Рішення

від 16.06.2014 по справі 916/1377/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1377/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно"

про стягнення 77653,55грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2 виданий 22.06.2006р.;

Від відповідача: Осокіна Н.В., довіреність №5 від 10.01.2014р.;

В судовому засіданні 13.05.2014р. по справі було оголошено перерву до 03.06.2014р. о 10:30хв., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" про стягнення заборгованості у розмірі 77653,55грн., а саме: основного боргу у розмірі 76090грн., пені у розмірі 1563,55грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.14р. порушено провадження у справі №916/1377/14.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.14р. строк вирішення спору по справі №916/1377/14 було продовжено до 24.06.14р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач не визнає вимоги позовної заяви, та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№12239/14 від 13.05.2014р.). Так в обгрунування відзиву зазначає про те, що відповідно до п.3.2. договору №67 від 12.07.2013р. «остаточна оплата вартості послуг виконавця у розмірі 50% проводиться по закінченні виконання договірних зобов'язань, за результатами акту прийому-передачі полів» дійсно ТОВ "Чубівське зерно" не здійснило остаточну оплату вартості послуг. Згідно п. 4.2. Замовник або уповноважена особа має право: проведення позапланової перевірки організації несення служби Виконавцем; негайно відмовитися від послуг Виконавця в разі виявлення фактів участі його представників у скоєнні протиправних діянь по відношенню до об'єкту, що охороняється або непрофесійних дій самих працівників охорони, які можуть призвести до значних збитків для Замовника. При цьому подальший порядок розрахунків відповідно до розділу №3 припиняється і надалі не здійснюється. У момент зворотного процесу приймання об'єктів під прибирання кукурудзи, в присутності представників фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були виявлені численні факти розкрадання сільськогосподарської продукції. Підтвердженням цього є Акти прийому-передачі від 11.10.13р., 13.10.13р.. 21.10.2013р.. 24.10.2013р., 28.10.13р., 30.10.13р., 01.11.13р., що приймалися представниками відділення ТОВ "Чубівське зерно", з яких видно, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинна була організувати і здійснити охорону сільськогосподарських площ засіяної кукурудзою, а не завдати Товариству збитки. Крім того, представники які були присутні при прийому-передачі полів від підпису відмовились. На підставі складених Актів прийому-передачі і вбачається, що Товариство відмовилось від послуг в зв'язку розкраданням сільськогосподарської продукції, у зв'язку з чим позовні вимоги безпідставні і в їх задоволенні належить відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

12.07.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" (Замовник ) було укладено договір №67 про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався забезпечувати фізичну охорону об'єктів замовника - посівних площ кукурудзи відділення Мардарівка, площею 2174га.

У відповідності до п. 1.3. договору, приймання об'єкту під охорону та його здача Замовнику здійснюється за актами, затвердженими сторонами.

Якщо одна із сторін, яка уклала договір бажає розірвати його, вона зобов'язана повідомити про це іншу сторону у письмовій формі(п.2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору, Замовником здійснюється передоплата Виконавцю трьома рівними частинами протягом охороняємого періоду в розмірі 50% від загальної суми вартості послуг.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що остаточна оплата вартості послуг виконавця у розмірі 50% проводитися по закінченні виконання договірних зобов'язань, за результатами акта прийому-передачі полів.

Відповідно до п.3.3. договору, загальна сума вартості послуг виконавця складає 152180грн.

Згідно п. 4.2. договору, Замовник або уповноважена їм особа має право: проведення позапланової перевірки організації несення служби Виконавцем; негайно відмовитися від послуг Виконавця у випадку виявлення фактів участі його представників у скоєнні протиправних діянь по відношенню до об'єкту, що охороняється або непрофесійних дій самих працівників охорони, які можуть призвести до значних збитків для Замовника. При цьому подальший порядок розрахунків відповідно до розділу №3 припиняється і надалі не здійснюється.

У випадку несвоєчасної оплати послуг Виконавця, Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний наступний день прострочення (п. 5.3 договору).

Відповідно до актів прийому-передачі від 12.07.2013р. під охорону були прийняті поля: №№ 42-1; 61; 32; 56; 34-2; 11; 29; 52-54; 49; 62; 44; 23; 64-1; 64-2; 2-3;34а; 33-2; 33; 36-37; 38;46; 56-к; 65; 38; 62-1; 48; 63-к; 4; 10; 25-26; 27-28А; 29-30; 28; 30-1; 31;15; 18а; 196; 20; 9-15а; 9-156; 51; 26; 58; 52; 53; 44; 46-59; 7; 44; 54; 55; 48-1; 41; 23; 20-21; 11; 10; 15-1б;17.

На виконання умов договору, позивач виконав свої обов'язки в повному обсязі.

Однак, в порушення п.3.2. відповідачем до теперішнього часу не виконані взяті зобов'язання, а також не виконані умови п. 4.1. договору щодо складання актів здачі-прийому по закінченню збирання врожаю.

Відповідач відповідно до п. 3.1. договору розрахувався за послуги з охорони трьома рівними частинами, а саме: 19.07.2013р. в сумі 25363грн., 08.08.2013р. в сумі 25363грн., та 12.09.2013р. в сумі 25363грн., що підтверджується банківською випискою.

24.12.13р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" претензію про погашення боргових зобов'язань, на яку була отримана відповідь №25 від 13.01.2014р., про те, що виявлено непрофесійні дії охорони, крім того, виявлено розкрадання врожаю, на підставі чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" відмовляється від подальших послуг і подальші розрахунки за розділом №3 договору проводити не буде.

Відповідно до Актів прийому-передачі від 12.07.2013р. вже був відображений стан полів, тобто, уже на той час шкоди було завдано дикими тваринами, а також заїжджено комбайнами, в подальшому, згідно Актів від 18.07.2013р. та від 10.08.2013р. відповідачем було здійснено перевірку вище перелічених полів на потраву дикими тваринами.

19.01.2014р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено запит щодо надання актів здачі-прийому полів, однак відповідач відмовляється у наданні цих Актів.

Таким чином, з відповідача згідно умов договору п.3.2. підлягає стягненню плата в розмірі 76090грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо проведення оплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 77653,55грн., а саме: основний борг у розмірі 76090грн., пеню у розмірі 1563,55грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших право чинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг з охорони, невиконання відповідачем умов договору №67 про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи від 12.07.2013р., а саме непроведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" оплати у встановлений договором строк за послуги, які були виконані позивачем, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 76090грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" пені в розмірі 1563,55грн., за період з 21.11.2013р., оскільки охорона покинула охороняємі поля з закінченням збирання врожаю 20.11.13р., по 28.02.2014р.(100днів прострочення) що обрахована із суми заборгованості у розмірі 76090грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, у зв'язку з чим пеня підлягає задоволенню в сумі 1563,55грн., за період з 21.11.2013р. по 28.02.2014р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 76090грн.

Доводи відповідача викладені у відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки просовуються наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" про стягнення заборгованості у розмірі 77653,55грн., а саме: основного боргу у розмірі 76090грн., пені у розмірі 1563,55грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44,49 ГПК України, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" (66373, Одеська облась, Котовський район, с. Мардарівка; код ЄДРПОУ 31082209) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) основний борг у розмірі 76090(сімдесят шість тисяч дев'яносто)грн., пеню у розмірі 1563(одну тисячу п'ятсот шістдесят три)грн.55коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.06.2014р.

Суддя Гут С.Ф.