Ухвала

від 17.06.2014 по справі 248/2147/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 248/2147/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5154/2014

Суддя 1 інстанції: Сташків Н.М.

Категорія 53 Доповідач: Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Мальованого Ю.М., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Руденко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства спеціалізованого «Стимул» на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства спеціалізованого «Стимул» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 16 травня 2014 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до комунального підприємства спеціалізованого «Стимул» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, а саме: судом першої інстанції з відповідача на користь позивачки було стягнуто середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 14 702 гривні 52 копійки.

У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- вирішуючи питання про стягнення з підприємства на користь позивачки середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, суд неправильно застосував Постанову КМ України №100 від 8 лютого 1995 року і пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року, оскільки до вказаних правовідносин необхідно було застосовувати Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв*язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв*язку із порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМ України №159 від 21 лютого 2001 року,

- судом першої інстанції не було враховано, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і здійснює свою діяльність за кошти, отримані від держави, що є підставою для зменшення стягнутої суми із урахуванням принципів розумності та справедливості. Вказана правова позиція закріплена у Постановах Верховного Суду України по справам №6-39цс11 від 24 жовтня 2011 року та №6-60цс11 від 21 листопада 2011 року.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції сторони не з*явились, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчать їх заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Позивачка знаходилась у трудових відносинах з відповідачем з 12 грудня 2001 року.

Наказом №90-к від 31 грудня 2013 року позивачка була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

При звільненні з позивачкою не був проведений розрахунок у відповідності до вимог статті 116 КЗпП України.

Заборгованість по заробітній платі у розмірі 10 876 гривень 75 копійок була виплачена позивачці лише 10 квітня 2014 року, тобто через 69 днів після звільнення.

Спір щодо розміру невиплаченої заробітної плати між сторонами відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Час затримки розрахунку складає з 1 січня 2014 по 10 квітня 2014 року.

Середньоденна заробітна плата позивачки у розмірі 213 гривень 08 копійок установлена у відповідності до вимог пункту 2 Порядку «Про обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМ України №100 від 8 лютого 1995 року.

Виходячи із встановлених фактів, наданих доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за затримку розрахунку згідно із наведеним розрахунком.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди, позивачкою не оскаржується.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Довід апеляційної скарги про те, що до вказаних правовідносин необхідно було застосувати Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв*язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв*язку із порушенням термінів їх виплати, затверджений Постановою КМ України №159 від 21 лютого 2001 року, є неспроможним, оскільки вказані правовідносини між сторонами регулюються статтями 116 і 117 КЗпП України та Постановою КМ України №100 від 8 лютого 1995 року.

Необґрунтованим є посилання відповідача на незастосування судом першої інстанції Постанов Верховного Суду України по справам №6-39цс11 від 24 жовтня 2011 року та №6-60цс11 від 21 листопада 2011 року, у яких йдеться про неоднакове застосування судами України статті 117 КЗпП України, оскільки вказані Постанови ВС України стосуються розгляду конкретних справ.

При цьому апеляційний суд виходить із того, що суд першої інстанції, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства в день звільнення суми на підставі статті 117 КЗпП України, правильно стягнув на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. А відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (правова позиція ВС України викладена у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 3 липня 2013 р. у справі №6-60цс13; від 20 листопада 2013 р. у справі №6-114цс13).

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу комунального підприємства спеціалізованого «Стимул» відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: