Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/5957/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5957/14 12.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БМД Транс»

про розірвання договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р. та стягнення 100,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Стрюк В.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «БМД Транс» (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р. та стягнення 137 723,32 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р. (далі - Договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу напівпричіп KRONE з номером шасі WKESDF27000Y42038 у кількості 1 одиниця (далі - товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач, за його твердженням, передав відповідачу товар на загальну суму 172 827,84 грн., проте відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково в сумі 38 000,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., стягнути з відповідача заборгованість за товар у розмірі 12 494,85 євро та 1 243,15 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/5957/14 та призначено її розгляд на 22.04.2014 р.

17.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заява про відсутність аналогічного спору, а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

22.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.05.2014 р. Також направлено судовий запит № 06-37.1/1450/14 від 22.04.2014 р. до МРЕВ-5 Шевченківського і Оболонського районів міста Києва з вимогою надати:

- реєстраційну справу, що була відкрита на один напівпричіп KRONE з номером шасі WKESDF27000Y42038 за заявою відповідача;

- свідоцтво про реєстрацію напівпричепу KRONE з номером шасі WKESDF27000Y42038;

- оригінал договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

05.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

16.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління в місті Києві надійшли документи, витребувані судовим запитом № 06-37.1/1450/14 від 22.04.2014 р.

20.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом. Також представник позивача заявив клопотання про об'єднання справи № 910/6498/14 зі справою № 910/5057/14, в задоволенні якого судом було відмовлено. Крім того, від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, розгляд якої судом відкладено.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що вважає спірний договір таким, що ніколи не укладався. У зв'язку з цим, відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12.06.2014 р.

10.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління в місті Києві надійшли документи, витребувані судовим запитом № 06-37.1/1450/14 від 22.04.2014 р.

12.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем і повернути позивачу один напівпричіп KRONE з номером шасі WKESDF27000Y42038, який був проданий відповідачу.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (далі - Постанова) роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Відповідно до п. 3.12 Постанови, під предетом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Так, заява позивача про уточнення позовних вимог за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12 Постанови встановлено, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК

З огляду на те, що позивач подав заяву про зміну предмету позову після початку розгляду справи по суту, вказана заява не приймається судом до розгляду.

Крім того, представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд розірвати договір купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем, і стягнути з відповідача 100,00 грн. як заборгованість перед позивачем в рамках договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Також у судовому засіданні була розглянута заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, подана представником позивача 20.05.2014 р.

Вказана заява була мотивована тим, що відповідач вільно розпоряджається спірним майном та може його відчужити, а також тим, що на час винесення рішення у відповідача ймовірно будуть відсутні грошові кошти для його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р. (далі - Постанова), особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 Постанови).

Представник позивача документів, які підтверджують, що за час провадження у справі спірне майно може бути відчужене відповідачем, а також документів, які підтверджують, що на момент винесення рішення у відповідача будуть відсутні грошові кошти, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення господарського суду у даній справі, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 12.06.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

За твердженням позивача, 17.09.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «БМД Транс» (далі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 11/2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору, продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) зобов'язується придбати напівпричіп - КРОНЕ, у кількості 1 одиниця. Номер шасі напівпричепу WKESDF27000Y42038 (далі - товар або спірне майно).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна 1 (однієї) одиниці напівпричепа складає EUR 16 000 (шістнадцять тисяч) євро, в гривнях по курсу НБУ в тому числі ПДВ.

Датою передачі товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі. Вказаний акт підписується уповноваженими представниками продавця та покупця.

Позивач також стверджує, що передав відповідачу товар на загальну суму 172 827,84 грн.

На підтвердження факту передання відповідачу товару, позивач долучив до матеріалів справи копію видаткової накладної № РН-0000043 від 23.09.2013 р., відповідно до якої позивач передав відповідачу напівпричіп-рефрижератор Krone 2000р WKESDF27000Y42038, вартістю 172 827,84 грн. (з ПДВ).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив переданий позивачем товар частково в розмірі 38 000,00 грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду, просив розірвати договір купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., стягнути з відповідача заборгованість за товар у розмірі 12 494,85 євро та 1 243,15 грн. штрафних санкцій.

12.06.2014 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд розірвати договір купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем, і стягнути з відповідача 100,00 грн. як заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р.

Ухвалами суду від 07.04.2014 р. та 29.05.2014 р. позивача зобов'язано надати суду оригінал спірного Договору для огляду.

Проте, представник позивача вимог ухвал суду не виконав, у судовому засіданні пояснив, що оригінал спірного Договору позивачем втрачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

29.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що вважає спірний договір таким, що ніколи не укладався.

Отже, факт укладення спірного Договору, на який позивач посилається як на підставу вимог, стороною не доведений.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., факт укладення (існування) якого не доведений, є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 100,00 грн. в якості заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає право судам самостійно змінювати підставу позову (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2013 р. у справі № 5023/2210/12).

Враховуючи те, що позивачем не доведений факт укладення договору купівлі-продажу № 11/2013 від 17.09.2013 р., на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 100,00 грн., суд дійшов висновку про те, що вказана вимога позивача є необґрунтованою, недоведеною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням наданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог останньому підлягає поверненню судовий збір в розмірі 1 077,85 грн. (2 904,85 грн. судового збору, сплаченого за майновою вимогою - 1827,00 грн., що складають мінімальний судовий збір, який повинен був сплатити позивач з розрахунку, що майнова вимога заявлена в розмірі 100,00 грн.)

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 34, 36, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2 . Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт» (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 167-А, код 37480047) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 85 коп.

Повне рішення складено 24.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова