Ухвала

від 10.06.2014 по справі 826/739/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/739/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діор» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Діор» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.01.2014 № 0000162203 і № 0000172203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи протягом періоду з 16.12.2013 по 20.12.2013 згідно норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Мартинюка О.Б. від 19.11.2013 по матеріалам кримінального провадження № 12013110000000597 і наказу ДПІ від 12.12.2013 № 960, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Діор» (ідентифікаційний код 32775200) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ПП «Унісон Дизайн» (ідентифікаційний код 37730190) за період з 01.05.2012 по 31.10.2013.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 23.12.2013 № 376/26-57-22-03-07/32775200, в якому зафіксовані порушення ТОВ «Діор» вимог пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 і п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 і 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток за 3 - 4-ий квартали 2012 року на загальну суму 169 968, 00 грн. (в т.ч. за 3-ий квартал 2012 року на суму 169 968, 00 грн.) та до заниження податку на додану вартість за звітні періоди липень і вересень 2012 року на загальну суму 152 136, 00 грн. (в т.ч. за липень 2012 року на суму 75 431, 00 грн., за вересень 2012 року - 76 705, 00 грн.).

11.01.2014 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акту перевірки від 23.12.2013 № 376/26-57-22-03-07/32775200 прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000162203, яким визначило ТОВ «Діор» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 212 460, 00 грн., в т.ч. 169 968, 00 грн. - основний платіж, 42 492, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000172203, яким визначило ТОВ «Діор» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 190 170, 00 грн., в т.ч. 152 136, 00 грн. - основний платіж, 38 034, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи протягом липня 2012 року між ТОВ «Діор» (підрядник), в особі директора Майстренко В.І., і суб'єктом господарської діяльності - ПП «Унісон Дизайн» (субпідрядник), в особі директора Дибця М.А., були укладені письмові договори підряду на виконання робіт за № 10/0207 та № 10/2/0407. За умовами цих аналогічних за змістом договорів субпідрядник зобов'язується виконувати для підрядника ремонтні та оздоблювальні роботи в обсягах, порядку і в строки, передбачені договорами, а саме: 1) будівництво елеватора ПАТ «Шарівському» с. Шаровка, Олександрійського району Кіровоградської області; 2) будівельно-монтажні роботи в Кіровоградській області.

Результати придбаних у ПП «Унісон Дизайн» робіт були використанні ТОВ «Діор» безпосередньо у своїй господарській діяльності. Так, з метою оперативного та якісного виконання позивачем будівельно-монтажних робіт на певних об'єктах за договорами субпідряду від 27.03.2012 № 1/2703 та від 20.06.2012 № Ш-20/06-12, укладеними між ТОВ «Діор» (субпідрядник) та ПП «Олександріябуд-МОНЕ» (генпідрядник), товариством додатково була залучена інша субпідрядна організація - ПП «Унісон Дизайн».

На підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання підрядних робіт і відповідно оплати вартості таких робіт) за вказаним договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договорів підряду на виконання робіт за від 02.07.2012 № 10/0207 та від 04.07.2012 № 10/2/0407; актами наданих послуг, датованих липнем і вереснем 2012 року; довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3) за серпень і вересень 2012 року; актами приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) за серпень і вересень 2012 року; податкових накладних, датованих липнем і вереснем 2012 року; виписок Відділення АТ «Банк Таврика» (МФО 300788) за липень-вересень 2012 року по розрахунковому рахунку ТОВ «Діор» № 260043010930 з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість робіт з ПДВ) на користь ПП «Унісон Дизайн»; виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ПП «Унісон Дизайн» станом на 10.05.2012, 02.07.2012 та 28.09.2012, ліцензії серії АД № 035307 на право здійснення господарською діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданої ПП «Унісон Дизайн» 23.05.2012 (строком дії до 23.05.2015).

Додатково ТОВ «Діор» надало суду документи, які підтверджують факт придбання спірних товарів з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, а саме, копії свого статуту, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Діор» станом на 2712.2012, свідоцтва платника податку на додану вартість № 200009741 від 15.11.2011, ліцензії серії АД № 040574 на право здійснення господарською діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, виданої ТОВ «Діор» 08.06.2012; копії податкової звітності ТОВ «Діор» з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за спірні звітні періоди; копії договорів субпідряду від 27.03.2012 № 1/2703 та від 20.06.2012 № Ш-20/06-12, укладених між ТОВ «Діор» (субпідрядник) та ПП «Олександріябуд-МОНЕ» (генпідрядник) щодо виконання робіт з улаштування доїльно-молочного блоку № 1 і № 2 на об'єкті: промислово-товарний комплекс «Пертриківське молоко» на 2000 голів дійного стада на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, та робіт з будівництва пождепо з майстернею на об'єкті «Будівництво елеватора ПАТ «Шарівське» місткістю 81 тис. тон зерна, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Шарівка», з додатками до них довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт; виписки банку по розрахунковому рахунку ТОВ «Діор».

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ПП «Унісон Дизайн».

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у відповідача не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за наслідками операцій з ПП «Унісон Дизайн», а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.01.2014 № 0000162203 і № 0000172203 є протиправними та підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.