Постанова

від 12.06.2014 по справі 813/6814/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Львів Справа № 876/3623/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Волошин М.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Воробець І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по справі № 813/6814/13-а за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Львівська митниця Міндоходів), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Львівської митниці від 12 серпня 2013 року № 767-к «Про звільнення ОСОБА_3», поновити його на посаді головного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів або на іншій рівнозначній посаді з 13 серпня 2013 року, стягнути в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовував посиланням на те, що його звільнено з роботи з порушенням вимог, встановлених статтями 42, 49-2 Кодексу законів про працю України. Зазначав, що мав переважне право на залишення на роботі, чого відповідачем не враховано. Окрім цього вказував, що на момент його повідомлення про наступне вивільнення та на момент вивільнення у Львівській митниці були вакантні посади, однак, такі йому не пропонувались.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Львівської митниці від 12 серпня 2013 року № 767-к «Про звільнення ОСОБА_3». Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міндоходів з 13 серпня 2013 року. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів в користь ОСОБА_3 11128.75 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1869.63 грн. звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що звільнення позивача з роботи проведено згідно з вимогами Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_3 не належав до більш кваліфікованих працівників та відповідно не мав переважного права на залишення на роботі. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норму статті 1 Закону України «Про професійний розвиток працівника», у зв'язку з чим прийшов до хибного висновку про те, що єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація, а відповідно не взяв до уваги незадовільні результати тестування позивача, проведеного відповідно до наказу Львівської митниці від 03 липня 2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань», які були використані як єдиний критерій визначення рівня кваліфікації ОСОБА_3 в порівнянні з іншими працівниками. Також вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 не був переведений в установленому законом порядку у Львівську митницю Міндоходів, а відповідно не міг бути поновлений у цій установі, на посаді, яку він не займав.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом голови Державної митної служби України від 16 березня 2012 року № 529-к "Про припинення перебування на державній службі" припинено з 16 березня 2012 року перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року по справі № 179013/12/9104 наказом голови комісії з реорганізації Державної митної служби України від 01 червня 2013 року № 874-к «По особовому складу митних органів» ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді, займаній ним до звільнення.

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 12 серпня 2013 року № 767-к "Про звільнення ОСОБА_3" 12 серпня 2013 року звільнено ОСОБА_3 з посади головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою для видачі вказаного наказу послужила реорганізація та скорочення чисельності працівників Львівської митниці відповідно до наказу Міністра доходів і зборів України від 26 квітня 2013 року № 80 "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів" та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07 травня 2013 року, про що позивач був попереджений 10 червня 2013 року.

Відповідно до Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 24 квітня 2013 року, код ЄДРПОУ 38700759.

Штатним розписом Львівської митниці на 2013 рік було передбачено 1014 штатних посад. Тимчасовим штатним розписом Львівської митниці Міндоходів, введеним в дію 07 травня 2013 року, передбачено 910 штатних посад.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці; що Львівська митниця була реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів, що передбачає наявність у роботодавця зобов'язання по працевлаштуванню працівників припиненої юридичної особи публічного права; що позивачу не пропонувалась інша робота в Львівській митниці Міндоходів; що відповідачем не надано доказів відсутності можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в Львівську митницю Міндоходів та доказів відсутності у нього переваг перед іншими працівниками на залишення на роботі. Судом першої інстанції зроблено висновок, що результати тестування позивача, яке він проходив відповідно до наказу голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 03 липня 2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань», не могли бути враховані при визначенні рівня його кваліфікації, оскільки єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація. Також судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач підлягає поновленню на роботі на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушення в Львівській митниці Міндоходів, оскільки вказана посада є тотожною за повноваженнями з посадою, яку позивач займав до звільнення, або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міндоходів.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, в тому числі, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною 1 статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення з роботи за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці та про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Отже, у випадку змін в організації виробництва і праці, в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці для виявлення яких роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім цього, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати в тому числі й наявність в працівника дисциплінарних стягнень.

Відповідач не надав суду доказів того, що у нього не було можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу, а також того, що у позивача відсутнє переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Більше того, позиція відповідача висловлена під час розгляду справи судом першої інстанції та викладена в апеляційній скарзі обґрунтована посиланням на те, що єдиним критерієм визначення кваліфікації позивача в порівнянні з іншими працівниками, яким було надано переваги при залишенні на роботі, послужили результати тестування проведеного відповідно до наказу голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 03 липня 2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань».

Викладене дає підстави для висновку, що позивач був звільнений з роботи без дотримання вимог статей 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, що в свою чергу свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу та наявності підстав для його поновлення на роботі.

Однак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для повного задоволення вимоги позивача про поновлення його на роботі на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушення в Львівській митниці Міндоходів або на іншій рівнозначній посаді Львівської митниці Міндоходів з огляду на наступне.

Зміст ухваленого судом рішення повинен відповідати приписам статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України. При чому рішення повинно бути гранично повним, зрозумілим та чітким.

Згідно з вимогами частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими у випадку зміни власника підприємства (установи, організації чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у випадку встановлення факту незаконного звільнення працівника з роботи, суд повинен прийняти рішення про його поновлення на роботі на конкретній посаді. При цьому, у випадку незаконного звільнення в результаті реорганізації підприємства, установи, організації, суд першої інстанції повинен встановити яка посада в новій штатній структурі є найбільш схожою за посадовими обов'язками до посади, яку позивач займав до звільнення та поновити його саме на цій посаді. Зазначення в рішенні суду будь-яких інших альтернативних варіантів поновлення незаконно звільненого працівника на роботі не допускається.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, однак зроблено помилковий висновок про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про поновлення його на роботі на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушення в Львівській митниці Міндоходів або на іншій рівнозначній посаді Львівської митниці Міндоходів, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині та ухвалення в цій частині нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по справі № 813/6814/13-а в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушення в Львівській митниці Міністерства доходів і зборів України або на іншій рівнозначній посаді Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України з 13 серпня 2013 року - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушення Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України з 13 серпня 2013 року.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року по справі № 813/6814/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2014 року