Постанова

від 06.06.2014 по справі 826/5859/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року 11:20 № 826/5859/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0009592203, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.11.2013 № 0009592203.

Ухвалами суду від 08.05.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 15.05.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на прибуток та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток та завищення витрат в тому числі на підставі господарських взаємовідносин позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20 листопада 2013 відповідачем на підставі акту перевірки № 614/26-54-22-03-07/31724919 від 24.10.2013, прийнято податкове повідомлення рішення № 0009592203, яким позивачу за порушення п.п. 138.2, 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 2 229 429 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 486 286 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 743 143 грн.

Як вбачається з акту перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Контролюючий орган посилається на: 1) заниження валових доходів через не включення до них безнадійної кредиторської заборгованості по господарським операціям із ТОВ «ШТУДІАН»; 2) заниження валових доходів за рахунок формування від'ємного значення об'єкту оподаткування, що не підтверджене документально; 3) заниження валових доходів за рахунок безпідставного включення до об'єкту оподаткування від'ємного значення в частині включення до рядка 06.5 декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 суми в розмірі 200000,00 грн.; 4) завищення валових витрат за рахунок включення до них витрат по господарським операціям з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності».

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Як встановлено перевіркою та не заперечується представником позивача, відповідно до наданої ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, на підприємстві значиться непогашена кредиторська заборгованість в сумі 55652,80 грн. по ТОВ «ШТУДІАН» (код ЄДРПОУ 36147815).

Вказана кредиторська заборгованість виникла в результаті не виконання ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» умов договору купівлі-продажу № 44 від 29.05.2010, пунктом 3.3 якого визначено, що оплата по договору здійснюється наступним чином: 100% загальної вартості продукції покупець повинен сплатити не пізніше 31 грудня 2010.

Відповідно до наданої ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» до перевірки видаткової накладної № 333105 від 31.05.2010, підприємство отримало від ТОВ «ШТУДІАН» товар (листи х/л) різних розмірів на загальну суму 137656,80 грн. в т.ч. ПДВ 22942,80 грн.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html ), 13.06.2012 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «ШТУДІАН».

Згідно п. 135.5.4 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з, в тому числі, з безнадійної кредиторської заборгованості.

Абзацом «в» пп. 14.1.11 Податкового кодексу України визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією .

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що у ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» в ІІ кварталі 2012, у зв'язку з виникненням безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 55652,80 грн., виник дохід на вказану суму. Дану суму доходу підприємство повинно було відобразити в податковому обліку - податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2012 у рядку 03 «Інші доходи», чого позивачем зроблено не було.

Посилання представника позивача на відсутність у ТОВ «Завод Євроформат» підтверджуючих документів припинення ТОВ «Штудіан» судом відхиляються, адже інформація Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є інформацією з обмеженим доступом, а представником позивача до матеріалів справи не надано жодного переконливого доказу неможливості дізнатися про припинення ТОВ «Штудіан» протягом двох років, починаючи з 13.06.2012, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно встановленого під час проведення перевірки заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 348 474,00 грн., Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» в поданій до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києва звітній декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 (вх. №9087193644 від 09.02.2013) в рядку 03 ІД визначено інші доходи в розмірі - 38382,00 грн.

Відповідно до додатку ІД до декларації, на формування цих показників мали вплив доходи: банківські відсотки на залишки коштів в банках - ряд.03.2 в сумі 6332,00 грн., вартість товарів (робіт, послуг) безоплатно отриманих у звітному (податковому) періоді - ряд. 03.9 в сумі 11565,00 грн., умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповернутою на кінець звітного (податкового періоду - ряд 03.10.1 в сумі 13089,0 грн., позитивне значення курсових різниць - ряд.03.19 в сумі 248310,00 грн., суми безнадійної заборгованості - ряд. 03.25 в сумі 2995,00 грн., суми від перерахунку доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) - ряд. 03.26 в розмірі -320673,00 грн.

В поданій до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києва уточнюючій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012, вх. №9087708089 від 12.08.2013, в рядку 03 ІД визначено інші доходи в розмірі -386856,0 грн., відповідно до додатку ІД до декларації, на формування цих показників мали вплив доходи: банківські відсотки на залишки коштів в банках - ряд.03.2 в сумі 6331,00 грн., вартість товарів (робіт, послуг) безоплатно отриманих у звітному (податковому) періоді - ряд. 03.9 в сумі 11565,00 грн., умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповернутою на кінець звітного (податкового) періоду - ряд 03.10.1 в сумі 13128,00 грн., суми безнадійної заборгованості - ряд. 03.25 в сумі 2995,0 грн., суми від перерахунку доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) - ряд. 03.26 в розмірі -89375,00 грн., інші доходи - ряд.03.28 в сумі -331500,0 грн.

З метою отримання пояснень та документального підтвердження правомірності визначення суми рядка 03 ІД «інші доходи» за уточнюючою декларацією (в частині збільшення від'ємного значення на суму 348 474,0 грн.), ДПІ в Оболонському р-ні. ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» був надісланий лист № 9868/10/26-54-22-03-19 від 11.10.2013р., вручений 11.10.2013 особисто головному бухгалтеру Корженевській В.Ю.

Представник відповідача зазначає, що своїми листами № 416/13 від 14.10.2013 та № 418/13 від 14.10.2013 (вх. ДПІ №9924/10 від 16.10.2013) ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» відмовилось від наданні пояснень та документів, що підтверджують правомірність збільшення від'ємного значення в сумі -348474,00 грн.

Як вбачається зі змісту п. 1 Листа № 416/13 від 14.10.2013 (а.с. 127 - 128 Том ІV Додатків), позивачем дійсно не надано пояснень правомірності збільшення від'ємного значення в сумі -348474,00 грн., а позивач в даному листі посилається лише на п. 50.1 Податкового кодексу України в частині обов'язку подання уточнюючого розрахунку в разі самостійно виявлених помилок, що, натомість, а ні судом, а ні ДПІ під сумнів не ставиться.

Разом з тим, в порушення обов'язку обґрунтування правомірності коригування від'ємного значення шляхом його збільшення на 348474,00 грн., позивачем до ДПІ надано лише оборотно - сальдові відомості (в якості додатків до Листа), однак не надано первинних документів на підтвердження правомірності його (від'ємного значення) виникнення.

Пояснення, викладені позивачем в позовній заяві по даному епізоду (а.с. 23 - 24 Том І) судом відхиляються як такі, з яких неможливо встановити правомірність формування від'ємного значення в сумі -348474,00грн., при цьому, представником позивача жодним чином не обґрунтовано неможливості надання належних пояснень та документального їх підтвердження до перевірки, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Стосовно заниження позивачем валових доходів за рахунок безпідставного включення до об'єкту оподаткування від'ємного значення в сумі 200000 грн., суд зазначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ», починаючи з півріччя 2012, включено 25 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначеного уточненою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2011 ряд. 07, вх. ДПІ від 22.05.2012 №9016729088, в розмірі 200000 грн.(800000,0 х 0,25 = 200000,00).

Пунктом 3 п. 4 р. XX Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 - 2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

- звітних (податкових) періодів, починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Як зазначає представник відповідача та не заперечувалось представником позивача, відповідно до висновків п. 1 р. 4 попереднього Акту перевірки позивача від 24.05.2012 № 258/22-5/31724919 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ»: п.п. 5.1, 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.2, п.п.139.1.5, п.144.1 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 272 371,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2009 на суму 18999,00 грн., за І квартал 2010 на суму 9420,00 грн., за II квартал 2010 на суму 94385,00 грн., за IV квартал 2010 на суму 12151,00 грн., за І квартал 2011 на суму 46778,00 грн., за II квартал 2011 на суму 68973,00 грн., за III квартал 2011 на суму 4600,00 грн., за IV квартал 2011 на суму 17065,00 грн.

При цьому, вказані суми були сплачені підприємством до державного бюджету України.

Виходячи з зазначеного, вбачається за можливе прийти до висновку, що фактичним результатом діяльності ТОВ «ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ» за 2011 є позитивне, а не від'ємне значення, внаслідок чого підприємством безпідставно включено до рядка 06.5 декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 суму в розмірі 200000,00 грн., чим завищено дані рядка 06.5 на вказану суму.

Стосовно формування позивачем витрат по ТОВ «Запоріжметал Холдінг» в сумі 94689,25 грн., по ТОВ фірма «Жалсі» в сумі 654910 грн., по, ТОВ «Рослич» в сумі 8765,45 грн., по ТОВ «Д.К. - Груп» в сумі 6 184 470 грн., по ТОВ «Еліткомпані Харків» в сумі 260000грн., суд зазначає наступне.

22 жовтня 2012 між позивачем (замовник) і ТОВ «Д.К.-Груп» (підрядник) укладено договір про надання послуг № 2012/11-01, відповідно до умов якого замовник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання: виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфтів пасажирських в м. Києві згідно з адресним переліком, що вказаний в Додатку № 1 та роботи по технагляду та сприянню введенню обладнання в експлуатацію за адресним переліком, що вказано в додатку № 2, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи і сплатити підряднику їх вартість за цінами, визначеними в розділі 2 цього Договору.

Відповідно до додатку № 2 (а.с. 118 - 119 Том ІІ додатків) до договору, сторонами погоджено 32 адреси будинків по місту Києву, в т.ч. 176 ліфтів, по відношенню до яких мають бути виконані пусконалагоджувальні роботи.

На підтвердження правомірності віднесення до витрат суми в розмірі 6 184 470 грн., позивачем до матеріалів справи надано ряд актів приймання - передачі виконаних робіт (а.с. 131 - 190 Том ІІ додатків, а.с. 1 - 168 Том ІІІ додатків), акти приймання - передачі майна (а.с. 192 - 193 Том ІІ додатків, а.с. 169 - 172 Том ІІІ додатків) та копії банківських виписок про проведення розрахунків (а.с. 104 - 111 Том ІІ додатків).

Суд відхиляє вказані документи в якості належних доказів віднесення до витрат суми в розмірі 6 184 470 грн., адже позивачем до матеріалів справи на надано жодних доказів на підтвердження необхідності замовлення у контрагента вказаного переліку робіт, не надано дозвільних документів органів місцевого самоврядування на доступ до ліфтових шахт будинків, а представник позивача не зміг пояснити суду (у випадку відсутності первинного замовника робіт), з якою економічною метою, окрім формування витрат, було укладено договір №20/11-01 від 22.10.2012.

Позивач не надав суду доказів фактичного виконання пусконалагоджувальних та будівельно-монтажних робіт безпосередньо ТОВ «Д.К.-Груп», а також доказів економічної доцільності укладання договору між позивачем і контрагентом.

При цьому, суд критично ставиться до наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі виконаних робіт з ремонту ліфтів (а.с. 45 - 50 Том V додатків), як до належного доказу використання позивачем виконаних ТОВ «Д.К.-Груп» робіт в інтересах третьої особи - ОСОБА_1 (замовника робіт з ремонту ліфтів), адже спірним контрагентом ТОВ «Д.К.-Груп» роботи здані позивачу в листопаді 2012, в той час як ці ж самі роботи вже були виконані позивачем на користь ОСОБА_1 ще в вересні цього ж року.

На підтвердження правомірності формування витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Рослич», позивачем до матеріалів справи надано договір поставки № 5 від 20.02.2012 та ряд видаткових накладних (а.с. 6 - 25 Том 4 додатків), які в сукупності не сприймаються судом як належні докази правомірності формування показників податкової звітності, адже матеріали справи не містять в собі доказів оприбуткування даної продукції на склад або одночасної реалізації всієї продукції на користь третіх осіб без оприбуткування на складі. До матеріалів справи позивачем також не надано довіреностей на отримання товару, будь-яких доказів його переміщення (не можливо встановити чи у позивача на товар перейшло лише право власності, а товар лишався на складі у ТОВ «Рослич», чи товар був переміщений в інше місце).

З аналогічних підстав Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє надані до матеріалів справи копії: договору № 318/09/11 від 16.09.2011, № 05/01/12 від 11.04.2012, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам ТОВ «Завод Євроформат» з ТОВ «Запоріжметал Холдінг» (а.с. 53 - 73 Том ІV додатків), адже окрім зазначених документів, матеріали справи не містять в собі доказів оприбуткування товарів на складі позивача або доказів його подальшої реалізації, що, з урахуванням відсутності довіреностей на отримання товарів, сприймається судом як формування витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю (пп. 139.1.1 Податкового кодексу України), внаслідок чого позивач позбавлений права на формування відповідних показників податкової звітності на підставі таких первинних документів.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Жаслі» і ТОВ «Еліткомпані Харків» суд зазначає наступне.

В даному випадку представник позивача наголошує на тому, що оригінали первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Жаслі» і ТОВ «Еліткомпані Харків» були передані в ОВС ГМУ з фінансових розслідувань Міндоходів в рамках кримінального провадження № 32013000000000077, а копій даних документів позивачем не отримано.

На підтвердження факту передачі документів до слідчого органу представник позивача посилається на лист від 18.07.2013 №255/1/13 (а.с. 3 Том І додатків).

Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає даний лист до уваги в якості належного доказу передачі первинних бухгалтерських документів до слідчого органу, адже як вбачається зі змісту листа, в ньому директор позивача зазначає про надсилання оригіналів документів, в той же час не надаючи жодного доказу на підтвердження самого факту надсилання, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що позивачем на власний розсуд не надано до перевірки первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Жаслі» і ТОВ «Еліткомпані Харків», внаслідок чого, з урахуванням п. 44.6 Податкового кодексу України позивач позбавлений законної можливості на віднесення до витрат суми в розмірі 914910 грн., а позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Оскільки фактичне здійснення господарських операцій матеріалами справи не підтверджується, суд вважає, що зміст та обсяг господарських операцій, що відображені в документах по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Запоріжметал Холдінг», ТОВ «Рослич» і ТОВ «Д.К.-Груп» не є підставою для формування відповідних показників податкової звітності, а позивач позбавлений законного права на віднесення суми в розмірі 7 202 835,30 грн. до витрат перевіряємого періоду.

Стосовно посилань представника позивача на процедурні порушення під час проведення перевірки, суд зауважує, що за умови фактичного проведення контролюючим органом перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства, достовірного встановлення факту вчинення з боку такого суб'єкта порушень норм Податкового кодексу України в частині неправомірного формування показників податкової звітності за відсутності підтверджуючих такі зміни документів та обґрунтованого застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у формі податкового повідомлення - рішення, допущені контролюючим органом певні процедурні порушення при здійсненні перевірки, не є безумовною підставою для визнання неправомірним та скасування акту індивідуальної дії (податкового повідомлення - рішення), прийнятого за результатами такої перевірки.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, пояснень представників сторін, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0009592203.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський