Рішення

від 18.06.2014 по справі 915/543/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 915/543/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Мотуз В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Д'яченко Т.В, довіреність б/н від 27.02.2013р.;

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/543/14

За позовом: Державного підприємство „ Адміністрація морських портів України" в особі філії „ Дельта-лоцман " державного підприємства „Адміністрація морських портів України ", 54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ Інфлот-Універсал ", 98318, м. Керч, пров. 1-й Ново-Карантиний, 13

про: розірвання додаткової угоди та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал" про розірвання додаткової угоди № 6 від 01.04.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010, укладеної між державним підприємством „Адміністрація морських портів України" та товариством з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал" та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал" на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" 58 027,99 дол. США.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму основного боргу 144 172,73 дол. США, 1245,54 дол. США та 89,06 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечував в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

21 грудня 2010 року між державним підприємством „Дельта-лоцман" та товариством з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал" укладено договір № 267/П-11 (далі - договір).

Додатковою угодою № 8 від 18.06.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010 про заміну сторони в зобов'язані, укладеною між ДП „Дельта-лоцман", що далі іменується сторона-1, ТОВ „Інфлот-Універсал", що далі іменується сторона-2 та ДП „Адміністрація морських портів України", що далі іменується сторона-3, в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою, сторони домовились про заміну з 13.06.2013 року сторони-1 на сторону-3, як зобов'язану та управлену сторону в договорі.

Пунктом 2 додаткової угоди сторона-2 підтвердила згоду на заміну сторони- 1 на сторону-3 в договорі в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою.

З 13.06.2013 всі права та обов'язки сторони-1 за договором перейшли до сторони-3 (пункт 3 додаткової угоди № 8 від 18.06.2013).

Пунктом 4 додаткової угоди № 4 від 13.06.2013, сторони погодили, що заміна сторони за цією додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони-1 на сторону- 3.

Так, відповідно до п. 1.1. договору № 267/П-11 від 21.12.2010, підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ р. Дунай-Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник в розумінні ст. 20 КТМ України.

На виконання п.п. 2.1.1. договору, позивач, на підставі заявок відповідача надав відповідачу послуги з лоцманського проведення та послуги СРРС суднам, які знаходились під агентуванням ТОВ „Інфлот-Універсал".

Надання послуг підтверджується лоцманськими квитанціями, квитанціями ЦРРС „Керч", виписками радіотелефонних переговорів ЦРРС „Керч", слайдами руху судна системи „АІС - моніторинг".

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки КР-01751 від 29.01.2014, КР-01933 від 13.02.2014, КР-01999 від 12.02.2014, КР-02003 від 12.02.2014, КР-02048 від 12.02.2014, КР-02722 від 25.02.2014, КР-02750 від 25.02.2014, КР-02790 від 25.02.2014, КР-02967 від 28.02.2014, КР-03022 від 28.02.2014, КР-03063 від 28.02.2014, КР-03064 від 28.02.2014, КР-03074 від 28.02.2014 на суму 69 143,69 дол. США.

Відправлення рахунків на адресу ТОВ „Інфлот-Універсал" та їх отримання підтверджується реєстром одержаних рахунків № КР-000000256 від 31.01.2014, № КР-000000525 від 05.03.2014 та поштовими повідомленнями про отримання рахунків та реєстром № КР000000449 від 26.02.2014 з відміткою відповідача про отримання.

Однак, вказані рахунки були оплачені відповідачем частково. Неоплаченою залишилась сума у розмірі 57 481,55 дол. США за надані послуги СРРС.

На адресу ТОВ „Інфлот-Універсал" направлено претензії № 860 від 24.02.2014, № 1328 від 18.03.2014, які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідач обґрунтовує свою відмову оплачувати послуги СРРС тим, що відповідно до додаткової угоди № 6 від 01.04.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010, послуги СРРС в цьому районі плавання є необов'язковими і надаються лише на підставі заявки капітана судна або агента та тим, що дані акваторії портів знаходяться за межами територіального моря України.

Також, відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог, виходячи з наступного:

Правила плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09 жовтня 2002 № 721, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2002 р. за № 973/7261 (далі - правила) не розповсюджуються на підрайон „Д" 471 якірної стоянки.

Судна, які знаходились у підрайоні „Д" якірної стоянки № 471 ДП „Керченський морський рибний порт" були за межами територіального моря України, що виключає обов'язковість послуг СРРС.

ТОВ „Інфлот-Універсал" не надавало заявок на послуги СРРС.

Тарифи на послуги СРРС встановлені у додатковій угоді № 6 від 01.04.2014 та не мають відношення до наказу Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, яким затверджено тарифи на послуги з регулювання руху суден.

Суд з такими доводами відповідача не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КТМ України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 р. за № 2139/24671.

Базові ставки збору за послуги з регулювання руху суден наведені у додатку- 2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден (пункт 2.1) та становлять для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Керч 0,0205 доларів США за кубічний метр.

Згідно примітки 4 до додатку 2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден, із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), не передбачених у цьому додатку та розташованих у зоні дії СРРС Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ, збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, установленими відповідно для морських портів Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ.

Відповідно до п. 1.2. тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден, здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Відповідно до п. 1.1 Правил плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09 жовтня 2002 № 721, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2002 р. за № 973/7261, Правила плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього (далі - Правила) встановлюють порядок плавання суден незалежно від прапора і форми власності з метою забезпечення безпеки судноплавства в Керченській протоці, охорони людського життя на морі і попередження забруднення довкілля.

Відповідно до п. 1.2. Правил плавання, Правила поширюються на: акваторію Керч-Єнікальського каналу (далі - КЄК) з охоронними зонами; акваторію Керченського підхідного каналу (далі - КПК) Керченського морського порту (далі - КМП) з охоронними зонами; внутрішній рейд і акваторію КМП, акваторію порту Крим; райони місць якірних стоянок N 450, 452 (перевантажувальний рейд) та N 453, 471; зону поромної переправи (далі - ЗПП); фарватери N 28, 50, 52; рекомендовані шляхи N 12, 45; район забрівкового плавання.

На акваторіях Керченської протоки, зазначених у цьому пункті, діє регульований порядок руху суден.

Відповідно до п. 6.2. Правил плавання, ЦРРС здійснює такі види обслуговування: радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, а також за місцезнаходженням суден на якірних стоянках; регулювання руху суден; радіолокаційне проведення суден; надання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій; інформування про рух суден, стан засобів навігаційного обладнання, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку судноплавства.

Відповідно до п. 6.7 Правил плавання, радіолокаційний контроль за рухом суден, а також за розташуванням суден на якірних місцях здійснюється постійно.

Відповідно до п. 6.8 Правил Плавання, за всіма суднами, що здійснюють плавання в зоні дії ЦРРС, ведеться постійне радіолокаційне спостереження і здійснюється регулювання руху суден.

Відповідно до п. 6.10 Правил плавання, для суден, що рухаються із портів/у порти Керченської протоки і транзитом КЄК, користування послугами ЦРРС обов'язкове.

Збір за регулювання руху суден стягується із суден відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Cлід зазначити, що в матеріалах справи містяться заявки відповідача з вказівкою на те, що ТОВ „Інфлот-Універсал" гарантує оплату за надані послуги.

Таким чином, Правила плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього поширюються на район якірної стоянки № 471 (п. 1.2. Правил плавання) і користування послугами ЦРРС в районі 471 якірної стоянки є обов'язковим (п. 6.10 Правил плавання).

Пунктом 4.1. договору № 267/П-11 від 21.12.2010 визначено, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями.

По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства.

08.01.2014 набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 за № 2139/24671, яким затверджено тарифи на послуги з регулювання руху суден.

Таким чином, відповідно до п. 4.1. договору № 267/П-11 від 21.12.2010, при наданні у січні та лютому 2014 суднам, які знаходились під агентуванням ТОВ „Інфлот-Універсал", послуг СРРС в районі 471 якірної стоянки, розмір плати за послуги СРРС визначається саме за затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966 тарифами.

Листом № 1099 від 05.03.2014 філією „Дельта-лоцман" ДП „АМПУ" на адресу ТОВ „Інфлот-Універсал" було направлено підписану з боку позивача та скріплену печаткою додаткову угоду до договору № 267/П-11 від 21.12.2010 про розірвання додаткової угоди № 6 від 01.04.2013.

Підставою для розірвання додаткової угоди № 6 від 01.04.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010 є те, що пунктом 4.1. договору № 267/П-11 від 21.12.2010 визначено, що порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата, і тільки по зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначаються згідно розцінок підприємства.

Враховуючи те, що 08.01.2014 набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, яким затверджено Тарифи на послуги з регулювання руху суден, оплата послуг СРРС повинна здійснюватись відповідно до цього нормативно-правового акту.

Крім того, на момент укладання додаткової угоди № 6 від 01.04.2014, сектор Д 471 якірної стоянки не був акваторією жодного порту Керченської протоки і саме тому була необхідність в укладанні додаткової угоди № 6 від 01.04.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010.

На даний час, всі сектори 471 якірної стоянки відносяться до акваторій портів Керченської протоки, тому у позивача виникли підстави для розірвання додаткової угоди № 6 від 01.04.2013.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про морські порти України", морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про морські порти України", рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).

Постановою КМУ від 21 серпня 2013 № 606 „Про надання державному підприємству „Керченський морський рибний порт" у користування акваторії", державному підприємству „Керченський морський рибний порт" надано у користування акваторію в межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб'єктам господарювання.

Так, згідно з додатком, акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає акваторію району № 471-Д якірної стоянки для перевантажування транзитних вантажів для суден із закритим кордоном.

Таким чином, акваторія сектору № 471-Д якірної стоянки є частиною акваторії ДП „Керченський морський рибний порт" та відповідно частиною порту ДП „Керченський морський рибний порт" - порту Керченської протоки, а відтак, відповідно до п. 6.10 Правил плавання, для суден, що рухаються із портів/у порти Керченської протоки, користування послугами ЦРРС обов'язкове.

Крім того, відповідно до статей 3-5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права, кожна держава має право встановлювати ширину свого територіального моря до межі, що не перевищує дванадцяти морських миль, які відмірюються від вихідних ліній, визначених відповідно до цієї Конвенції. Зовнішньою межею територіального моря є лінія, кожна точка якої знаходиться від найближчої точки вихідної лінії на відстані, рівній ширині територіального моря. Якщо інше не передбачене у цій Конвенції, нормальною вихідною лінією для виміру ширини територіального моря є лінія найбільшого відпливу вздовж берега, зазначена на офіційно визнаних прибережною державою морських картах великого масштабу.

Сектор Д 471 якірної стоянки знаходиться в дванадцятимильній зоні від берегу України та, відповідно, в територіальному морі України.

Крім того, Постановою КМУ від 21 серпня 2013 № 606 „Про надання державному підприємству „Керченський морський рибний порт" у користування акваторії", державному підприємству „Керченський морський рибний порт" надано у користування акваторію району № 471-Д якірної стоянки.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, твердження ТОВ „Інфлот-Універсал" щодо необов'язковості послуг СРРС в районі сектору Д 471 якірної стоянки у зв'язку з тим, що послуги надаються за межами територіального моря України, є безпідставними.

Постанова КМУ від 21 серпня 2013 № 606 є чинною, та такою що не суперечить ані нормам національного, ані нормам міжнародного права. Доказів протилежного відповідач не надав.

Посилання на судову практику, яка правовідносин сторін не стосується та не містить спростувань щодо доводів позивача, взагалі не може прийматися до уваги. Жодне рішення суду ще не має права скасовувати дії нормативно-правових актів, на які посилається ДП „АМПУ".

З наданих позивачем виписок радіотелефонних переговорів та слайдів руху суден системи „АІС - моніторинг" чітко видно, що судна знаходились в районі № 471-Д якірної стоянки та отримували послуги СРРС. Більш того, сам відповідач не заперечує того, що він отримував послуги СРРС в районі 471 якірної стоянки і лише вважає, що їх отримання є необов'язковим, що спростовано наведеними вище доводами.

Також в заяві про збільшення позовних вимог № 2724 від 22.05.2014 заборгованість відповідача складається не тільки із заборгованості за надані послуги СРРС, а й із заборгованості за надані послуги з лоцманського проведення суден.

Відповідач з цій частині заперечень не надав, з чого можливо зробити висновок про те, що з позовними вимогами в цій частині ТОВ „Інфлот-Універсал" погоджується.

Також слід зазначити, що відповідач 10.06.2014 р. звернувся листом № 201/14 до позивача про розподіл коштів, в якому просив закрити рахунки по реєстру № 33 за рахунок суми з авансового платежу по рахунку № КФ-112 від 12.12.2012 р. в сумі 12215,49 дол. США.

Враховуючи вказане, позивач зменшив суму позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 131 957,24 дол. США основного боргу. Отже, вищевказані факти вказують на те, що відповідач погоджується з позовними вимогами в частині стягнення заборгованості.

Щодо розірвання спірної додаткової угоди, то слід зазначити наступне:

Відповідач у визначений законодавством двадцятиденний строк після одержання пропозиції про розірвання додаткової угоди не відповів позивачу на пропозицію, що дає підстави для вирішення питання про розірвання додаткової угоди в судовому порядку.

Відповідно до ст. 181 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Окрім розірвання додаткової угоди № 6 від 01.04.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010 з відповідача має бути стягнуто заборгованість за надані послуги СРРС.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.4. договору № 267/П-11 від 21.12.2010, в редакції додаткової угоди № 7 від 25.04.2012, в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2. і п. 4.3. цього договору, агент, за вимогою підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Таким чином, окрім основної заборгованості з відповідача має бути стягнута пеня, що відповідно до заяв про збільшення позовних вимог та розрахунку позивача становить 1245,54 дол. США та 89,06 грн.

Щодо погашеної відповідачем частково суми боргу в розмірі 12215,49 дол. США (клопотання № 3173 від 18.06.14 р.), то в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості ТОВ „Інфлот-Універсал" перед ДП „АМПУ" станом на момент розгляду справи, становить 131 957,24 дол. США та 1245,54 дол. США та 89,06 грн. пені, суми яких підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором №01/10-А від 21.13.2010 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, п.1-1 ст. 80, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 12215,49 дол. США припинити.

2. Розірвати додаткову угоду № 6 від 01.04.2013 до договору № 267/П-11 від 21.12.2010 р., укладену між державним підприємством „Адміністрація морських портів України" та товариством з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Універсал" ( 98318,м. Керч, пров.1-й Ново - Карантиний, 13, код 23197531 ) на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" ( 54017, м. Миколаїв, вул..Лягіна,27, код 38728507) суму основного боргу 131 957 ( сто тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім) дол. 24 центи США , 1245 ( одна тисяча двісті сорок п'ять ) дол. 54 центи США та 89 (вісімдесят дев'ять ) грн. 06 коп. пені та витрат по сплаті судового збору у розмірі 34388 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят вісім ) грн. 51 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 23.06.2014 року.