Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а-9981/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/27543/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області про перерахунок пенсії , -

в с т а н о в и л а :

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Коростень та Коростенському районі Житомирської області щодо відмови у нарахуванні та поновленні виплати пенсії ОСОБА_4 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Коростень та Коростенському районі Житомирської області нарахувати та поновити виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.09.2011 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області звернулось касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_4 є громадянкою України, що підтверджується паспортом для виїзду за кордон, виданим 30.09.1998 року, термін дії якого продовжено до 30.09.2018 р., постійно проживає на території Ізраїлю, що виявилося підставою для припинення виплати їй пенсії. Пенсію за віком позивач отримувала з 1995 року по 1998 рік.

Згідно листа № 9848/02 від 25.08.2011 р. управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області, ОСОБА_4 відмовлено у поновленні виплати пенсії.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги прийшли до висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_4 у поновленні виплат пенсії є протиправними, так як суперечать рішенню Конституційного Суду України від 07.10.2009 року та нормам чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вищевказаного Закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49,51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1 , частині другій статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , частині першій статті 59-1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

За таких підстав Конституційний Суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням. Такі рекомендації надані судом в пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, ОСОБА_4 має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростені та Коростенському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: