Постанова

від 15.03.2017 по справі 813/6814/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/36791/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, -

встановив:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому після уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України від 12 серпня 2013 року № 767-к Про звільнення ОСОБА_4 ; поновити його на посаді головного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міністерства доходів і зборів України з 13 серпня 2013 року; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Державної митної служби України від 12 серпня 2013 року № 767-к Про звільнення ОСОБА_4 . Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці Міністерства доходів і зборів України з 13 серпня 2013 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 11128,75 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями або на іншій рівнозначній посаді Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України з 13 серпня 2013 року, прийнято в цій частині нову постанову, якою поновлено позивача на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби

з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України з 13 серпня 2013 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 2002 року проходив службу в митних органах України.

Наказом Державної митної служби України від 16 березня 2012 року № 529-к Про припинення перебування на державній службі припинено з 16 березня 2012 року перебування позивача на державній службі в митних органах України.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року по справі № 179013/12/9104 наказом голови комісії з реорганізації Державної митної служби України від 1 червня 2013 року № 874-к По особовому складу митних органів ОСОБА_4 поновлено на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 16 березня 2012 року.

Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Державної митної служби України від 12 серпня 2013 року № 767-к Про звільнення ОСОБА_4 його звільнено з посади головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою для видачі цього наказу було проведення реорганізації та скорочення чисельності працівників Львівської митниці згідно наказу Міністерства доходів і зборів України від 26 квітня 2013 року № 80 Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 7 травня 2013 року, введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 8 травня 2013 року № 1 Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік .

Про наступне вивільнення позивач дізнався 10 червня 2013 року, ознайомившись з попередженням, де йому не було запропоновано жодної вакантної посади, що відповідала б його кваліфікаційному рівню у новоствореній установі.

Відповідно до Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24 квітня 2013 року, код ЄДРПОУ 38700759.

Штатним розписом Львівської митниці на 2013 рік було передбачено 1014 штатних посад. Тимчасовим штатним розписом Львівської митниці Міндоходів, введеним в дію 7 травня 2013 року, передбачено 910 штатних посад.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_4 був звільнений з роботи без дотримання вимог статей 40, 42, 49 2 Кодексу законів про працю України.

Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5 1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін

в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 49 2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Приписами статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Цією ж статтею визначено критерії, за якими працівникам надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9 містяться роз'яснення, відповідно до яких при розгляді спорів, пов'язаних зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Отже, виходячи з нормативного тлумачення вищенаведених норм Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. В першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, для виявлення яких роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім цього, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати в тому числі й наявність в працівника дисциплінарних стягнень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік було затверджено штат у кількості 910 штатних одиниць, в управлінні боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями заплановано 19 посад головних інспекторів оперативно-аналітичного відділу. Однак такі посади не були запропоновані ОСОБА_4, йому взагалі не пропонувалася жодна із посад у Львівській митниці Міндоходів.

Судами не встановлено обставин, які б підтверджували, що у відповідача

не було можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу, а також того, що у ОСОБА_4 відсутнє переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оспорюваний наказ від 12 серпня 2013 року № 767-к Про звільнення ОСОБА_4 прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, трудові гарантії позивача, як працівника, порушені, а тому такий наказ підлягає скасуванню, з поновленням ОСОБА_4 на посаді та стягненням згідно положень частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді, правильно виходив з того, що у випадку встановлення факту незаконного звільнення працівника з роботи суд повинен прийняти рішення про його поновлення на роботі на конкретній посаді, а не зазначати будь-які інші альтернативні варіанти. Однак при цьому, як суд апеляційної інстанції, так і суд першої інстанції, не звернули уваги на вимоги частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

З огляду на викладене, безпідставним є поновлення ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, на яку відповідач його не переводив та з якої він не звільнявся.

Таким чином, позовна вимога про поновлення ОСОБА_4 на роботі підлягає задоволенню частково, він підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено оспорюваним наказом від 12 серпня 2013 року № 767-к, - головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

У свою чергу, після поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 13 серпня 2013 року, відповідач зобов'язаний вжити заходів для призначення (переведення) позивача на відповідну посаду.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції у відповідності до приписів пункту 4 частини 1 статті 223, статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, яке є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - змінити , абзаци перший та третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: Адміністративний позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_4 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 13 серпня 2013 року .

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.