Рішення

від 19.06.2014 по справі 902/271/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2014 р. Справа № 902/271/13-г

Провадження № 16/902/17/13

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ", м.Вінниця

про повернення предмету лізингу

за участю:

представника відповідача - Нечипорук Ю.О. (довіреність №б/н від 08.01.2014; паспорт серії НОМЕР_1);

представник позивача та слідчий ВРЗ у СГД СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області лейтенант міліції Прокопчук О.Л. не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про повернення товариством з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ" предмету лізингу за договором фінансового лізингу №166/0411 від 28.04.2011 з огляду на невиконання останнім зобов'язань зі сплати лізингових платежів.

Ухвалою суду від 20.02.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/271/13-г.

Ухвалою суду від 16 квітня 2013 року провадження у справі №902/271/13-г зупинено до закінчення перевірки та прийняття слідчими органами відповідного рішення відносно направлених судом матеріалів зі справи №902/271/13-г разом з повідомленням від 16 квітня 2013 року в порядку ст.90 ГПК України.

Враховуючи той факт, що з моменту зупинення провадження у справі №902/271/13-г минув тривалий час, з метою вирішення питання щодо можливості поновлення провадження у справі №902/271/13-г ухвалою суду від 28 травня 2014 року призначено судове засідання на 12 червня 2014 року.

Слідчий ВРЗ у СГД СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області лейтенант міліції Прокопчук О.Л. в судовому засіданні 12.06.2014 пояснив, що матеріали кримінального провадження №12013010390002258 прийняті ним до свого провадження 24.01.2014 та на даний час проводиться досудове розслідування.

Разом з цим, в судовому засіданні 12 червня 2014 року представник позивача Лебідко Ю.І. наполягала на поновленні провадження у справі посилаючись на те, що з боку досудового слідства не вчинено жодних необхідних дій щодо встановлення обставин справи та знаходження майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини, наведені відповідачем та зазначені в ухвалі від 16 квітня 2014 року, станом на 12.06.2014 слідством не встановлені, а тому ухвалою суду від 12.06.2014 провадження у справі №902/271/13-г поновлено з призначенням судового засідання на 19.06.2014 та продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

На визначену судом дату (19.06.2014) представник позивача та Слідчий ВРЗ у СГД СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області лейтенант міліції Прокопчук О.Л. в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників процесу належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з цим, в судовому засіданні 19.06.2014 представник відповідача підтримала подане до суду клопотання за вих. №12 від 19.06.2014 (вх.канц. №08-46/5937/14 від 19.06.2014) про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено з огляду на те, що визначений ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №902/271/13-г спливає, а визначені в заяві підстави не відносяться до зазначених у ч.1 ст.77 ГПК України обставин до відкладення.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності справа слухається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (далі по тексту - Лізингодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ" (далі по тексту - Лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) №166/0411 (далі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1. якого лізингодавець прийняв на себе зобов'язання передати лізингоодержувачу, а лізингоодержувач - прийняти від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - Каток JCB VM132D, 2006 р.в., 1 шт.

Відповідно до п.2.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця перший лізинговий платіж в розмірі, передбаченому у додатку №3 до цього договору.

Передача здійснюється за актом прийому-передачі (додаток №2), який підписують уповноважені представники сторін (п.2.6. договору).

Термін дії договору - з моменту проплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку №3 по 30 квітня 2012 року.

Лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі (п. 4.1. договору).

Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п.4.3. договору).

Лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом одного чергового строку (п.п.2 п.5.1. договору).

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору; у разі несплати лізингових платежів протягом одного чергового строку на вимогу лізингодавця повернути йому майно у безспірному порядку (п.п. 2, 3 п.6.2. договору).

У разі коли лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом одного чергового строку або більше майно вилучається з користування лізингоодержувача (п.10.1. договору).

Згідно додатків №1 «Специфікація товару», №3 «Графік лізингових платежів» до Договору (а.с. 12, 13) сторони визначили предмет лізингу та строки сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору 29.04.2011 згідно підписаного між сторонами акту прийому-передачі (додаток №2 до договору) позивач, будучи власником об'єкту лізингу, передав, а відповідач прийняв в платне користування зазначене майно.

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у встановлені строки виконував не належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року в сумі 133710,42 грн.

31.07.2012 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №225 від 30.07.2012 про повернення майна (предмету лізингу) в зв'язку з несплатою лізингових платежів за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року в сумі 133710,42 грн, яка останнім залишена без відповіді та задоволення (а.с. 14).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Ч. 2 Статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, якщо останній не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить 30 днів.

Відповідно до п.п.2 п.5.1. договору Лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом одного чергового строку.

Пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що у разі коли лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом одного чергового строку або більше, майно вилучається з користування лізингоодержувача.

Згідно ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу об'єкт лізингу, однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов Договору та не виконав зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу.

Докази повернення відповідачем позивачу об'єкта лізингу в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу позивачу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ" (21036, м.Вінниця, вул.Лялі Ратушної, буд.16, кв.2; код ЄДРПОУ 37358072) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м.Львів, вул.Коновальця, 103/605; код ЄДРПОУ 31730064) майно - Каток JCB VM132D, 2006 р.в., 1 шт.; (свідоцтво про державну реєстрацію машини серії АБ №349650).

3. Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК АДАТ" (21036, м.Вінниця, вул.Лялі Ратушної, буд.16, кв.2; код ЄДРПОУ 37358072) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м.Львів, вул.Коновальця, 103/605; код ЄДРПОУ 31730064) 6000,00 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам у справі №902/271/13-г рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 24 червня 2014 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м.Львів, вул.Коновальця, 103/605);

3 - відповідачу - ТОВ ПМК АДАТ" (21036, м.Вінниця, вул.Лялі Ратушної, буд.16, кв.2);