Ухвала

від 19.06.2014 по справі 816/929/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р.Справа № 816/929/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 816/929/14

за позовом Приватного підприємства "БІОАКТИВ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Біоактив" (далі - ПП "Біоактив", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд:

-визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.02.2014 №0000492202/211 та №0000482202/210.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Біоактив" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17.02.2014 №0000492202/211 та №0000482202/210.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Біоактив" (ідентифікаційний код 37895679) 17.10.2011 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 007925 (а.с. 112-113). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 09.01.2014 по 14.01.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Біоактив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укрпропангаз" (код 36670686) за період з 01.06.2013 по 30.06.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом 20.01.2014 складено акт №151/16-03-22-02-12/37895679, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення (р. 24 декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6789,00 грн, у тому числі за червень 2013 року на суму 6789,00 грн, та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42118,00 грн, у тому числі за червень 2013 року на суму 42118,00 грн (а.с. 85-100).

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними перевіряючими в акті перевірки №151/16-03-22-02-12/37895679 від 20.01.2014, направив до контролюючого органу заперечення від 03.02.2014 №03/02-1 на вказаний акт (а.с. 101-105), за результатами розгляду якого Кременчуцька ОДПІ підтвердила правильність викладених в акті висновків щодо порушення ПП "Біоактив" вимог податкового законодавства (лист-відповідь від 12.02.2014 №3678/10 /а.с. 105-109/).

На підставі акта перевірки №151/16-03-22-02-12/37895679 від 20.01.2014, Кременчуцькою ОДПІ 17.02.2014 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000492202/211, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6789,00 грн (а.с. 110);

- №0000482202/210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 52648,00 грн, в тому числі 42118,00 грн - за основним платежем та 10530,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 111).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача щодо про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення (р. 24 декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6789,00 грн, у тому числі за червень 2013 року на суму 6789,00 грн, та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42118,00 грн, у тому числі за червень 2013 року на суму 42118,00 грн ґрунтується на висновках акту Кременчуцької ОДПІ №2063/16-03-22-02-12/36670686 від 20.09.2013 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Укрпропангаз" (код 36670686) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Виробничо-комерційна фірма "Карелія" (код 24422444) за період з 01.06.2013 по 30.06.2013", згідно яких в ході перевірки ТОВ "Укрпропангаз" встановлено порушення останнім вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104956,20 грн, в тому числі за червень 2013 року в сумі 104956,20 грн, та завищено суму податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104956,20 грн, в тому числі за червень 2013 року у сумі 104956,20 грн, а також на непідтвердженні фактичного здійснення спірних господарських операцій документами первинного обліку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Біоактив" віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 49081,80 грн в результаті господарських операцій з придбання у червні 2013 року в ТОВ "Укрпропангаз" бензину автомобільного А-95, А-92, А-80 загальною вартістю 294490,81 грн згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №0115 від 15.01.2013 (а.с. 18-22).

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано належним чином завірені копії: заявок, рахунків-фактур №СФ-0000023 від 12.06.2013, №СФ-0000027 від 27.06.2013, видаткових накладних №РН-0000023 від 13.06.2013, №РН-0000027 від 27.06.2013 та податкових накладних №27 від 13.06.2013, №29 від 27.06.2013 (а.с. 23, 41, 48, 61 156-157, 186-187).

Розрахунок з ТОВ "Укрпропангаз" за придбаний товар проведено позивачем в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №202 від 14.06.2013, №205 від 17.06.2013, №207 від 19.06.2013, №215 від 21.06.2013, №234 від 02.07.2013, №235 від 02.07.2013, №253 від 05.07.2013, №153 від 09.07.2013 та №259 від 09.07.2013 (а.с. 44-47, 63-67).

Матеріали справи містять документи, які підтверджують якість придбаних позивачем товарів (бензину автомобільного А-95, А-92, та А-80), а саме, сертифікати відповідності та паспорти якості на нафтопродукти, складені виробником нафтопродуктів ПАТ "Укртатнафта" (а.с. 161-165).

На підставі наданого позивачем витягу із книги обліку довіреностей вбачається, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ПП "Біоактив" ОСОБА_1 на підставі довіреностей №93 від 12.06.2013 та №102 від 27.06.2013 (а.с. 158-160).

Придбане ПП "Біоактив" у спірному періоді у постачальника ТОВ "Укрпропангаз" паливо, в асортименті: бензин автомобільний А-95 в кількості 9179 л, А-92 в кількості 17697 л, та А-80 в кількості 7554 л, 13 та 27 червня 2013 року отримувалося в м. Дніпропетровськ за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 166А.

Зазначені нафтопродукти завантажувалися перевізником позивача - ФО-П ОСОБА_2 на автомобіль МАЗ-5334 державний номер НОМЕР_1, причіп ПЦ-9-8357, державний номер НОМЕР_2, та транспортувалися із вказаного пункту навантаження до автозаправних станцій ПП "Біоактив", що розташовані за адресами: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Мала Кохнівка, вул. Шкільна, 2а та Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чкалова, 213. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи: - товарно-транспортними накладними форми №1-ТТН (нафтопродукти); - договором №б/н від 09.01.2013, укладеним між ПП "Біоактив" та перевізником ФО-П ОСОБА_2; - актами про виконання автопослуг; - рахунками на оплату автопослуг; - ліцензією на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Серія НОМЕР_3 (а.с. 24-26, 30, 49-50).

Про наявність у позивача АЗС, на адресу яких доставлявся придбаний ним товар, та ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів свідчать наявні у матеріалах справи: - договір від 26.10.2012 купівлі-продажу АЗС за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Мала Кохнівка, вул. Шкільна, 2а; - витяг з Державного реєстру правочинів; - договір від 03.12.2012 оренди АЗС, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чкалова, 213; - акт прийому-передачі стаціонарної автозаправної станції до договору купівлі-продажу від 26.10.2012; - акт приймання-передачі АЗС №2 до договору оренди від 03.12.2012; - паспорт на ємність для зберігання нафтопродуктів від 2004 року, з урахуванням додатків до нього; - паспорт на ємність для зберігання нафтопродуктів від 1997 року; - реєстри майна АЗС №2 та АЗС №3; - довідка про балансову вартість основних засобів АЗС ПП "Біоактив" (а.с. 24-26, 30, 49-50, 145-154, 188-189, 196-221).

Наявністю паспортів на ємності для зберігання нафтопродуктів, реєстрів майна АЗС №2 та АЗС №3 та довідки про балансову вартість основних засобів АЗС ПП "Біоактив" підтверджується наявність у позивача сховищ (резервуарів), необхідних для зберігання дизельного палива та бензину.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність спірних господарських операцій.

Згідно пояснень позивача наданих в ході судового розгляду справи у суді першої інстанції, згідно кон'юнктури ринку наразі фактичним власником підприємства-виробника нафтопродуктів (ПАТ "Укртатнафта") являється фінансово-промислова група "Приват", головний офіс якої розташований в м. Дніпропетровськ. З моменту отримання оперативного контролю над підприємством-виробником нафтопродуктів (ПАТ "Укртатнафта") фактичний відпуск із заводу виробника дрібнооптовим покупцям по типу ПП "Біоактив" або не ведеться взагалі, або ведеться в дуже обмеженій кількості. Тому, не дивлячись на те, що завод-виробник нафтопродуктів розташований у м. Кременчуці (на відставні близько 8 км від АЗС позивача), придбати пальне безпосередньо у даного виробника за тих можливостей, які наявні у ПП "Біоактив" (дрібнооптовий покупець), не видається можливим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі Кременчуцької ОДПІ з приводу відсутності обґрунтованих підстав здійснювати транспортування бензину на АЗС ПП "Біоактив" саме з м. Дніпропетровськ, враховуючи, що виробником палива згідно наданих паспортів та сертифікатів якості є ПАТ "Укртатнафта", яке знаходиться та здійснює свою діяльність у м. Кременчук.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на наявність недоліків у заповненні товарно-транспортних накладних щодо транспортування придбаних нафтопродуктів - відсутність у них дати та часу прибуття до вантажоодержувача та дати і часу виїзду від вантажоодержувача, судом оцінюються критично, оскільки долучені позивачем до матеріалів товарно-транспортні накладні, що складені за формою №1-ТТН (нафтопродукти), передбаченою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція №281/171/578/155), містять дати прибуття до вантажоодержувача та дати виїзду від вантажоодержувача. З приводу відсутності у вказаних товарно-транспортних накладних часу прибуття до вантажоодержувача та виїзду від вантажоодержувача суд вважає за доцільне зазначити, що сама по собі наявність недоліків у оформленні окремих документів не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як слідує із матеріалів справи, 13 та 27 червня 2013 року оператор АЗС №2, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чкалова, 213, та оператор АЗС №3, що розміщена за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Мала Кохнівка, вул. Шкільна, 2а, на підставі товарно-транспортних накладних від 13.06.2013 №23 та від 27.06.2013 №27 оприбуткували поставлений бензин А-95 (в загальній кількості на дві АЗС - 9179 л), А-92 (в загальній кількості на дві АЗС - 17697 л) та А-80 (в загальній кількості на дві АЗС - 7554 л), зробивши відповідні записи в Журналах обліку надходження нафтопродукту на АЗС за формою №13-НП (а.с. 31-32, 51-52). Про надходження та оприбуткування вказаних нафтопродуктів на АЗС позивача свідчать наявні у справі Х-звіти денні (а.с. 39-40, 59-60). Окрім цього, дані про оприбуткування придбаних ПП "Біоактив" нафтопродуктів на АЗС №2 та №3 були занесені до змінних звітів оператора за формою 17-НП за 13.06.2013 та 27.06.2013 (а.с. 33-38, 53-58).

З приводу посилань Кременчуцької ОДПІ щодо ненадання позивачем під час перевірки та до матеріалів справи актів матеріально відповідальної особи про прийняття нафтопродуктів, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП та товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, що свідчить про безтоварність спірних господарських операцій між ПП "Біоактив" та ТОВ "Укрпропангаз", колегія суддів зазначає, що всі показники, які мають відображатись у зазначених формах актів, знайшли своє відображення у змінних звітах оператора за формою 17-НП (а.с. 33-38, 53-58). При цьому, слід відмітити, що у відповідності до положень Інструкції №281/171/578/155 акти матеріально відповідальної особи про прийняття нафтопродуктів складаються лише у випадках встановлення факту недостачі нафтопродуктів або невідповідності їх якості паспортам відповідності та сертифікатам якості на вказані нафтопродукти.

Згідно пояснень позивача, придбання у ТОВ "Укрпропангаз" у червні 2013 року нафтопродуктів (бензину А-95, А-92, А-80) здійснювалося ПП "Біоактив" з метою провадження його господарської діяльності, що полягає у реалізації автомобільного бензину на власній та орендованій автозаправних станціях фізичним та юридичним особам.

Колегія суддів зауважує, що перевіряючими у акті №151/16-03-22-02-12/37895679 від 20.01.2014 підтверджено реалізацію придбаного бензину автомобільного, марок А-80, А-92, А-95, через роздрібну торгівлю на АЗС ПП "Біоактив" (аркуш 8 акту /а.с. 92/).

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Матеріали справи містять бухгалтерську довідку від 27.03.2014 про отримання економічної вигоди, відповідно до якої позивачем в результаті здійснення операцій з придбання у ТОВ "Укрпропангаз" у спірному періоді паливно-мастильних матеріалів отримано дохід у розмірі 40724,19 грн (а.с. 155). Вказана довідка підписана головним бухгалтером ПП "Біоактив" Бутенко І.Є. та скріплена печаткою даного підприємства.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 49081,80 грн до складу податкового кредиту за червень 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки по операціям з ТОВ «Укрпропангаз».

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не було доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "Біоактив" щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2014 №0000492202/211 та №0000482202/210.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 816/929/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 20.06.2014 р.