Рішення

від 19.06.2014 по справі 922/1390/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р.Справа № 922/1390/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", м. Київ до Приватного підприємства "Норма Плюс 2008", м. Ізюм про стягнення коштів в розмірі 176591,35 грн. за участю :

Представник позивача - Родич С.В. довіреність №06/01-14 від 01.06.2014 року;

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Норма Плюс 2008" про стягнення основної заборгованості у розмірі 188723,15 грн., пені у розмірі 2007,49 грн., 35% річних у розмірі 5404,78 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3922,70 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки товару №147 від 27.12.2013 року.

Ухвалою чуду від 19 травня 2014 року строк розгляду справи №922/1390/14 було продовжено на 15 днів до 24.06.2014 року, розгляд справи відкладено на"19" червня 2014 року.

Через канцелярію суду 13.06.2014 року від позивача надійшли уточнення позовних вимог (вх.№19746), в яких він просить стягнути з відповідача 176591,35 грн. зокрема, суму основної заборгованості у розмірі 153723,15 грн., пеню у розмірі 7225,30 грн. та 35% річних у розмірі 15642,90 грн.

Відповідно до п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Розглянувши надані позивачем уточнення до позовної заяви, суд зазначає, що вони стосуються лише зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Крім того, 19.06.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх.№20549) про долучення до матеріалів справи копії Акту звіряння взаємних розрахунків №2119 від 31.12.2013 року між позивачем та відповідачем.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" - позивач (постачальник) та Приватним підприємством "Норма Плюс 2008" - відповідач (покупець) 27 грудня 2013 року було укладено Договір поставки товару №47, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити та передати у власність відповідача продукцію ПАТ "Київський маргариновий завод" (Товар) в асортименті, кількості та у строки згідно зі Специфікацією та замовленням, а відповідач зобов"язався прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Предметом постачання є Товар торгових Марок (ТМ) "Олком" (майонез, гірчиця, маргарин, соняшникова олія, спреди), "Смачно як завжди" та інші відповідно до Специфікації, що додається до цього Договору (п.1.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар, що підтверджується видатковими накладними, скріпленими печатками та підписами відповідача (арк.с.28-36). Загальна вартість Товару за даними накладними складає 717921,25 грн..

Згідно п. 6.5 Договору, оплату у повному обсязі за поставлений товар відповідач здійснює на протязі 21-го календарного дня з моменту отримання Товару.

Фактом оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 6.6 Договору).

Як стверджує позивач, відповідач зобов'язання за Договором поставки товару №147 виконував не належним чином, за переданий по накладним Товар розрахувався лише частково в розмірі 400750,00 грн., відповідно до банківських виписок (арк. с. 19-27, 98-101).

04 березня 2014 року Позивачем було надіслано на адресу ПП "Норма Плюс 2008" Претензію вих.№185 від 03.03.2014 року про погашення заборгованості, яку було залишено відповідачем без відповіді.

Також, відповідачем було повернуто у власність позивача Товар на загальну суму 163448,10 грн., відповідно до накладних на повернення №1 від 27.01.2014 року та №2 від 04.03.2014 року (арк. с. 37-38).

У зв'язку з викладеним, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" за вказаним Договором становить 153723,15 грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 153723,15 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором поставки товару №147 від 27.12.2013 року просить стягнути з нього пеню у розмірі 7225,30 грн. та 35% річних у розмірі 15642,90 грн..

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.12.5 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов"язань за цим Договором або за затримку грошових надходжень на рахунок позивача, відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який не виконувалось фінансове зобов"язання відповідача, включаючи день оплати.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 7225,30 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в пункті 12.6 Договору узгоджено, що у разі несплати відповідачем за отриманий Товар у відповідності п.6.5 цього Договору ,відповідач на підставі ч. 2 ст. 625 і ч. 692 ЦК України, сплачує позивачу несвоєчасно сплачену вартість Товару з урахуванням індексу інфляції, а також 35% річних.

Позивачем здійснено нарахування 35 % річних за період з 03.03.2014 року по 09.06.2014 року (а.с. 97).

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено нарахування суми 35% річних за прострочення зобов'язання. у розмірі 15642,90 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Норма Плюс 2008" (64300, Харківська область, м.Ізюм, вул.Соборна, буд.41, код ЄДРПОУ 34978579) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд.3, код ЄДРПОУ 00333581) основну заборгованістьі у розмірі 153723,15 грн., пеню у розмірі 7225,30 грн., 35% річних у розмірі 15642,90 грн. та 3922,70 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк