Постанова

від 18.06.2014 по справі 816/1955/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1955/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Опошнян І.О.,

представника позивача - Ворони А.І.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" /надалі - позивач; ТОВ "Торгово-розважальний центр"/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001512202/890 від 07.05.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт від 24.04.2014 №1170/16-03-22-02-12/34451123 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" за період травень, червень 2012 року. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 24.04.2014 №1170/16-03-22-02-12/34451123 про порушення п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Зазначає, що право на формування податкового кредиту підтверджується договором, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

04.06.2014 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" за період травень, червень 2012 року, оформленої актом від 24.04.2014 №1170/16-03-22-02-12/34451123. Вказує, що досліджуючи взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" контролюючим органом враховано акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року № 1405/22-5/37276519 від 12.11.2012 та акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення перевірки ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, вересень 2012 року № 1139/226/37276519 від 19.04.2013. Зазначає, що позивачем до перевірки не надано ліцензій, дозволів, допусків ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" та згідно акту № 362 від 23.04.2013 підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр", ідентифікаційний код 34451123, є юридичною особою, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.07.2006 за № 7948, станом на 18.04.2014 перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ, та зареєстроване платником податку на додану вартість з 23.11.2006, індивідуальний податковий номер 344511216035, свідоцтво № 100001093.

У термін із 14.04.2014 по 18.04.2014 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" за період травень, червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2014 №1170/16-03-22-02-12/34451123 /а.с. 25-33/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (завищено залишок від'ємного значення, рядок 24 Декларації) в періоді, що перевірявся на загальну суму 35355 грн., в тому числі: за травень 2012 року на суму 13747 грн., за червень 2012 року на суму 21608 грн.

Вказані висновки Кременчуцької ОДПІ ґрунтуються на актах ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року № 1405/22-5/37276519 від 12.11.2012 та про неможливість проведення перевірки ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, вересень 2012 року № 1139/226/37276519 від 19.04.2013. Контролюючий орган вважає, що господарські операції з ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" носили безтоварний характер, оскільки позивачем не надано до перевірки ліцензій, дозволів, допусків ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" та ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" не могло здійснювати обсяг робіт, відображений у податковій звітності, з огляду на невелику чисельність працюючих осіб. Під час судового розгляду справи представник відповідача посилався також на те, що згідно акту № 362 від 23.04.2013 підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

07.05.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки № 1170/16-03-22-02-12/34451123 від 24.04.2014 винесено податкове повідомлення - рішення № 0001512202/890, яким ТОВ "Торгово-розважальний центр" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35355 грн., у тому числі: за травень 2012 року - у розмірі 13747 грн., за червень 2012 року - у розмірі 21608 грн. /а.с. 34/.

Позивач не погодився з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2014 № 0001512202/890, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" було укладено два договори підряду № 01/03 від 01.03.2012 та № 02/04 від 02.04.2012. Оскільки необхідність у проведенні будівельних робіт на об'єкті, розташованому по вул. Київській, 5а в м. Кременчуці відпала, тому будівельні роботи на зазначеному об'єкті за договором № 01/03 від 01.03.2012 не виконувалися /а.с. 131/.

02.04.2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" (Підрядник) було укладено договір підряду № 02/04 /а.с. 133/, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми силами виконувати за завданнями Замовника з використанням своїх та/або матеріалів Замовника загальнобудівельні роботи на об'єктах: виставковий салон будівельних матеріалів з магазином та складами по вул. Свіштовській, 25 в м. Кременчуці та магазин "Сільпо" по вул. Леніна, 89 в м. Комсомольськ Полтавської області. Розрахунки за виконані за цим договором роботи здійснюються Замовником на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2 та довідки форми КБ-3 протягом 5 (п'яти) робочих днів. Оплата за цим Договором проводиться в безготівковій формі. Цей договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Із пояснень представника позивача встановлено, що позивач згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.10.2007 є власником будівлі виставкового салону будівельних матеріалів з магазином та складом по вул. Свіштовській, 25 в м. Кременчуці та згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 12.09.2008 є власником вбудовано-прибудованого торгівельно-офісного приміщення та підвального приміщення № 6 по вул. Леніна, 89 в м. Комсомольську Полтавської області. Внутрішні будівельні роботи у зазначених приміщеннях здійснювалися з метою, щоб у подальшому позивач міг здавати приміщення у оренду, для здійснення своєї господарської діяльності та отримання прибутку /а.с. 131-132/. Копії свідоцтв про право власності та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно наявні у матеріалах справи /а.с. 134-137/.

ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" зареєстроване як юридична особа 04.10.2010 та має право на здійснення таких видів діяльності як 45.21.1 Будівництво будівель, 45.25.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 126-128/.

На підтвердження наявності у ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" права здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) позивачем надано до суду копію ліцензії серії АВ № 557574, із строком дії з 09.11.2010 р. по 09.11.2013 р. /а.с. 160-162/, чим спростовано доводи Кременчуцької ОДПІ про відсутність у контрагента ліцензії, що дає право на виконання робіт по будівництву та ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено попередню оплату за ремонтно-будівельні роботи у травні 2012 на загальну суму 82482 грн., у тому числі ПДВ - 13747 грн. та у червні 2012 на суму 129645 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 21607 грн. 60 коп., на підтвердження чого надано копії платіжних доручень /а.с. 61-63/.

ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 240 від 16.05.2012 на загальну суму 41241 грн., у тому числі ПДВ - 6873 грн. 50 коп.; № 255 від 17.05.2012 на загальну суму 41241 грн., у тому числі ПДВ - 6873 грн. 50 коп.; № 225 від 15.06.2012 на загальну суму 129645 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 21607 грн. 60 коп. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи /а.с. 57, 58, 60/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідно за травень 2012 року та червень 2012 року /а.с. 138-155/ та суми податку на додану вартість згідно податкових накладних включені до складу податкового кредиту травня 2012 року в розмірі 13747 грн. та до складу податкового кредиту червня 2012 року в розмірі 21607 грн. 60 коп. грн. /а.с. 105, 109/.

Станом на час виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" № 200024367 від 02.02.2012 анульоване лише 26.12.2012 /а.с. 158, 125, 95/.

У ході розгляду справи судом встановлено, що у податкових накладних, виписаних ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд", у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено - "договір підряду", що відповідає вимозі підпункту "и" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Натомість, невірно вказана дата та номер договору "01.03.2012 № 01/03" замість "02.04.2012 № 02/04".

Так, відповідно до підпункту "и" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, вид цивільно-правового договору.

Зазначений вище недолік у заповненні податкових накладних в частині невірного зазначення реквізитів договору не тягне за собою втрату статусу належного податкового документа, яким податкова накладна є в силу п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні дають змогу ідентифікувати контрагента позивача та містять достатні дані про зміст господарської операції.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарських операцій згідно укладеного договору підряду позивач підтверджує актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, відомостями ресурсів по актах виконаних робіт, локальними кошторисами з розрахунками договірної ціни, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, відомостями ресурсів до локального кошторису, рахунками, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 28, 37-56, 59, 64-83/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реального вчинення господарських операцій, не надано суду доказів, що роботи, які були замовлені та прийняті у ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд", фактично не виконані.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" за юридичною адресою з посиланням на акт № 362 від 23 квітня 2013 року, оскільки господарські операції здійснювалися у травні-червні 2012 року.

Натомість, 20.03.2012 та 08.11.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" /зворот а.с. 128/.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача про недостатню кількість працівників ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд", оскільки у акті ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 12.11.2012 № 1405/22-5/37276519 зафіксовано, що загальна кількість працюючих на підприємстві згідно звіту форми 1-ДФ за ІІ квартал 2012 за штатом складає 10 осіб / зворот а.с. 95/.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Відповідачем не доведено, що договір, укладений позивачем з ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" не встановлені.

Суд не бере до уваги доводи відповідача з посиланням на акти ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року № 1405/22-5/37276519 від 12.11.2012 та про неможливість проведення перевірки ТОВ "Будівельна Компанія "Ростбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, вересень 2012 року № 1139/226/37276519 від 19.04.2013, оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з зазначених вище актів у ході проведення зустрічної звірки та перевірки ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" документи первинного бухгалтерського обліку податковим органом не досліджувалися. Натомість, позивачем до перевірки надавалися первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд", про що зафіксовано у акті перевірки від 24.04.2014 № 1170/16-03-22-02-12/34451123 /а.с. 28/.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "РостБуд" у травні та червні 2012 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 07.05.2014 № 0001512202/890 прийнято без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви, що має майновий характер, в розмірі 182 грн. 70 коп. (10 відсотків розміру ставки судового збору).

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь ТОВ "Торгово - розважальний центр" стягненню з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь ТОВ "Торгово-розважальний центр" підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп.

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1827 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 207 від 14.05.2014 /а.с. 2/, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вищевикладене, на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за можливе повернути ТОВ "Торгово-розважальний центр" з Державного бюджету України надміру сплачений платіжним дорученням від 14.05.2014 № 207 судовий збір в розмірі 1644 грн. 30 коп. (1827 грн. - 182 грн. 70 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2014 року № 0001512202/890.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" (ідентифікаційний код 34451123) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний центр" (ідентифікаційний код 34451123) з Державного бюджету України надміру сплачений платіжним дорученням від 14.05.2014 року № 207 судовий збір в розмірі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року.

Суддя С.С. Сич