Постанова

від 20.06.2014 по справі 804/6492/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2014 р. Справа № 804/6492/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Григорівої О.Ю.

представника відповідача Жаворонкова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0000083240, 0000093240 від 14.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів:

- № 0000083240 від 14.01.2014 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» у сумі 118057,00 грн. та визначено штрафні санкції в сумі 59 028,50 грн.;

- № 0000093240 від 14.01.2014 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 319558,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (код за ЄДРПОУ 00190957) з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентами: ПП "Тіра" (код за ЄДРПОУ 31197505) за червень 2011р., ПАТ "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (код за ЄДРПОУ 05751292) за травень, червень, липень, серпень 2011 р., за результатами якої, складено акт від 27.12.2013 р. № 392/32.4-14/2/00190957. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000083240 від 14.01.2014 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» у сумі 118057,00 грн. та визначено штрафні санкції в сумі 59 028,50 грн. та № 0000093240 від 14.01.2014 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 319558,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (код за ЄДРПОУ 00190957) з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентами: ПП "Тіра" (код за ЄДРПОУ 31197505) за червень 2011р., ПАТ "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (код за ЄДРПОУ 05751292) за травень, червень, липень, серпень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті ПАТ "Дизельний завод" у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 319558 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року у сумі 319558 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті ПАТ "Дизельний завод" у перевіряємому періоді безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у сумі 118057 грн., в т.ч.: у грудні 2011 року - у розмірі 118057,00 грн., внаслідок чого, занижено податок на додану вартість у загальній сумі 118057 грн., у тому числі за грудень 2011 року - 118057 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 27.12.2013 р. № 392/32.4-14/2/00190957 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000083240 від 14.01.2014 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» у сумі 118057,00 грн. та визначено штрафні санкції в сумі 59 028,50 грн. та № 0000093240 від 14.01.2014 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 319558,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2009 p. BAT «Дизельний завод» уклав договір № 08/75-2009 з ПП «Тіра» на поставку продукції, відповідно до якого, сторони домовились про поставку у червні 2011 р. товару (пружина Ханіна, клин Ханіна, плита упорна, хомут тяговий, авторежим, авторегулятор, штуцер, закидка люка, болт розцепного ричага, ланцюг А2-8х23 в зборі, балочка центруюча, кран кінцевий, триангель у зборі, трійник № 573) на загальну суму 757 844,40 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 126 307,40 грн.

На виконання вказаного договору оформлено:

- видаткові накладні - №РН-38 від 01.06.2011 р. на суму 164 460,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 410,00 грн.; № РН-41 від 07.06.2011 р. на суму 128 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 450,00 грн.; № РН-42 від 08.06.2011 р. на суму 157 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 250,00 грн.; № РН-45 від 15.06.2011 р. на суму 105 692,40 грн., в т.ч. ПДВ - 17 615,40 грн.; № РН-47 від 16.06.2011 р. на суму 122 220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 370,00 грн.; № РН-51 від 30.06.2011 р. на суму 79 272,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 212,00 грн.;

- податкові накладні - № 1 від 01.06.2011 р. на суму 164 460,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 410,00 грн.; № 5 від 07.06.2011 р. на суму 128 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 450,00 грн.; № 6 від 08.06.2011 р. на суму 157 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 250,00 грн.; № 9 від 15.06.2011 р. на суму 105 692,40 грн., в т.ч. ПДВ - 17 615,40 грн.; № 11 від 16.06.2011 р. на суму 122 220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 370,00 грн.; № 16 від 30.06.2011 р. на суму 29 772,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 962,00 грн.;

прибуткові ордери - № 889 від 01.06.2011 р. на суму 137 050,00 грн. (без ПДВ), № 924 від 07.06.2011 р. на суму 107 250,00 грн. (без ПДВ), № 900 від 08.06.2011 р. на суму 131 250,00 грн. (без ПДВ), № 774 від 15.06.2011 р. на суму 50 680,00 грн. (без ПДВ), № 925 від 15.06.2011 р. на суму 37 397,00 грн. (без ПДВ), № 954 від 16.06.2011 р. на суму 101 850,00 грн. (без ПДВ), № 993 від 30.06.2011 р. на суму 65 295,00 грн. (без ПДВ);

- картки складського обліку - № 7 (хомут тяговий), № 10 (штуцер), № 11 (авторегулятор), № 12 (авторежим), № 13 (трійник № 573), № 20 (закидка люка), № 23 (пружина Ханіна), № 26 (клин Ханіна), № 121 (плита упорна), № 122 (балочка центруючи), № 136 (кран кінцевий), № 142 (триангель у зборі), №б/н (болт розцепного ричага), № 244 (ланцюг А2-8х23 в зборі);

- платіжні доручення - № 647 від 07.06.2011 р. на суму 164 460,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 410,00 грн.; № 708 від 29.06.2011 р. на суму 157 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 250,00 грн.; № 833 від 04:07.2011 р. на суму 128 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 450,00 грн.; № 930 від 13.07.2011 р. на суму 122 220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 370,00 грн.; № 831 від 21.07.2011 р. на суму 105 692,40 грн., в т.ч. ПДВ - 17 615,40 грн.; № 1276 від 04.08.2011 р. на суму 79 272,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 212,00 грн.;

- рахунки-фактури - № СФ-42 від 01.06.2011 р. на суму 164 460,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 410,00 грн.; № СФ-46 від 07.06.2011 р. на суму 128 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 450,00 грн.; № СФ-47 від 08.06.2011 р. на суму 157 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 250,00 грн.; № СФ-50 від 15.06.2011 р. на суму 105 692,40 грн., в т.ч. ПДВ - 17 615,40 грн.; № СФ-52 від 16.06.2011 р. на суму 122 220,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 370,00 грн.; № СФ-56 від 30.06.2011 р. на суму 79 272,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 212,00 грн.

Так, судом встановлено та не спростовано в судовому засіданні представником позивача, під час проведення, перевірки підприємством не надано товарно-транспортних документів та пояснень з питань транспортування товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку, з: а) постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого, відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів, у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку, органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власних, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також, постачання товарів за рішенням суду.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю - продаж, а саме, частина 2 статті 689 Цивільного кодексу України, встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦКУ). За ст. 662 ЦКУ, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають передайте разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару, згідно ст. 664 Цивільного кодексу України - є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, договір поставки або купівлі - продажу вважається виконаним у випадку вчинення дій обома сторонами договору (продавцем - передачі товару, покупцем - сплатою коштів).

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення вантажу, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими Законами, транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Згідно вимог ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, факт виконання умов договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання за зобов'язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, за місцем здавання товару (майна) перевізнику.

Статтею 50 Закону України від 23.02.2006р. № 3492-IV "Про автомобільний транспорт" зазначено, що істотними умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом, є найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення та інше.

Статтею 48 вищезазначеного Закону, визначено перелік документів, на підставі яких, виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться:

- документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах .

- дорожній лист;

- товарно-транспортна накладна, або інший визначений законодавством документ на вантаж;

- інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні і шляхові аркуші вантажного автомобіля, є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно п. 11.5 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу, згідно з товарно-транспортною накладною, водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.6 Правил № 363).

Пунктом 11.7 Правил № 363 передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передасться водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Умови EXW ("франко-завод") (згідно ІНКОТЕРМС-2000), на яких здійснюється постачання товару ПП "Тіра", відповідно із п. 5.1 Договору №08/75-2009 від 03.08.2009р., передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Публічним акціонерним товариством "Дизельний завод", як в ході перевірки так і під час розгляду справи, не було надано оформлені належним чином екземпляри товарно-транспортних накладних. Відсутність екземпляру товарно-транспортних накладних, є порушенням п. 11.7 Правил № 363.

Суд вважає, що відсутність у ПАТ «Дизельний завод» транспортних документів (товарно-транспортних накладних), є свідченням браку доказів фактичного отримання та переміщення товарів у просторі (на територію підприємства-покупця), а також, підтвердженням безпідставного їх оприбуткування та відображення в складському, оперативному і бухгалтерському обліку підприємства як таких, що отримані від ПП «Тіра».

За таких обставин, висновки фахівців контролюючого органу про відсутність документальних доказів виконання ПП «Тіра» умов договору № 08/75-2009 від 03.08.2009р., заниження ПАТ «Дизельний завод» у 2 кварталі 2011 року доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) в розмірі 757 844,40 грн., завищення у 2 кварталі 2011 року витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 631 537,00 грн. та завищення податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 118 057,40 грн., є обґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що позивач ПАТ «Дизельний завод» є охоронним об'єктом, тому, потрапляння будь-якої продукції на відповідну територію позивача повинно супроводжуватись відповідно оформленими документами.

З урахуванням вищевикладеного, підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000083240, 0000093240 від 14.01.2014 року, у суду відсутні.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 3674-VI від 08.07.2011 р., ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено частково судовий збір.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позову позивачу відмовлено, решта судового збору в розмірі 4 384, 80 грн. підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на користь державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000083240, 0000093240 від 14.01.2014 року - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 4 384,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 20.06.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов