Ухвала

від 18.11.2014 по справі 814/333/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/333/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року №0000062200, прийнятого Баштанською об'єднаною державної податковою інспекцією головного управління (далі ОДПІ ГУ) Міндоходів у Миколаївській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що зазначені податковою інспекцією в акті перевірки висновки є надуманими, непідтверджені належними доказами, не відповідають вимогам закону, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року позов - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року №0000062200.

В апеляційній скарзі Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 23 грудня 2013 року по 25 грудня 2013 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з платником податків - постачальником ТОВ «КОМ-ТЕТ» за липень 2011 року, за результатами якої був складений Акт від 08 січня 2014 року №1/22-30126517.

Вона була здійснена за наявності отримання від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Акту від 07 серпня 2012 року №672/22-225/37031909 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КОМ-ТЕТ» (код ЄДРПОУ 37031909) по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Комерційно-торгівельне підприємство «Теко» (код ЄДРПОУ 35920268) за липень 2011 року, ТОВ «Компанія Бітіком» (код ЄДРПОУ 36698188) за жовтень 2011 року, ТОВ «Центргаз» (код ЄДРПОУ 31946188) за березень 2012 року, ПП «Пояс Оріона» (код ЄДРПОУ 36794295) за травень 2012 року та контрагентами-покупцями за липень, жовтень 2011 року, березень, травень 2012 року».

Згідно висновків Акту перевірки від 08 січня 2014 року №1/22-30126517 позивач порушив п.187.1 ст. 187, п.п.198.1,198.6 ст. 198, п.п.200.1,200.2 ст. 200, п.201 ст. 201, ст. 209 Податкового кодексу України, п.12.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4,2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704), що призвело до штучного формування та завищення податкового кредиту в липні 2011 року у сумі 60 053 грн.

За наслідками перевірки та складеного Акту перевірки №1/22-30126517 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року №0000062200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 60 053 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15 013 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, податкового, оскільки податковим органом не наведено жодної норми закону, яка визначає відповідальність підприємства за дії інших платників податків, встановлює повноваження контролюючих органів визнавати угоди недійсними без рішення суду, або визначати податкові зобов'язання без посилання на конкретну норму права.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2011 року між позивачем та ТОВ «КОМ-ТЕТ» було укладено договір на надання послуг по збиранню комбайнами останнього врожаю сільськогосподарських культур.

За рахунок вищевказаного договору від 20 червня 2011 року ПАТ «Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція» сформовано податок на додану вартість та податковий кредит.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що протягом червня-липня 2011 року ТОВ «КОМ-ТЕТ» було зібрано врожай зернових на площі 1126 га, про що 20 липня 2011 року був складений акт прийому-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт збору врожаю зернових з полів позивача та його подальше використання в господарській діяльності відповідачем не спростований.

20 липня 2011 року було оплачено надані послуги, що підтверджується платіжним дорученням №265, а зібраний виконавцем врожай був завезений на склади позивача, оприбуткований та реалізований в подальшому.

Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належних чином відповідно до ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, слід зазначити, що зазначена господарська операція вже досліджувалась податковою інспекцією із проведенням перевірки того же самого періоду, про що був складений відповідний Акт перевірки від 07 грудня 2011 року №380/23-30126517, який не містить висновків про порушення позивачем принципів формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «КОМ-ТЕТ».

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що дані первинні документи підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту по операціям позивача з його вищезазначеним контрагентом, а також реальність здійснення вказаних операцій.

Поряд з цим, зі змісту Акту перевірки №1/22-30126517 вбачається, що відповідач зробив висновки про відсутність у позивача по справі руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу підприємства, що є свідченням нереальності здійснення господарської операції із ТОВ «КОМ-ТЕТ», на підставі інших актів перевірок і відповідних різних підрозділів контролюючих органів. Даний акт містить лише інформацію щодо дослідження господарських відносин ТОВ «КОМ-ТЕТ» зі своїми контрагентами - ТОВ «Комерційно-торгівельне підприємство «ТЕКО», ТОВ «Компанія Бітіком», ТОВ «Центрогаз», ПП «Пояс Ориона» та інших, з якими позивач не мав жодних цивільно-правових стосунків, ніколи не отримував податкових накладних та не формував податкового кредиту по них.

Крім того, аналіз відповідних норм діючого законодавства України свідчить про те, що ним не передбачено відповідальність юридичної особи за порушення законодавства допущеного іншими юридичними особами. На суб'єктів господарювання не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом за іншими господарськими операціями.

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2014 року №0000062200 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв