Постанова

від 15.10.2014 по справі 910/5957/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/5957/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Баранця О.М.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Кузьмук В.С.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2014 р.

по справі № 910/5957/14 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БМД Транс»

про розірвання договору купівлі-продажу №11/2013 від 17.09.2013р. та стягнення 100 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2014р., враховуючи зменшення позовних вимог, у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2014 р. по справі №910/5957/14 та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт» прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р., враховуючи перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Баранець О.М., Кропивна Л.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМД Транс» двічі своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників відповідача, який повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

З позовної заяви вбачається, що 17.09.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кроне Сканбалт» та товариством з обмеженою відповідальністю «БМД Транс» був укладений договір купівлі-продажу № 11/2013, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) зобов'язується придбати напівпричіп - КРОНЕ, у кількості 1 одиниця. Номер шасі напівпричепу WKESDF27000Y42038 (далі - товар або спірне майно). (В матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу №11/2013, оригінал для огляду наданий не був.).

Згідно п. 3.1 договору ціна 1(однієї) одиниці напівпричепа складає EUR 16 000 (шістнадцять тисяч) євро, в гривнях по курсу НБУ в тому числі ПДВ.

Датою передачі товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі. Вказаний акт підписується уповноваженими представниками продавця та покупця. (п. 5.2. договору).

Згідно видаткової накладної №РН-0000043 від 23.09.2013р., копія якої в матеріалах справи, відповідачу переданий напівпричеп-рефрижератор Krone 2000p WKESDF27000Y42038 на суму 172 827,84 грн.

Умови платежу передбачені у розділі 4 договору.

Згідно довідки про надходження коштів №РІ-В-34-1/14/529 від 16.05.2014р. відповідач на виконання умов договору купівлі-продажу №11/2013 від 02.09.2013р. сплатив 38 000,00 грн. /а.с. 122/.

Враховуючи наявну заборгованість позивач просить суд достроково розірвати договір купівлі-продажу №11/2013 від 02.09.2013р. та стягнути заборгованість за товар у розмірі 12 494,85 євро та 1 243,15 грн. штрафних санкцій.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач надавав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд розірвати договір купівлі-продажу №11/2013 від 02.09.2013р. та стягнути з відповідача 100,00 грн. в якості заборгованості по спірному договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В матеріалах справи наявна копія спірного договору, на вимогу суду позивач не надав оригіналу договору купівлі-продажу №11/2013, таким чином доказів укладення спірного договору позивач не навів та не довів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору купівлі-продажу №11/2013.

Щодо стягнення 100,00 грн., то зазначена вимога є документально не обґрунтованою, відсутній розрахунок стягуваної суми, не зазначено підстави для стягнення, а отже є недоведеною.

Щодо залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, то слід зазначити наступне.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами. Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування покладено на позивача, Київський апеляційний господарський суд та враховуючи предмет спору, не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2014 р. у справі №910/5957/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/5957/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.М. Баранець

Л.В. Кропивна