Рішення

від 24.06.2014 по справі 910/9599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9599/14 24.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум»

До Приватного підприємства «Бізнес центр «Еластік»

про стягнення 268 217,17 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Завгородній Б.В. - по дов. № б/н від 02.04.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» до Приватного підприємства «Бізнес центр «Еластік» про стягнення 268 217,17 грн., з яких: 248 235,29 грн. боргу по орендній платі за період з січня по травень 2014 року, 7 687,21 грн. пені, 11 127,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 167,16 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди від 01.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9599/14 та призначено справу до розгляду на 05.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9599/14 від 05.06.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 22.05.2014, розгляд справи був відкладений на 24.06.2014.

Позивач в судовому засіданні 24.06.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 24.06.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.05.2014 та ухвали від 05.06.2014 не виконав.

Відповідачем 23.06.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника відповідача в засідання суду, який має примати участь в іншому судовому процесі.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне

Зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 24.06.2014.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 24.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солум» (орендодавець) та Приватним підприємством «Бізнес центр «Еластік» (орендар) було укладено договір оренди (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1 218,9 кв. м.. що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Правди, 62.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 3.1. договору приміщення повинні бути передані орендодавцем і прийняті орендарем протягом 5 (п'яти) робочій днів з моменту укладання цього договору на підставі акту прийому-передачі, який є додатком № 2 до цього договору та його невід'ємною частиною.

На підставі акту приймання-передачі приміщень від 01.01.2014 (додаток № 2 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 1 218,9 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Правди, 62.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 4.1. договору строк оренди за цим договором починається з моменту прийняття орендарем від орендодавця приміщень за актом прийому-передачі, відповідно до умов договору та діє протягом 24 місяців з дня передання приміщень за актом приймання-передачі. Орендар вступає в строкове платне користування приміщеннями за договором не раніше дати підписання сторонами вказаного акту прийому-передачі.

07.05.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо розірвання договору оренди з 07.05.2014.

На підставі акту приймання-передачі приміщень від 07.05.2014 (додаток № 2 до договору) орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення загальною площею 1 218,9 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Правди, 62.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5.1. договору починаючи з дати прийняття орендарем від орендодавця приміщень за актом прийому-передачі орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування приміщенням.

Орендна плата не включає витрати, пов'язані зі сплатою комунальних послуг та інших експлуатаційних витрат (послуги з водопостачання, водовідведення, опалення, постачання електроенергії і тому подібне), послуги телефонного зв'язку, послуги Інтернету, охорону тощо.

Орендар самостійно сплачує за комунальні послуги, інші експлуатаційні витрати, сплату за телефонний зв'язок, послуга Інтернету тощо.

Згідно з п. 5.2. договору щомісячна мінімальна орендна плата за перші 12 місяців строку оренди (у період з 01.01.2014 по 31.12.2014) складає суму у розмірі 58 342,00 грн. разом з ПДВ.

Сторони цього договору домовились, шо щомісячна орендна плата починаючи з першою та кожного наступного місяии оренди вираховується на день сплати за наступною формулою: щомісячна мінімальна орендна плата * Індекс К1, де:

Індекс К1: співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату виплати орендної плати, до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату підписання цього договору. На дату підписання цього договору Індекс К1 дорівнює 1 (одиниці). Офіційний курс національної валюти України до долару Сполучних Штатів Америки, встановлений НБУ на момент підписання цього договору становить 7,99 /1.00 долар США.

Відповідно до п. 5.3. договору орендар самостійно сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 10 (десятого) календарного дня поточного календарного місяця строку оренди, за який здійснюється оплата.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.2.3. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі вносити щомісячну орендну плату, передбачену цим договором, починаючи з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за період з 01.01.2014 по 07.05.2014 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 248 235,29 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 248 235,29 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду приміщень повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 8.2.2. договору передбачено, що у випадку несплати в строк відповідної щомісячної орендної плати, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний ден прострочення до повного виконання орендарем свого зобов'язання по сплаті відповідних платежів за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 7 687,21 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7 687,21 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11 127,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 167,16 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 11 127,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 167,16 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бізнес центр «Еластік» (м. Київ, просп. Правди, 62, код ЄДРПОУ 37177526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, код ЄДРПОУ 36867614) 248 235 (двісті сорок вісім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 29 коп. боргу по орендній платі, 7 687 (сім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 21 коп. пені, 11 127 (одинадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 51 коп. збитків від зміни індексу інфляції та 1 167 (одну тисячу сто шістдесят сім) грн. 16 коп. - 3% річних, 5 364 (п'ять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 25.06.2014.

СуддяВ.В. Сівакова