердження порушення прав та інтересів особи, за захистом яких вона звертається до суду.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, покликання скаржника на п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Слід відзначити, що розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України „Про судовий збір" (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" визначено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218,00 гривень.

Згідно з підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або коли їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку (п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7).

Таким чином, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28.11.2013р., роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 та положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судова колегія не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору.

Разом з тим, за змістом додатку до апеляційної скарги Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області № 05-10/2081 від 12.06.2014р. вбачається, що при її поданні долучено, зокрема, доказ направлення апеляційної скарги позивачу та доказ направлення апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду, проте немає підстав для достовірності зазначеного факту, що підтверджується Актом Львівського апеляційного господарського суду № 29 від 19.06.2014 року.

Враховуючи те, що доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні не подано, апеляційна скарга Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області підлягає поверненню на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За викладених обставин та, приймаючи до уваги невідповідність апеляційної скарги вимогам розділу ХІІ ГПК України, суд вважає за необхідне повернути її скаржнику.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України. Таким чином, скаржник не позбавлений права повторно звернутися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у загальному порядку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 86, ч. 3 ст. 94, п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області, № 05-10/2081 від 12.06.2014 року всього на 4 аркушах та копію Акта Львівського апеляційного господарського суду № 29 від 19.06.2014 року на 1 аркуші, повернути скаржнику.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Михалюк О.В.