Ухвала

від 04.06.2014 по справі 814/956/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/956/13-а

Категорія: 8.4.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді -Шеметенко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до ОСОБА_4, Приватного підприємства транспортна компанія «Укртранзит» про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС звернулася до суду з позовом до ПП ТК «Укртранзит», ОСОБА_4, та після уточнення позовних вимог просила визнати недійсними установчі та реєстраційні документи (статут та свідоцтво про державну реєстрацію) та припинення юридичної особи.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2008 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.12.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що ПП ТК «Укртранзит» зареєстровано 12 листопада 2001 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.

01 квітня 2008 року співробітниками податкової міліції у громадянки ОСОБА_4, яка відповідно до реєстраційних документів є засновником і директором ПП ТК «Укртранзит», відібрані пояснення стосовно реєстрації та фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства. ОСОБА_4 пояснила, що ПП ТК «Укртранзит» зареєстровано на її ім'я після пропозиції її знайомого ОСОБА_5 (паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_4 було надано вищезазначеному громадянину). Всю фінансово-господарську діяльність здійснював саме ОСОБА_5

Також з пояснень громадянки ОСОБА_4 вбачається, що громадянин ОСОБА_5 приносив документи, які вона підписувала, суть документів ОСОБА_4 не знала. Печатку ПП ТК «Укртранзит» ОСОБА_4 не замовляла та ніколи не отримувала, де знаходяться бухгалтерські документи не знає та ніколи їх не бачила.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що як на підставу звернення із зазначеним позовом податковий орган посилається на п.3 ч.1 ст. 55-1 Господарського кодексу України, відповідно до якої ознакою фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

При цьому суд першої інстанції встановив, що позивач не довів факту передачі у володіння чи управління ПП ТК «Укртранзит» підставним особам, що не мали наміру провадити господарську діяльність, та не довів неправомірність внесення запису про проведення державної реєстрації ПП ТК «Укртранзит».

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не прийняв посилання позивача на відсутність підприємства за юридичною адресою як на підставу припинення юридичної особи, оскільки на підтвердження цих доводів податковий орган не надав доказів наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, як то передбачено ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що 22 травня 2008 року Державна податкові інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернувшись до Центрального районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до приватного підприємства транспортної компанії «Укртранзит», ОСОБА_4, просила суд визнати недійсними з дати перереєстрації (06.10.2005 р.) установчі та реєстраційні документи, зокрема статут ПП ТК «Укртранзит», зареєстрований 05.10.2005 р., свідоцтво про державну реєстрацію ПП ТК «Укртранзит» від 12.11.2001 р., видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.; визнати недійсною реєстрацію ПП ТК «Укртранзит» в якості платника ПДВ та визнати недійсним свідоцтво № 19763116 від 01.04.2004 р. про реєстрацію платника ПДВ з 06 жовтня 2005 р.; скасувати державну реєстрацію ПП ТК «Укртранзит»; визнати недійсними всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні з відбитком печатки ПП ТК «Укртранзит», з реквізитами ПП ТК «Укртранзит», з прізвищем гр. ОСОБА_4, з моменту їх видачі.

Після повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ухвали ВАС України від 12 липня 2011 року (а.с. 58-60), та передачі справи за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду (а.с. 63), правонаступник позивача - Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18 березня 2013 року змінила позовні вимоги та правові підстави обґрунтування вимог (а.с. 76) та просила суд визнати недійсними з дати перереєстрації (06.10.2005 р.) установчі та реєстраційні документи ПП ТК «Укртранзит», зокрема, статут ПП ТК «Укртранзит», зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за № 15221050001004398 від 05.10.2005 р., свідоцтво про державну реєстрацію ПП ТК «Укртранзит» за № 15221200000004398 від 12.11.2001 р., видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради; припинити ПП ТК «Укртранзит», код ЄДРПОУ 34949218.

Перевіряючи питання поширення юрисдикції адміністративних судів на правовідносини, які виникли між сторонами по цій справі, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 ПК України, в редакції чинній на час подання уточнених позовних вимог - 18 березня 2013 року, до прав органів державної податкової служби віднесено право звертатися до суду, у випадках, встановлених законом, щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що органи ДПС мають право звертатися до судових органів із позовною заявою про припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання виключно у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Відповідь на питання, з якою метою податковим органам надано повноваження звертатися до суду із заявою припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання, дає аналіз завдань і функцій податкових органів (ст. 19-1, 20, 21 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час подання уточненого позову - 18.03.2013 р.)

Завданнями органів ДПС є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Таким чином, звернення по зазначеній справи податкового органу з цим позовом, передбачено законом, зокрема п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 ПК України, в якому чітко визначений предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, а саме здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про правильність розгляду зазначеної справи в порядку адміністративного судочинства.

Здійснюючи апеляційний перегляд оскарженої постанови, апеляційний суд зазначає, що випадки за наявності яких, суд може постановити судове рішення про припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, встановлені спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності - Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , частиною 2 ст. 38 якого встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

При цьому, ч. 2 ст. 110 ЦК України встановлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Зазначена норма є вичерпною та розширеному тлумаченню не підлягає.

Щодо інших підстав, за наявності яких суд може ухвалити судове рішення про припинення юридичної особи, а саме: провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, - то податковий орган, як контролюючий орган, не надав належних та допустимих доказів існування будь-якої з цих обставин.

Наявність ксерокопії протоколу допиту гр. ОСОБА_4 (а.с. 11-13) не є належним та допустимим доказом провадження юридичною особою відповідачем, діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Також податковим органом не надано доказів неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Посилання на відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням без наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, суд не приймає до уваги, оскільки це суперечить приписам ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року, внесені, окрім іншого, доповнення до Господарського кодексу України, а саме ГК України доповнений ст. 55-1, частиною другою якої встановлені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, а саме:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (утрачені, загублені) та підроблені документи;

- не зареєстровано в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Згідно ч. 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що правові підстави визнання недійсними установчих документів юридичної особи та припинення діяльності юридичної особи внаслідок фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності в діях керівництва суб'єкта господарювання.

В обґрунтування, як уточненого позову так і апеляційної скарги, податковий орган послався на зібрані матеріали, які вказують на фіктивність діяльності ПП ТК «Укртранзит», але у якості доказів надав лише ксерокопію протоколу допиту від 01 квітня 2008 року, в якості свідка ОСОБА_4, по кримінальній справі (а.с. 11-13). При цьому податковий орган не надав доказів у відношенні кого порушена кримінальна справа та за якою статтею Кримінального кодексу України, що є порушенням вимог ст. 71 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 17, п. 5 ч. 4 ст. 50, ст. ст. 70, 71, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 210, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д. Суддя Шеметенко Л.П.