Ухвала

від 18.06.2014 по справі 815/8221/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8221/13-а

Категорія: 8.3.3Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Кравченко К.В. та Градовського Ю.М.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Комендантова Геннадія Григоровича та представника апелянта - Биковської Світлани Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення від 25 жовтня 2013 року за №0000172200 та №000018220.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки ОДПІ про відсутність проведення господарських відносин із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважає, що висновки акту ОДПІ, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року за №0000172200 та №0000182200.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ОДПІ, на підставі направлення від 05 серпня 2013 року №27, згідно наказів №53 від 05 серпня 2013 року, №72 від 16 серпня 2013 року та на підставі п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України (далі ПК України), проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із платниками податків: ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Айкарб", ТОВ "Дайкор", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Айсберг Пром", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Вістан ЛТД", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Базисстандарт" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт №00088/2200/32272111 від 02 вересня 2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агро-Дар", яким встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.22, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138, ст.185, ст.188, п.198.2, 198.3, 198.6, ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України та ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1 ст.207, п.1-2 ст.215, ч.1 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України.

На підставі акту проведеної перевірки та у зв'язку встановленими порушеннями ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2013 року №0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 4585351,00 грн., з яких: 3669942,00 грн. - основний платіж та 915409,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, та за №0000182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2928039,00 грн., з яких: 2541225,00 грн. - основний платіж та 386814,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень та збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачена презумпція правомірності правочину, доки інше не встановлено рішенням суду. Це стосується, зокрема і правочинів, укладених за ланцюгом попередників ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Айкарб", ТОВ "Дайкор", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Айсберг Пром", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Вістан ЛТД", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Базисстандарт". У акті перевірки у якості аргументів недійсності (нікчемності) правочинів, укладених ТОВ зі своїми контрагентами, є лише такі ж самі акти перевірок та міркування податківців. Рішень суду з цих приводів не наведено. Таким чином, висновки відповідача щодо недійсності договорів є передчасними, не доказаними у встановленому законодавством порядку, проте на підставі вказаних припущень відповідач видав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що не відповідає вимогам Закону. Крім того, судом зазначено, що податковим органом, під час проведення перевірки ТОВ, фактично не проаналізовано господарську діяльність самого позивача, втім висновки акту, та, як наслідок, винесені податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються на інших актах перевірок податкових органів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою ОДПІ було досліджено господарські відносини позивача зі своїми контрагентами, а саме: ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Айкарб", ТОВ "Дайкор", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Айсберг Пром", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Вістан ЛТД", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Базисстандарт".

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується укладення ТОВ з вищевказаними суб'єктами господарювання наступних правочинів:

- договір поставки за №1/04-2012 від 01 квітня 2012 року між ТОВ та TOB "Айсберг Пром" про постачання позивачу поліетиленової та картонної продукції;

- договір поставки №1 від 01 квітня 2012 року між ТОВ та TOB "Бизнесстандарт" про постачання позивачу дизельного палива;

- договір поставки №1/02-2012 від 01 лютого 2012 року між ТОВ та TOB "Вістан ЛТД" про постачання позивачу поліетиленової продукції;

- договори поставки №1 від 01 лютого 2012 року та №2 від 01 березня 2012 року між ТОВ та TOB "Арсаон" про постачання позивачу гофрокартонної продукці та залізобетонних стовпів відповідно;

- договір поставки №1-БТ від 01 травня 2012, укладений між ТОВ та TOB "Базисстандарт" про постачання позивачу дизельного палива;

- договори поставки №1-АТ від 01 квітня 2012 року та №2-АТ від 01 червня 2012 року, укладені між ТОВ та TOB "Арагон Торг" про постачання позивачу ємкості емальованої горизонтальної V 4800 дал. та гофроящиків відповідно;

- договір поставки №Д-1 від 01 червня 2012 року між ТОВ та TOB "Дайкор" про постачання пиломатеріалу обрізного;

- договори поставки №1-02-11 від 26 січня 2011 року, №2-02-11 від 01 лютого 2011 року, №3-02-11 від 01 лютого 2011 року, №4-02-11 від 01 лютого 2011 року, №5-02-11 від 26 січня 2011 року, укладені між ТОВ та TOB "Айкарб" про постачання позивачу стелажів виробничих у кількості 3 (три) штуки, матеріалу для підв'язування, листа цинкового, дизельного палива, проволоки оцинкованої о 3,0 мм. відповідно;

- угода №АЙ 01-02-11 ОБ від 27 лютого 2011 року, укладена між ТОВ та TOB "Айкарб" про продаж позивачу обладнання, визначеного у специфікації, яка додається до угоди (додаток №1);

- договори поставки №8/06/11 від 01 червня 2011 року, №К-2/11 від 30 квітня 2011 року, №К-1/11 від 31 березня 2011 року, укладені між ТОВ та TOB "Баярд-К" про постачання позивачу продукції (проволока оцинкована 4,0 мм., замок для проволоки максі, проволоку оцинковану 2,2 мм), підв'язувального матеріалу, гофрокартону та поліетиленової продукції;

- договори поставки №7/03/11 від 31 березня 2011 року та № 6/03/11 від 31 березня 2011 року, укладені між ТОВ та ТОВ "Аван-Тайм" про постачання позивачу труб крапельних та стовпів залізобетонних.

Для підтвердження фактичної реалізації зазначених правочинів позивачем надано суду: видаткові накладні, зокрема, від 12 травня 2012 року №632, від 27 червня 2012 року за №562, від 25 квітня 2012 року за №165, від 15 червня 2012 року за №159 та інші.

Фактичне перевезення товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 29 березня 2012 року за №1050, від 30 березня 2012 року за №1051, від 23 квітня 2012 року за №164, від 30 травня 2012 року за №931, від 22 червня 2012 року за №1428, від 12 червня 2012 року за №158 та рештою ТТН, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, на вимогу позивача та для формування податкового кредиту контрагентами ТОВ було видано податкові накладні, зокрема, від 02 березня 2011 року за №740, від 10 березня 2011 року за №744, від 06 липня 2011 року за №1549, від 16 червня 2011 року за №1185, від 24 травня 2011 року за №657 та інші.

При цьому в ході розгляду справи відповідачем не було надано жодного доказу щодо визнання вказаних документів у встановленому порядку недійсними.

Отже, враховуючи все вищевикладене, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних товарів, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Баярд-К", ТОВ "Айкарб", ТОВ "Дайкор", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Айсберг Пром", ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Вістан ЛТД", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Базисстандарт".

Доводи відповідача щодо не підтвердженості господарських операцій позивача з вказаними контрагентами виходячи з врахування реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними та достатніми доказами в порядку ст.71 КАС України, натомість позивачем надано відповідний перелік первинної документації на підтвердження правомірності віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Крім того, ОДПІ не дотримано обов'язку доказування у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, якими встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ та формування податкового кредиту та витрат, від податкового обліку (стану) інших осіб, зокрема, внаслідок виявлення іншими податковими перевірками порушень чинного законодавства при укладанні правочинів між контрагентами позивача та іншими суб'єктами господарювання, в тому числі по постачанню тих чи інших товарів. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ОДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Ю.М. Градовський