Рішення

від 25.06.2014 по справі 489/2484/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

25.06.2014

Справа № 2/489/1360/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2014 р.

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Григор’євої Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного краєзнавчого музею про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного краєзнавчого музею про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вказував на те, що з 24.10.1977 року він працював у відповідача на посаді наукового співробітника, в подальшому переведений на посаду завідуючого відділом природи. Однак в липні 2013 р. його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення правил трудового розпорядку - запізнення на роботу, проте всупереч вимог діючого законодавства з вказаним наказом відповідача ознайомлено не було. 26.09.2013 р. ОСОБА_1 було переведено на посаду старшого співробітника відділу природи, при цьому з посадовими обов'язками не ознайомлено. 07.03.2014 р. відповідача було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. З вказаним наказом ОСОБА_1 також ознайомлено не було, а також не пояснено, за який саме проступок його було звільнено. Питання про його звільнення, як зазначає позивач, не розглядалось виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої є відповідач. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 вважає, що його звільнення було проведено з порушенням вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд скасувати наказ № 3-1/25 від 07.03.2014 р. про звільнення його з посади старшого наукового співробітника; поновити його на посаді старшого наукового співробітника відділу природи Миколаївського обласного краєзнавчого музею; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки вважав, що при звільненні позивача було дотримано всі вимоги чинного трудового законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (копії трудової книжки ОСОБА_1), відповідно до наказу № 165 від 24.10.1977 р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Миколаївського обласного краєзнавчого музею на посаду наукового співробітника.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

17.07.2013 р. Миколаївським обласним краєзнавчим музеєм було видано наказ № 3-1/84, відповідно до якого застосовано до ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу - оголошено догану, у зв'язку з порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме неодноразовим несвоєчасним приходом на роботу.

Вказаний наказ позивачем ОСОБА_1 е було оскаржено у встановленому законом порядку.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що його не було ознайомлено зі змістом вказаного наказу, оскільки відповідно до Акту від 17.07.2013 р., складеного старшим інспектором з кадрів Миколаївського обласного краєзнавчого музею в присутності інших співробітників, ОСОБА_1 від підпису наказу № 3-1/84 про притягнення його до адміністративної відповідальності відмовився.

Наказом № 7 від 02.01.2013 року директором Миколаївського обласного краєзнавчого музею було затверджено розрахунки екскурсійного та лекційного навантаження працівників музею на 2013 рік, відповідно до Наказу № 4 від 08.01.2014 року - на 2014 рік.

Згідно підсумків виконання екскурсійного навантаження за 2013 рік, 1 квартал 2014 року - ОСОБА_1 завдання не виконав.

Наказом № 3-1/87 від 26.07.2013 року ОСОБА_1 було попереджено про перевід на іншу посаду у зв'язку із невиконанням своїх посадових обов'язків, а саме : недотриманням виконання статистичного плану по кількості відвідувачів, екскурсій та фінансів.

З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, наказ не оскаржував.

Згідно наказу від 26.09.2013 р. за № 3-1/119 завідуючого відділом природи ОСОБА_1 було переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу природи, у зв'язку із виробничою необхідністю, пов'язаною із невиконанням завідуючим відділом природи ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, а саме : недотриманням виконання статистичного плану по кількості відвідувачів, екскурсій та фінансів, закріпленого за ОСОБА_1.

З вказаним наказом та, відповідно, посадовою інструкцією, ОСОБА_1 був ознайомлений, наказ не оскаржував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 08.01.2014 р. в період з 03.03.2014 р. по 09.03.2014 р. ОСОБА_1 був призначений черговим співробітником по Миколаївському обласному краєзнавчому музею.

Разом з тим, зі змісту вказаного наказу не вбачається, що саме входить до повноважень чергового по музею, які його додаткові обов'язки тощо.

Проте, ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що до обов'язків чергового входить проведення екскурсій, у тому числі, на виконання Наказів про екскурсійне та лекційне навантаження, про що йому відомо.

06.03.2014 р. до Миколаївського обласного краєзнавчого музею зі скаргою звернулась вчитель Гімназії № 2, яка зазначала, що 06.03.2014 р. вона за попередньою домовленістю привела на екскурсію дітей, проте черговий екскурсовод - ОСОБА_1 на тривалий час - 20 хвилин затримав проведення екскурсії, займаючись своїми справами.

Згідно доповідної записки співробітника Миколаївського краєзнавчого музею ОСОБА_4 від 06.03.2014 року, доводи, викладені у скарзі вчителя про порушення, допущені ОСОБА_1, підтверджено.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Згідно Пояснювальної записки ОСОБА_1 від 06.03.2014 р., він був черговим по музею. Стосовно часу проведення екскурсії школярам пояснив, що завчасно попередив вчительку про те, що одночасне проведення екскурсії у двох групах досить складно, вони будуть заважати одна одній, в зв'язку з чим необхідно зачекати. Ця екскурсія ним не була проведена, оскільки її провів інший працівник музею, не дочекавшись ОСОБА_1, який мав ще відчиняти двері.

07.03.2014 р. Миколаївським обласним краєзнавчим музеєм було видано наказ № 3-1/25, відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого наукового співробітника відділу природи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5 , 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позивач ОСОБА_1 є членом профспілкової організації, утвореної у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї.

В період розгляду справи, судом було отримано копію протоколу засідання профспілкового комітету Миколаївського обласного краєзнавчого музею від 13.05.2014 року, згідно рішення якого погоджено дії адміністрації музею стосовно звільнення ОСОБА_1.

При цьому суд не може погодитись з доводами представника позивача в частині відсутності повноважень профкому музею щодо вирішення зазначених питань через брак наданих суду доказів його легітимності.

Проте відсутні підстави вважати надане суду рішення профкому обґрунтованим.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Дослідивши надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, проте не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, через що міра дисциплінарного стягнення, обрана відповідачем, занадто тяжка.

А саме, ОСОБА_1 працює у музеї протягом майже 40 років.

Протягом усіх років, відповідно до записів у трудової книжки, долучених до матеріалів справи копій та оглянутих у судовому засіданні оригіналів Грамот, ОСОБА_1 нагороджувався за сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток краєзнавства і музейної справи неодноразово.

ОСОБА_1 - людина похилого віку. 04.10.2012 року стався ішемічний інсульт, через що ОСОБА_1 перебував у лікарні до 06.11.2012 року. В подальшому, в наслідок цієї хвороби, перебував у лікарні з 10.04.2013 року по 19.04.2013 року, а також з 25.11.2013 року по 06.12.2013 року.

Крім того, у наказі про звільнення відповідачем не зазначено конкретно підставу звільнення, оскільки «систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку» - не можна вважати конкретними підставами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що права позивача порушено відповідачем, через що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання обрахування середнього заробітку, суд враховує роз'яснення п.32 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та ч.5 п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про застосування судами законодавства по оплату праці», положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 р.( з наступними змінами).

Зокрема про те, що всі виплати включаються в розрахунок заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника.

Суд визначає розмір заробітку без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, середньоденна заробітна плата позивача складає (1 806 грн. 00 коп. + 541 грн. 80 коп. + 355 грн. 49 коп. = 2 703 грн. 29 коп. /22 робочих дня) 122 грн. 88 коп., кількість днів вимушеного прогулу - 72 дні.( березень - 15; квітень - 21; травень - 19; червень - 17)

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 8 847 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001 р. та від 27.02.2009 р.) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи характер завданих позивачу душевних страждань внаслідок незаконного звільнення, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. (243 грн. 60 коп. х 2)

На підставі ст.ст. 40, 43-1 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 57, 60, 88, 209, 213, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївського обласного краєзнавчого музею про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Миколаївського обласного краєзнавчого музею № 3-1/25 від 07.03.2014 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого наукового співробітника відділу природи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого наукового співробітника відділу природи Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Стягнути з Миколаївського обласного краєзнавчого музею на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу - 8 847 грн. 36 коп., розмір якого визначено без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Миколаївського обласного краєзнавчого музею на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Миколаївського обласного краєзнавчого музею на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі .

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: