Постанова

від 23.06.2014 по справі 910/2291/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 910/2291/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Шапрана В.В.

за участю представників:

від позивача - Гутник В.П., довіреність № 16.03 від 08.01.2014;

від відповідача - Негреша М.О., довіреність № б/н від 30.12.2013;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Омега Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2014 про зупинення провадження у справі № 910/2291/14 (суддя Нечай О.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 провадження по даній справі №910/2291/14 було зупинено до вирішення справи №910/3085/14.

При прийнятті оскаржуваної ухвали, суд дійшов висновку про те, що розгляд даної справи №910/2291/14 пов'язаний та залежить від результатів розгляду справи №910/3085/14, предметом спору в якій є вимога про визнання недійсним Іпотечного договору № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р.

Не погодившись із вказаною ухвалою, публічне акціонерне товариство "Омега Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2014 у справі №910/2291/14 скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд справи №910/3085/14 не перешкоджає розгляду даної справи, оскільки вони не пов'язані між собою, а отже у суду першої інстанції відсутні підстави для зупинення провадження по справі №910/2291/14.

В судовому засіданні 23.06.2014 представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Третя особа не скористалася правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2014 порушено провадження по справі №910/3085/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Місто слави" та товариства з обмеженою відповідальністю "Курені" до відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" та публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про визнання недійсним Іпотечного договору № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 провадження по даній справі №910/2291/14 було зупинено до вирішення справи №910/3085/14.

Вищезазначена ухвала мотивована тим, що оскільки предметом спору у даній справі № 910/2291/14 є звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р. (який на даний час оскаржується в межах іншої справи №910/3085/14), обставини, які будуть встановлені судом при розгляді зазначеної справи № 910/3085/14, в будь-якому випадку впливатимуть на вирішення даної справи № 910/2291/14 тому, що в разі визнання недійсним Іпотечного договору № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р., у суду будуть відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Виходячи зі змісту вимог вищезазначеної статті, необхідною передумовою для зупинення провадження у справі мають бути обставини, що унеможливлюють її розгляд по суті заявлених позовних вимог до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Крім того, враховуючи вимоги цієї ж статті, слід зазначити, що висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах, що підтверджують не тільки пов'язаність справ, але й неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, така неможливість полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2007 по справі № 47/669-06 (ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.07.2007 відмовлено у порушення провадження з перегляду).

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої господарської справи №910/3085/14.

У даному випадку, як дана справа, так і справа №910/3085/14 є справами господарської юрисдикції, а відтак відсутнє обмеження юрисдикції господарського суду щодо встановлення певних обставин справи.

Крім того, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано наступного.

Згідно п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд наділений повноваженнями самостійно, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству, належним чином обґрунтувавши необхідність застосування такого захисту прав і законних інтересів сторін.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про його незаконність він має право визнати цей договір недійсним.

Отже, при розгляді справи суд зобов'язаний встановити самостійно ті обставини у справі, які впливають на її вирішення.

У даному випадку, при розгляді вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р., місцевий господарський суд повинен надати оцінку відповідності зазначеного Іпотечного договору чинному законодавству.

Порушення ж господарським судом міста Києва провадження по справі №910/3085/14 жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі.

Аналогічна правова позиція стосовно того, що господарський суд наділений повноваженнями самостійно визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2014 у справі № 911/4718/13.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов безпідставних та необґрунтованих висновків про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом справи № 910/3085/14, а тому ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Тому, ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню та відповідно справа №910/2291/14 направленню для подальшого розгляду до господарського суду.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові в разі скасування чи зміни рішення повинно бути зазначено, зокрема, про новий розподіл судових витрат.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивачем за подання до суду апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 609 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49ГПК.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Омега Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2014 року у справі № 910/2291/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.03.2014 року у справі № 910/2291/14 скасувати.

3. Справу №910/2291/14 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

В.В. Шапран