Постанова

від 28.01.2015 по справі 916/1377/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 916/1377/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 у справі№ 916/1377/14 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" простягнення 77653,55 грн. за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" про стягнення 77653,55 грн., з яких: 76090,00 грн. основного боргу за надані позивачем послуги з охорони посівних площ кукурудзи, 1563,55 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 5.3 договору від 12.07.2013 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року у справі №916/1377/14 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чубівське зерно" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 76090,00 грн. основного боргу, 1563,55 грн. пені та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чубівське зерно" (замовник) укладено договір № 67 про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи, відповідно до якого виконавець зобов'язався забезпечувати фізичну охорону об'єктів замовника - посівних площ кукурудзи відділення Мардарівка, площею 2174га.

Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 договору приймання об'єкту під охорону та його здачу замовнику здійснюється за актами, затвердженими сторонами.

Згідно з пунктом 3.1. розділу 3 договору, замовником здійснюється передоплата виконавцю трьома рівними частинами на протязі охоронного періоду в розмірі 50% від загальної суми вартості послуг.

Пунктом 3.2 розділу 3 договору передбачено, що остаточна оплата вартості послуг виконавця у розмірі 50% здійснюється по закінченні виконання договірних зобов'язань, за результатами акта прийому-передачі полів.

Загальна сума вартості послуг виконавця складає 152180 грн. (пункт 3.3 розділу 3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов'язаний передати поля під охорону згідно актів та здійснити приймання результатів послуг виконавця на підставі актів передачі-приймання по закінченню збору врожаю.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення збору та вивозу зернових культур до місць їх складування.

Відповідно до актів прийому-передачі від 12.07.2013 року на виконання умов договору № 67 від 12.07.2013 року виконавцем під охорону були прийняті поля: №№ 42-1; 61; 32; 56; 34-2; 11; 29; 52-54; 49; 62; 44; 23; 64-1; 64-2; 2-3;34а; 33-2; 33; 36-37; 38;46; 56-к; 65; 38; 62-1; 48; 63-к; 4; 10; 25-26; 27-28А; 29-30; 28; 30-1; 31;15; 18а; 196; 20; 9-15а; 9-156; 51; 26; 58; 52; 53; 44; 46-59; 7; 44; 54; 55; 48-1; 41; 23; 20-21; 11; 10; 15-1б;17.

Судами встановлено, що на виконання пункту 3.1 розділу 3 договору № 67 від 12.07.2013 р. замовник здійснив передоплату послуг виконавця в сумі 76090,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_4 вказувала на те, що зобов'язання за договором про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи нею виконано в повному обсязі, проте відповідач, в порушення п. 3.1, 3.2, 4.1 договору, остаточну вартість наданих послуг не сплатив, в зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про стягнення боргу та нарахованої відповідно до пункту 5.3. договору пені в сумі 1563,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем невиконані взяті на себе зобов'язання за договором №67 від 12.07.2013 в частині проведення у встановлений договором строк оплати за надані позивачем послуги, в зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору на виконавця послуг - ФОП ОСОБА_4 покладено обов'язок щодо складання актів передачі полів, наявність яких з відповідними результатами є підставою для остаточної оплати вартості послуг, проте таких актів матеріали справи не містять, а отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до умов договору замовник зобов'язаний здійснити приймання результатів послуг виконавця на підставі актів передачі-приймання по закінченню збору врожаю, а отже суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що укладеним договором передбачено, що саме виконавець повинен скласти акти приймання передачі полів, наявність яких, відповідно до п. 3.2 договору були б підставою для остаточної оплати вартості послуг.

Враховуючи, що матеріали справи не містять вищевказаних актів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відповідно про відмову у їх задоволенні.

Крім того, апеляційний господарський суд правомірно відхилив доводи ФОП ОСОБА_4 про те, що зазначені акти вона не повинна була складати з огляду на існуючу між сторонами сталу практику взаємовідносин за минулі роки, оскільки умовами договору передбачено зворотне.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дослідивши подані сторонами докази встановив, що позивачем не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором, в зв'язку з чим, правомірно дійшов висновку про відмову в позові.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.111 5 ,111 7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області, Одеський апеляційний господарський суд на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив всі фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не впливають на нього, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року у справі №916/1377/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова