Постанова

від 17.03.2014 по справі 814/333/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

17 березня 2014 року Справа № 814/333/14

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція», м. Баштанка, Миколаївська область,

до відповідача Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Баштанка, Миколаївська область

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Мартиненко Ю.З.

Представники:

Від позивача: Лушников В.П.

Від відповідача: Гаргаун Я.І.

Суть спору: скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2014 року № 0000062200.

Публічне акціонерне товариство «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2014 року № 0000062200.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» задовольнити в повному обсязі.

Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 року № 0000062200, винесене Баштанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 року Справа № 814/333/14

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція", Миколаївська область, м. Баштанка

до відповідача : Баштанської об'єднаної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Баштанка

Суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Мартиненко Ю.З.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Лушников В.П.

від відповідача: Гаргаун Я.І.

Суть спору : про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Публічне акціонерне товариство "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.14 р. № 0000062200, прийнятого Баштанською об'єднаною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог товариство посилається на те, що зазначені податковою інспекцією в акті перевірки висновки є надуманими, не підтверджені належними доказами, не відповідають вимогам закону, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Баштанська об'єднана податкова інспекція головного управління Міндоходів у Миколаївській області позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 23.12.13 р. по 25.12.13 р. Баштанською об'єднаною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) була проведена позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" (надалі - позивач) з питань взаємовідносин з платником податків - постачальником ТОВ "КОМ-ТЕТ" за липень 2011 р., за результатами якої був складений Акт від 08.01.14 р. № 1/22-30126517 (надалі - Акт перевірки № 1/22-30126517).

Згідно висновків Акту перевірки № 1/22-30126517 позивач порушив пункт 187.1 статті 187, пункти 198.1, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200, пункт 201 статті 201, статтю 209 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), пункт 12.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 р. № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.11 р. за № 1333/20071, пункт 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, пункти 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704), що призвело до штучного формування та завищення податкового кредиту в липні 2011 р. у сумі 60053 грн.

За наслідками перевірки та складеного Акту перевірки № 1/22-30126517 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.01.14 р. № 0000062200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 60053 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15013 грн.

Приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що в ході перевірки було встановлено відсутність реальності придбання послуг від ТОВ "КОМ-ТЕТ" в липні 2011 р., що свідчить про здійснення позивачем операцій без мети настання реальних наслідків. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. з обсягами придбання послуг від ТОВ "КОМ-ТЕТ", а отже і задекларований податковий кредит, є недійсними.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка була здійснена за наявності отримання від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Акту від 07.08.12 р. № 672/22-225/37031909 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "КОМ-ТЕТ" (код ЄДРПОУ 37031909) по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "Комерційно-торгівельне підприємство "Теко" (код ЄДРПОУ 35920268) за липень 2011 р., ТОВ "Компанія Бітіком" (код ЄДРПОУ 36698188) за жовтень 2011 р., ТОВ "Центргаз" (код ЄДРПОУ 31946188) за березень 2012 р., ПП "Пояс Оріона" (код ЄДРПОУ 36794295) за травень 2012 р. та контрагентами-покупцями за липень, жовтень 2011 р., березень, травень 2012 р.".

Відповідно до статті 71, підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчила про можливі порушення податкового законодавства відповідач направляв на підприємство позивача запити від 14.08.12 р. № 4117/10/22-012, від 11.09.12 р. № 4802/10/15-015, від 14.12.12 р. № 6585/10/15-043, від 14.02.13 р. № 553/10/15-043 щодо надання пояснень та документальних підтверджень.

За результатами отриманих відповідей та у зв'язку з наявною необхідністю щодо виявлення або спростування певних фактів відповідач призначив проведення перевірки підприємства позивача.

В ході проведення перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "КОМ-ТЕТ" за липень 2011 р., наданих позивачем документів, а також документів які надійшли із інших джерел відповідач дійшов висновку про неможливість позивача збирати врожай зернових на належних йому землях.

На порушення пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями пунктів 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704) позивач в акті приймання виконаних робіт та договорах не зазначав посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем 1 пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Відповідно абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704) господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

На думку відповідача, господарські операції з поставки, продажу, фінансова допомога, інвестиції тощо є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Відповідач вважає, що під час виписування податкової накладної ТОВ "КОМ-ТЕТ" було порушено вимоги пункту 187.1 статті 187 ПК України. Як наслідок, в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, статті 209 ПК України, пункту 12.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 р. № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.11 р. за № 1333/20071) позивач відніс до податкового кредиту податкову накладну виписану з порушеннями, оскільки номенклатура послуг, їх кількість та обсяг на думку відповідача не відповідали номенклатурі та кількості зазначених у акті приймання-здачі виконаних робіт від 20.07.11 р. та умов договору від 20.06.11 р. № 6.

Відповідно до частини 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи, що скарга щодо порушення заповнення податкової накладної не була подана, відповідач встановив неправомірність нарахування підприємством позивача сум податку виходячи зі сформованого податкового кредиту. Таким чином, платником податків було штучно сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ "КОМ-ТЕТ" у липні 2011 р. в сумі 60053 грн.

Крім того, оскільки Акт перевірки № 1/22-30126517 містить інформацію про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника за перевіряємий період, відповідач ставить під сумнів реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "КОМ-ТЕТ" та позивачем відсутня, як наслідок у останнього не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Дослідивши матеріали справи, доводи позивача та відповідача, їх представників інші документи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованим з наступного.

Судом встановлено, що за своїм змістом Акт перевірки № 1/22-30126517 посилається на інші акти перевірок і відповідей різних підрозділів контролюючих органів та містить лише інформацію щодо дослідження господарських відносин ТОВ "КОМ-ТЕТ" зі своїми контрагентами - ТОВ "Комерційно-торгівельне підприємство "ТЕКО", ТОВ "Компанія Бітіком", ТОВ "Центрогаз", ПП "Пояс Ориона" та інших, з якими позивач не мав жодних цивільно-правових стосунків, ніколи не отримував податкових накладних та не формував податкового кредиту по них.

На підставі отримання такої інформації відповідач зробив висновки про відсутністю у позивача по справі руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу підприємства, що є свідченням нереальності здійснення господарської операції із ТОВ "КОМ-ТЕТ".

Судом з'ясовано, що 20.06.11 р. позивач та ТОВ "КОМ-ТЕТ" уклали договір на надання послуг по збиранню комбайнами останнього врожаю сільськогосподарських культур.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом червня-липня 2011 р. ТОВ "КОМ-ТЕТ" було зібрано врожай зернових на площі 1126 га, про що 20.07.11 р. був складений акт прийому-передачі виконаних робіт.

20.07.11 р. було оплачено надані послуги платіжним дорученням № 265, а зібраний виконавцем врожай був завезений на склади позивача, оприбуткований та реалізований в подальшому.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив і це не спростовано представником відповідача, що зазначена господарська операція вже досліджувалась податковою інспекцією із проведенням перевірки того же самого періоду, про що був складений відповідний Акт планової виїзної перевірки від 07.12.11 р. № 380/23-30126517 який не містить висновків про порушення позивачем принципів формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "КОМ-ТЕТ".

Недоведеність висновків викладених у Акті перевірки № 1/22-301265172. підтверджується також наступним. Аналіз відповідних норм діючого законодавства України свідчить про те, що ним не передбачено відповідальність юридичної особи за порушення законодавства допущеного іншими юридичними особами. На суб'єктів господарювання не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом за іншими господарськими операціями.

Відповідно до змісту статей 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наводиться перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України);

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стосовно висновку викладеного в Акті перевірки № 1/22-30126517 щодо недійсності договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, суд вважає його помилковим виходячи з того, що відповідно до положень частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 ЦК, а також статті 207 Господарського кодексу України, законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини недійсними, а також недійсними дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх недійсність.

Проте, в Акті перевірки № 1/22-30126517 не наведено жодного факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявністю умислу на укладання договору по збиранню врожаю з такою метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За таких обставин вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів того, що він порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що Акт перевірки № 1/22-30126517 не міститься ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності підприємства, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчать про їх фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами і дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, в ході перевірки не був встановлений факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені в порушення вимог чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності підприємства.

Для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість. Акт перевірки № 1/22-30126517 не містить жодних доказів того, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції ТОВ "КОМ-ТЕТ" знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже позивач вчинив необхідні дії щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Суд вважає, що реальність виконаного договору підтверджується також тим, що позивачем повністю була оплачена вартість отриманих ним послуг, що підтверджується відповідною копією платіжного дорученням, з відмітками банка про його виконання.

Така точка зору суду заснована на тому, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, судом встановлено, що наявність чи відсутність реального руху активів - кількість зібраного врожаю, переміщення зібраного врожаю на склад, його подальша реалізація чи наявність на зберіганні, та зміна власного капіталу підприємства відповідачем взагалі перевіркою не досліджувались. За таких, обставин висновок відповідача про відсутність руху активів позивача є безпідставним та не доведеним, оскільки ці обставини безпосередньо не досліджувались.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до бухгалтерської довідки та первинних документів (договорів, довіреностей, накладних, банківських виписок з розрахункового рахунку) беззаперечно підтверджується реальний рух активів позивача пов'язаний зі збиранням та подальшої реалізацією зібраного врожаю та зміна власного капіталу позивача. Факт збору врожаю зернових з полів позивача та його подальше використання в господарській діяльності відповідачем не спростований.

Стосовно висновків відповідача про недійсність податкової накладної, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженму наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 р. № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (надалі - Порядок) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В судовому засіданні представником позивача доведено, що податкова накладна була заповнена у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 12.5 Порядку вказано, що у графі 6 зазначається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: "послуга/проценти тощо".

Податкова накладна, виписана ТОВ "КОМ-ТЕТ" позивачу дає змогу ідентифікувати товар, його обсяг та об'єм, що відповідає вимогам вищезазначеного Порядку.

Пунктом 1 Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент перевірки сума попередньо включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідала зазначеній у податковій накладній. Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сума податку, попередньо включена до складу податкового кредиту, відповідає зазначеній у податковій накладній, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковою накладною, не дивлячись на те, що така накладна могла мати незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість.

В Акті перевірки № 1/22-30126517 не наведено жодної норми закону, яка визначає відповідальність підприємства за дії інших платників податків, встановлює повноваження контролюючих органів визнавати угоди недійсними без рішення суду, або визначати податкові зобов'язання без посилання на конкретну норму права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, податкового, тому не може вважатись таким, що відповідає закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24.01.14 р. № 0000062200, прийняте Баштанською об'єднаною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа